Газета по-надвірнянськи
 

Як «Великий Княжич» Пнівську твердиню розбудив

19 жовтня 2018, 11:46 | Рубрика: Історія і сучасність, Свята Версія для друку Версія для друку 295 переглядів

Минулотижнева неділя, крім багатьох урочистих подій, пов`язаних із відзначенням свят, що припадають на 14 жовтня, запам`ятається краянам ще й надзвичайно цікавим заходом, що відбувся того дня на Пнівському замку.

битваТут, серед овіяних історичними вітрами стін Пнівської фортеці розгорнулося грандіозне древньовічне дійство – гра «Великий Княжич. Об`єднання всіх земель в єдину Галицько-Волинську державу». Її безпосередніми учасниками стали молоді і старші жителі району, які з обіду, хто пішки, а хто транспортом поспішали до Пнів`я. А там уже в обладунках походжали лицарі, чекали на своїх володарів мечі, луки, списи… А щоб появилося більше сили змагатися в лицарських поєдинках, всіх пригощали печивом і чаєм, а також частували смачним бограчем, приготовленим на відкритому вогні.

Замок ожив, замок веселився, поринувши на півдня в середньовічну епоху на кілька століть назад… Тут тривали конкурси: стрільба з лука, бої м`якими мечами; бої мішками; бої на м`яких списах; кінні бої (по двоє учасників, один з яких виконував роль коня, а інший – наїзника); змагання «Найманці» (стрибки в мішку), «Катапульта» (закидування ядра в мішень); «Таран» (на одній нозі плечем виштовхати один одного з поля бою). Локації для всіх бажаючих: бої на м`яких мечах; бої з мішками; лучний тир; фотозона; катання на справжніх спортивних конях Лейлі і Крапу.

на-коні

Основу учасників історичної гри склали 8 команд по 10 чоловік у кожній. Кожна команда мала свою землю. Після кожного поєдинку переможений покидав команду, аж поки у фіналі не залишилися двоє представників команд. Одна – представляла «Холмську землю». Це вихованці гуртка судномоделювання станції юних техніків, що працює при Пасічнянській ЗОШ, керівник гуртка Ігор Косюк. Інша – «Звенигородську землю» (учні Парищенської ЗОШ І-ІІІ ст. під орудою керівника гуртка початкового технічного моделювання станції юних техніків Володимира Петрика). Вони зійшлися у фіналі один-на-один.

Всю гру ці дві команди йшли переможною ходою, поки не розбили всі землі, поки всі учасники боїв не покинули ристалище (майданчик для лицарських турнірів). Та перемогли вихованці Ігоря Косюка – учні Пасічнянської ЗОШ. Друге місце – у парищенських школярів. Третіми стали ліцеїсти, вихованці гуртка технічного дизайну, який веде директор станції юних техніків Василь Гайдаш. Вони представляли «Володимирську землю». Почесне четверте місце – у «Галицької землі», вихованців гуртка авіамоделювання, де керівником Ігор Гаврилюк.

Власне він і є головним ініціатором, генератором, розробником ініціативи проведення недільного заходу на Пнівському замку. Вірними натхненниками, першими помічниками стали дружина Мар`яна Володимирівна, учитель трудового навчання Надвірнянської ЗОШ №3, дочка Анна-Марія – керівник гуртків СЮТ, а також два Олександри (члени сім`ї Гаврилюків) – син і зять.

Про те, як вдалося спочатку вдихнути життя у сам проект і про те, над чим варто ще потрудитися у майбутньому, розповідає Ігор Гаврилюк – художник, педагог; байкер (і це – не єдине хобі), а ще людина, залюблена в епоху лицарства, і просто цікавий співрозмовник.

– Все розпочалося з того, що я захоплююся історією. Мені дуже подобаються старовинні замки, куди ми з дружиною часто подорожуємо на мотоциклі, – зазначив він. – На сьогодні вже проїхали 56 замків України. І серце болить, коли дивишся, як руйнуються наші твердині. Дуже хочеться їх відновити. Можливо, в моїй душі залишилася частинка дитинства: хочеться бути лицарем. З цього почалося моє захоплення історією і реконструкцією, зокрема.

Ми на станції юних техніків відкрили гурток історичної реконструкції. Програму, за якою я працюю на гуртку, написав керівник клубу історичної реконструкції (м. Київ), завідувач лабораторії історичної реконструкції Є. Рязанцев. Я зателефонував до нього, і він розповів усі нюанси. Я маю багато друзів, які займаються історичною реконструкцією, з ними переписуюсь, спілкуюсь, випитую деталі. Але в мене ще й є такий товариш – відомий шоумен-сміхованець Володимир Молдавчук, який проводить, крім всього решти, й екскурсії. Запропонував мені долучитися, допомогти йому, бо знав, що я маю обладунки, а моя дружина – історичне плаття. Нас так і затягнуло в екскурсійний розважальний «бізнес».

Уже під час екскурсій ми розробили ті легенди, що стосуються Пнівського замку, з історичними посиланнями на ті часи, дати, коли опришки та козаки штурмували, і під кожну цю легенду у нас є гра. Скажімо, бої з мішками: це – про те, як опришки билися з чортом, який показав, де можна зробити підкоп і таким чином 1621 р. опришки пограбували замок… Це відбулося торік. Ми провели багато екскурсій. Усі ці забавлянки і фотосесії всім сподобалися.

Я запропонував директору СЮТ провести конкурси для наших дітей – вихованців гуртків. І торік, маючи вже якісь напрацювання і реквізити, ми спробували зробити перший захід під назвою «Лицарі Великої Любові», присвячений Покрові, Дню козацтва. Змагалися 4 команди по 10 чоловік. Але прийшло багато глядачів, котрі також хотіли взяти участь.

Цього року ми придумали, щоб задіяти всіх глядачів. Тому в нас вийшов трохи інший формат гри. Ми назвали: «Великий Княжич. Об`єднання всіх земель в єдину Галицько-Волинську державу». Цю ідею ми виносили разом із дружиною, побувавши влітку на трьох історичних фестивалях. На одному з них, у Володимирі-Волинському, на фестивалі «Княжич» побачили гру, яку проводив керівник військово-патріотичного клубу. Тому я почав цю гру переробляти (адаптувати) під наш край, зробив герби. У нього переважали спортивні ігри, у мене – історичні. На кожному історичному фестивалі ми вчимось, придивляємось, і «мотаєм на вус». На Пнівському замку ми зробили різні локації; фотозони, щоб усі бажаючі змогли сфотографуватися. Виставили на огляд і для фото обладунки, кольчуги, щити й мечі. Зробили лучний тир, де всі охочі могли постріляти, а також ристалище, щоб діти й дорослі могли побитися м`якими мечами та подушками окремо. Воїни АТО вивезли свою експозицію.

север

Володимир Молдавчук погодився допомогти і безкоштовно зварити бограч. Він привіз столи, великий казан. Зварив. Також дав озвучення. Усі працівники СЮТ дуже йому вдячні за цю допомогу. Крім того, він час від часу запалював публіку гумором, жартами.

Дякуємо керівництву ринку РайСТ, яке надало кошти, за що ми купили кілька ящиків солодощів і чаю, щоб могли почастувати дітей. Ще нам дуже допоміг керівник підприємства «Реклама+», де віддрукували багато гербів, наклейки на медалі, банери.

Адресуємо подяку Надвірнянській міській раді за сприяння у придбанні кубка, медалей, грамот і призів – для дітей, котрі допомагали нам. Вихованці СЮТ, одягнуті у лицарські туніки, стежили за порядком біля кожної локації. Для них – окремі призи. Вдячні райдержадміністрації за надання призів для переможців (ручки, блокноти, магнітики), а також всіх необхідних дозволів і забезпечення присутністю медиків, поліції, воїнів АТО тощо. Велике спасибі ресторану «Доміно» і його власнику Миколі Баде, який надав 3 сертифікати на обід у ресторані. Адже крім кубка, медалі, грамот і призів, переможці отримали: за 1 місце – сертифікат на 600 грн., за 2 місце – на 400 грн., за 3 місце – на 200 грн. Тому діти зможуть у будь-який момент прийти і замовити собі піцу.

Водночас я щиро дякую всім небайдужим друзям, особливо своєму дуже доброму другові Ігорю Купчаку – за те, що привіз, відвіз, чекав, допомагав… Бо реквізиту мали дуже багато.

Вдячний усім співробітникам СЮТ, зокрема, Христині Дем`янчук та Володимиру Петрику, які розмальовували обличчя всіх бажаючих аква-гримом, Людмилі Бегметюк за чудове оформлення фото-зони, Галині Брунарській та Галині Максим’юк і всім, які долучилися до цього свята, бо разом – ми команда. Окрема подяка депутатові районної ради Сергієві Штогрину – за облаштування тиру в приміщенні СЮТ.

діти

Коли ми прийшли на замок і побачили таку кількість дітей та дорослих, я спочатку навіть і розгубився, бо не сподівався, що прийде стільки краян. Єдине, що бракувало, торгівлі, бо у сонячну осінню погоду діти хотіли пити. Пасувало б нашим підприємцям влаштувати торгівельний майданчик з безалкогольними напоями, соками, водою, морозивом тощо. Переконаний, що це «упущення» варто виправити наступним разом.

Звісно, ми розуміли, що ризикуємо трохи. Бо відбувається реконструкція лівої вежі історичної пам`ятки. Але будівельний майданчик обгородили сигнальною стрічкою і туди ніхто на заходив. Лавочки поставили так, що глядачі сиділи спиною до майданчика.

Я впевнений, що ми привернули увагу громадськості до такої унікальної історичної будівлі. Та й Надвірнянщина відчула, як спрагла вона до подібних видовищних імпрез. Тішимося успіхом. А заодно занотували собі всі «плюси» і «мінуси». Ми все аналізуємо, щоб на другий рік (вже втретє) зробити ще краще. До речі, на свято завітали друзі-байкери з Коломиї і Тлумача. Думаємо запросити представників клубу середньовічного бою на мечах «Айна Бера» (у перекладі із давньослов`янської «Ведмежа стежка»). Як відомо, мечевий бій уже визнали видом спорту і тогоріч Україна стала чемпіоном світу з нього. А наступного року у с. Копачинці, що під Києвом, прийматимуть чемпіонат світу з історичного бою. Наша команда і друзі-однодумці вже віднині починають готуватися до зустрічі-2019 на Пнівському замку.

Леся ДУТЧАК “Народна Воля”

Світлини Михайла ЛУКАЧА.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!