Газета по-надвірнянськи
 

П’ять років Революції Гідності: віримо у перемогу нації

16 листопада 2018, 14:38 | Рубрика: Тема дня Версія для друку Версія для друку 63 переглядів

гідністьСаме 21 листопада 2013 року ознаменувало для українського народу певну історичну віху, коли вони вирішили не миритися із поверненням до лона Російської імперії і рішуче заявили про своє прагнення до європейського вектору розвитку та побудови подальшого життя країни у дусі демократизму, соціальної значимості кожної людини й увіковічнення в життя ідеалів багатьох поколінь українців, які, передусім, мріяли про те, щоб Україна була українською і в ній панував економічний порядок та стабільність.

Та тодішня влада на чолі із Віктором Януковичем вирішила знехтувати волею народу і припинила підписання асоціації з Європейським Союзом, заявивши про тотальне зближення з Росією та її країнами-сателітами. Іскрою, яка запалила революційний вогонь, стало побиття студентів «беркутами» вночі 30 листопада 2013 р., а вже 1 грудня того ж року мільйонне віче ознаменувало новий етап переродження української нації.

На превеликий жаль, мирної революційної перемоги тоді не склалося: у легіоні Героїв Небесної Сотні – більше сотні патріотів рідної української землі, які загинули від вогнепальних поранень та побиття владоохоронцями і проплаченими тітушками.

Саме ці події, а також Помаранчева революція 2004-2005 років, коли мирним шляхом вдалося досягти проведення чесних і прозорих виборів та перемоги проєвропейського кандидата Віктора Ющенка, який тоді разом зі своїми прихильниками, більшість із яких і сьогодні при владі, заявляли про побудову країни – нової, європейської і соціально значимої. Та політичні чвари і міжусобиці тоді так і похоронили це стремління.

У ці листопадові дні ми повинні оглянутися назад і переусвідомити важливість багатьох речей.

Наша держава, як і її громадяни, ще й не наблизилися саме до Європейського Союзу, європейського рівня життя і тим більше до соціальних стандартів. У ті важкі для нашого народу дні 2013-2014 років, коли витало у повітрі і вчувалося у думках людей – ось поженемо ми цю московську банду і буде Європа тут… У рідних Карпатах, на териконах Донбасу, у південних вільнолюбивих степах… Та банду погнали… Але… Можливо, розв’язана Російською імперією війна не дає розправити крила, але при цьому, ми не повинні забувати по відсутність дієвого реформування в країні, особливо, безкомпромісного і тотального винищення та викорінення корупції. Бо, як можемо спостерігати зараз – корупція не тільки після революційного удару відновилася, але й розрослася.

Повинні враховувати той факт, що наш народ завжди прагнув соціальної значимості, але, як не гірко це констатувати, люди змушені вистоювати у чергах, щоб отримати ту бажану субсидію, бо інакше без неї ніяк не виживеш. Але ж у той час власники газових, енергетичних компаній і далі багатіють, навіть не приховуючи зростання своїх і так суттєвих статків. А чи так мало бути?.. Після жертв Майдану, після вмитого кров’ю Донбасу, ну врешті-решт, коли люди буквально змушені їхати в сусідню Польщу чи Чехію, щоб на найважчих роботах заробити копійку і прогодувати свої сім’ї.

І ще однією революційною вимогою стало покарання організаторів та виконавців розстрілів мітингарів. Та й досі не почуто ствердних й остаточних відповідей щодо того, хто дозволив використовувати вогнепальну зброю, хто безпосередньо організовував банди тітушок і хто їх озброював… Врешті-решт, хто ті снайпери, які, знехтувавши всіма моральними принципами, почали стріляти, що саме основне, по молоді, по цвіту нації…

Український народ за всю історію творення і торування непростого шляху до Незалежності, саме в борні і в непростому гарті здобував свої перемоги та звитяги. Вже за історію Незалежності численними мітингами, акціями протесту, страйками він домагався покращення життя. Революція на граніті у 1990-му, Помаранчева революція, а потім уже Євромайдан, який переріс у Революцію Гідності, повинні були б завершити певний етап переродження і формування держави Україна нового типу та української нації з сильним громадянським суспільством і з відповідальною владою, яка житиме за принципами чесності. Чи так воно сталося і чи станеться?.. Питання ще досі відкрите, але в ньому аж забагато невідомих чинників і підводних каменів.

День Свободи та Гідності, який ми відзначатимемо 21 листопада, привід ще раз запитати і визначитися для кожного з нас, у кого в душі жевріє вогонь патріотизму і любові до своєї держави: коли ж, нарешті, на напоєній сонцем і скропленій кров’ю Героїв українській землі запанують мир, достаток, економічне зростання та дієве реформування владних структур.

До цього має змагати громадянське суспільство, яке народжується у народних надрах і котре повин­но постійно нагадувати, що Революція Гідності має хвилювати наші серця, що своїми державотворчими справами ми зобов`язані зміцнювати Державу. Борючись – пам’ятаймо, шануймо і цінуймо подвиги тих, котрі вже за Незалежної України віддавали своє життя за наше краще майбуття і вірмо, що ще настане час, коли відродиться справжня Україна від Криму і до Карпат та гордо віятиме синьо-жовтий стяг у Донбасі.

Василь ІВАСЮК «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!