Газета по-надвірнянськи
 

Хата без «Гуцульського калєндаря» – єк Карпати без Говерли

11 січня 2019, 12:29 | Рубрика: Ми - українці, У світі журналістики Версія для друку Версія для друку 48 переглядів

Журнал-бестселер поспішає до горян

У передноворічні дні в оселі вчергове постукав 24-ий за ліком спецвипуск журналу «Гуцульщина», який щороку снігами переконливо крокує до сердець читачів, кількість яких зростає у геометричній прогресії: видання очікують і читають не тільки на Гуцульщині чи Україні – «Гуцульський калєндар» вжився у роль «духовного хліба» вже й за океаном.

календарТрадиційно пролог читацького гуцульського бренду відкриває церковний календар. Цього разу його прикрасили колоритні картини заслуженого діяча мистецтв України, члена НСХУ, художника-іконописця, уродженця Верховини Миколи Рибенчука із циклів «Священна Гуцульщина» та «Священні вершини Карпат». Поряд із празниками, які святкують на Гуцульщині, ми постійно друкуємо фази Місяця, адже гуцули здавна звикли «звірєти чєс» саме із поміччю цього небесного світила.

Дев’ять сторінок ювілейних і пам’ятних дат Гуцульщини, серед яких ви, дорогі читачі, знайдете чимало особистостей і подій, довершує фотодобірка давніх світлин міста над Бистрицею – Надвірної, одного з найбільших міст Гуцульщини, яке цьогоріч відзначатиме ювілей – 430 років з часу першої письмової згадки. У 1591 році Надвірні надане Магдебурзьке право і вона отримала статус міста. Архівні світлини давнього міста люб’язно надав фотограф, краєзнавець з Івано-Франківська Роберт Ерік.

У рубриці «Шануємо і пам’ятаємо» вміщено грунтовний матеріал про дослідника Гуцульщини Володимира Шухевича, автора найповнішої етнографічної праці про наш край – п’ятитомної монографії «Гуцульщина», яку вперше наприкінці 1990-х перевидало Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» за очільництва Дмитра Ватаманюка. 15 травня славному синові краю виповниться 170 років із дня народження. Маловідомі факти про Шухевича можна, зокрема, почерпнути зі статті «17 фактів про Володимира Шухевича».

«Вівчар, мрійник і поет» – так охарактеризував Петра Шекерика-Доникового італійський антрополог і етнограф Лідіо Чіпріані. 20 квітня виповниться ювілей – 130 років Петра Шекерика-Доникового – війта Жаб’я, посла до польського сейму, члена УНР, письменника, етнографа, дослідника гуцульської культури, видавця «Калєндарів гуцулских» у 30-их роках минулого століття. «То був фист чьоловік»: спогад про непересічну постать підготували Василь Зеленчук та Іван Маківничук. Увінчує гідний пошанівок нашого земляка віднайдена в архівах «Присвята товаришам гуцульським Січовим стрільцям». Це унікальний матеріал про те, як молоді гуцули записувалися у 1914 році у Леґіон Січових стрільців, а Петро Шекерик-Доників вів активну роботу щодо організації набору добровольців.

Також у рубриці є цікаві матеріали про художника, пейзажиста, організатора мистецького життя у Галичині Івана Труша. 17 січня йому виповниться 150 років. Про віртуоза пензля, який малював у Довгополі портрет Івана Франка та інших світочів – у статті Ганни Луцюк.

Краєзнавець з Яремчі, член НСЖУ Світлана Флис вмістила дві цікаві статті. Одна – про Корнила Устияновича – «Малюю гуцулів». У цьому році виповнюється 180 років від дня народження митця, закоханого у таємничі Карпати. Особливо теплі спогади у художника пов’язані із гуцульськими Вижницею та Микуличином. Інша – «Широкий світ захоплень Юрія Вередюка» – спогад про талановитого музиканта, будівельника, боднаря з Микуличина.

Віталій Мартищук згадує про нелегку долю Онуфрія Манчука (15 червня – 120 років). Проживши тільки 42 роки, він залишив помітний слід в історії краю. Ім’я видатного Гуцула, яке замовчувалось у радянські часи, тепер повернулося із забуття.

Цікавими є спогади про відкритої душі людину, композитора-пісняра з Верховини Василя Коржука, про Юрія Чукура пише у статті «Посол із Ковалівки» Василь Максим’юк-Івасів.

Матеріал Романа Клима «Гостини у Дзядзя» вкотре повертає читачів до постаті Теофіля Кисілевського, якому на стіні старої школи в Ільцях торік у жовтні встановлено меморіальну дошку і проведено «круглий стіл».

Пропонуємо інтерв`ю «Гуцульщина була присутня в моєму житті змалку» Юрія Атаманюка зі знаним гумористом, письменником, дослідником краю з Коломиї Миколою Савчуком, який відзначатиме у липні славний ювілей. У рубриці «Люди твої, Гуцульщино» Світлана Флис пише про одну з найкращих вишивальниць Гуцульщини 80-річну Олену Мушинську із Микуличина.

У розділі «Духовність» священик Іван Рибарук із Криворівні присвятив статтю «Томос і Гуцульщина», а доповнюють рубрику публікації Івана Фуштея «І постав у Іспасі храм…», «Хрест на Писаному Камені» (автор Василь Мануляк) та «Храм у Полянах» автора цих рядків.

На перехресті 2018-2019 років у краї, зокрема, в Ясіня, проводили заходи до 100-річчя Гуцульської Республіки. Рубрика в авторстві публікацій Миколи Ткача й Олександра Гавроша «Нам пора для України жить!» присвячена цій непересічній події. Акцент зроблений на постаті Президента Гуцульської Республіки Степана Клочурака.

Як завжди, цікавими матеріалами відзначається розділ «Скрижалі історії» і «Колесо часу». «Буркут: х-файли: курорт, Перша світова війна, цвинтарі та ліс» та «Мега-кляузі в Перкалабі – 140 років» Ярослава Зеленчука, «Олекса Довбуш» (про фільм) – Івана Зеленчука, «Марійка Підгірянка у світлинах» – Василя Левицького, «Яворівська «Січ» – Олега Гапчука…

Голову Карпатського форуму народовладдя Івана Шкіндюка непокоять «перекоси» в адміністративно-територіальній реформі, внаслідок якої можуть «зникнути» гірські райони. У своїй публікації він доводить, що державницька позиція має слугувати і враховувати інтереси півторамільйонної громади гірського регіону Українських Карпат.

Фестивально-мистецько-музейний кавалок «Гуцульського калєндаря» складають публікації Інни Мішуровської та Анастасії Мокій про ХХV ювілейний Міжнародний гуцульський фестиваль та науково-практичну конференцію в Яремчі, «Репедя братає гуцулів» та відновлений у Верховині журнал «Гуцульщина» – Романа Клима. Журналістка з Рахова Ярослава Пилип’юк побувала на фестивалі «Барви карпатського ліжника» у Квасах, а краєзнавець-економіст з Ільців Ігор Остафійчук у розділі «Голос гір» робить наголос на дримбі, як музичній казці завтрашнього дня.

Аліса Мудрицька оповідає про виставку зимового святкового одягу гуцулів у Косові, а Людмила Зузяк проводить екскурсію в музеї «Дідова аптека» у Криворівні та гуцульського побуту Василя Тупилюка у Краснику і плавно переходить до ХХІ зльоту обдарованої учнівської молоді Гуцульщини («Сяйво знань і таланту»), які разом із дописами «Червона рута – тендітний страж Карпат» Стаса Галамби і «Подаруй дитині писанку» Галини Жураковської увійшли до рубрики «Люби і знай свій рідний край».

«Пошарудіти» у діалектологічній скрині читачам дозволили Петро Гавука з Косова та Михайло Ванджурак із Верховини, а Дмитро Пожоджук розповів про майстриню з виготовлення сирних коників Марію Петрів з Космача. Мудрець-філософ Михайло Юсипчук, також космачанин, якому 1 вересня виповниться 85 років, розказує про нелегку долю людини у старості.

У спортивній частині видання – матеріал Ярослави Поп’юк про «ХОРС» – бойове мистецтво, яке створили верховинець Руслан Трач та львів’янин Роман Яськів. У його основі бартка, а ще – це можливість самовдосконалення і виховання воїна. «Срібна команда Срібної землі» – це про «Говерлу» з Ясіня Оксани Головчук, футбольний клуб, який уп’яте завоював срібні медалі футбольної першості Закарпаття серед аматорів; а сноубордист Михайло Харук з Ільців, як стверджує Олег Гапчук, творить нову історії України в зимових видах спорту.

На жаль, як не прикро констатувати, Гуцульщина у році минулому втратила кількох особистостей. Ірина Свйонтек, Юрій Чиґа, Марія Пантелюк, Олексій Сінітович, Степан Пушик, Наталія Хобзей, Любомир Марусин, Юрій Звонар… назавжди залишаться у наших серцях і молитвах.

Ну, а як у «Гуцульському калєндарі» без ґаздівки? Це один з улюблених розділів наших читачів. Тут є стаття «Екоферма гонорова – родом з Яворова» (автор Олег Гапчук) про підприємця Івана Вепрука, який вирощує кіз та овець і займається сироварінням; про креативних пасічників Василя Петричука та Василя Самокіщука пишуть Остап Тим’як і Богдана Іванчук. Віталій Дмитрюк розповідає, як варять цуйку в Румунії і про «міру» – полонинську традицію і свято в Марамуреші; Ярослава Поп’юк побувала у карпатському зооготелі для тварин в Яворові, який створила й утримує Ірина Асауленко. І, звичайно, таблиця вагітності худоби, різні поради, рецепти, співанка про полонини від Юрія Кречуняка, сміх, «людина-унікум» тощо.

Видання обсягом 120 сторінок, як завше, щедро ілюстроване світлинами і кольоровими вкладками постійних учасників і переможців щорічних Фестивалів автентичної гуцульської вбирі у Верховині, Володимира Сінітовича із Красноїллі та Оксани Сусяк із Верховини (фото Романа Клима), а також про фестивальні яремчанські рекорди і фотоколаж про семиденний Міжнародний форум Східної та Центральної Європи «ViaCarpatia» у Криворівні.

Роман КЛИМ,

в. о. редактора й упорядник «Гуцульського калєндаря».

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!