- Народна Воля - http://volya.if.ua -

«Просвіта» сьогодні і проблема України

Posted By Модератор On 25.01.2019 @ 14:10 In Суспільство | No Comments

На запитання «Народної Волі» відповідає голова Надвірнянського об’єднання «Просвіта» Богдан БЕРЕЗИЦЬКИЙ

– Проти України триває загарбницька війна на знищення. Якою бачите працю «Просвіти» в цих умовах?

– Все українське суспільство має стати відмобілізоване – на бездоганну працю, на розв’язання проблем існуючих, задавнених і недопущення створення нових. Такою я бачу і працю «Просвіти». Найважливіше, щоб до праці для збереження української держави долучився український народ. А йому потрібна віра в успіх. Як на фронті, так і по всій Україні.

Потрібна віра старших і молодих, батьків і дітей, педагогів та учнів. Потрібна єдність слова і діла, праці у родинах, у школах і закладах культури, у всіх державних установах. По всій Україні з цим досі не складалося. «Просвіта» має позитивний історичний досвід і сьогодні пропонує напрямки, форми й методи праці, що мають відповідати ситуації і забезпечувати необхідний результат.

– Повернімося до витоків. «Просвіта» – актуальність її створенні у 19-му сторіччі?

– У 19 сторіччі Україну колонізували дві імперії. Мета царської влади очевидна – знищити не те, що народ, а, навіть, намір національного відродження. У Галичині австрійське правління було помірковане. Але у Відні бачили Галичину як частину Польщі. Проблема українців полягала у суцільній неписьменності та національній пасивності і байдужості інтелігенції. За розв’язання саме цієї проблеми взялося українське духовенство. І поступово, рік за роком ставали відчутними результати. Крім виховання української інтелігенції, духовенство працювало з народом, спілкуючись із вірними народною українською мовою. Мова бачилася як головна ознака й опора народу і нації, що у ті часи творилися. Після заснування «Просвіти» у 1868-му вже вирішували завдання українського книгодрукування і повсюдне створення структур – читалень та філій. Створювали українські освітні заклади.

– Які головні досягнення створеної «Просвіти» кінця ХІХ і початку ХХ століття?

– Найперше очевидне досягнення – структурування суспільства. Сьогодні ми це називаємо розвитком громадянського суспільства. Після становлення інтелігенції, котра поступово ставала українською елітою, почали створювати громадські організації і формування – «Січ», «Луг», «Союз Українок», «Соколи», «Пласт». Це переважно молодіжні організації. Для підняття добробуту українців і забезпечення спроможності самої «Просвіти» створювали економічні та господарські формування й організації – позичкові каси, кредитні спілки виробничі кооперативи. Але це, фактично, проміжні досягнення як інструмент досягнення головного і стратегічного завдання – формування українського народу і нації. А створення Українського Січового Стрілецтва засвідчило, що «Просвіта» послідовно, систематично та системно працювала над вихованням покоління, здатного здобути Українську державу. Саме це і сталося 1 листопада 1918 р. після зразкової військової операції УСС під керівництвом сотника УСС (полковника) Дмитра Вітовського. Це дало можливість проголосити українську державу ЗУНР. Ще одним стратегічним і грандіозним результатом стало об’єднання українців по обидва боки Дніпра і створення Соборної української держави після Акта Злуки 22 січня 1919 року. 100-річчя цієї події нещодавно відзначили. Після розпаду української держави УСС під керівництвом Євгена Коновальця впродовж декількох років продовжували напружено працювати над консолідацією світового українства – створені молодіжні та військові організації. Найавторитетніша із них – «Українська військова організація» (УВО). Усі вони об’єдналися на першому конгресі в Організацію Українських Націоналістів (ОУН) 28 січня – 3 лютого 1929 року у Відні.

– У чому полягала праця «Просвіти» у міжвоєнний період і після створення ОУН?

– «Просвіта» у цей період працювала у традиційних напрямках. Відроджували читальні і філії. Міцніли українські громадські організації, серед котрих найавторитетніші – патріотичні спортивно-просвітницькі «Сокіл» і «Сокіл – Батько». Створювали «Позичкові каси», «Спілкові крамниці», «Руські каси», «Позичкові спілки Райфайзена», виробничі кооперативи. Завдяки їхній діяльності селяни мали можливість отримувати позики, у т. ч. для придбання сільськогосподарського інвентаря.     Підприємства «Маслосоюзу» і «Центросоюзу» забезпечували збут продукції селянських господарств, випускали продукцію переробки високої якості і конкурентоздатної на ринках, у т. ч. на європейському. Ця діяльність створювала економічну основу українського селянства і власне «Просвіти». У Різдвяні свята просвітяни споряджали гурти колядників (дівчат і хлопців), які виїжджали з колядою у віддалені райони, переважно гірські. За протекції священиків їм надавали коней і сани місцеві заможні селяни. Колядували для «Просвіти». У той же час «Просвіта» стала легальним пристановищем підпільної ОУН в умовах польської окупації. Говорячи про міжвоєнний період, згадаймо і про Січових стрільців, які подалися до Європи й здобули освіту в Празькому та Віденському університетах. Їхня доля в Україні наразі достатньо не з’ясована…

– Після Другої світової війни радянська влада здійснювала терор проти українського народу, у т. ч. проти «Просвіти» на теренах «визволеної» Галичини…

– Так було. Крім того, влада вирішила взяти функцію «просвітництва» під свій контроль. Кілька перших років після війни клуби як державні заклади культури по інерції працювати в дусі «Просвіти». Але незабаром радянська влада стала на ноги і повністю підпорядкувала собі ці установи, створивши ідеологічну вертикаль, через яку і пропагувала радянський спосіб життя. У першу чергу – «дружбу» двох братніх народів – російського та українського.

– У Ваших публікаціях про заходи «Просвіти» часто дякуєте органам влади за підтримку чи участь у них. У чому актуальність цієї співпраці?

– «Просвіта» не просто проводить якісь заходи заради самих заходів чи самореклами. Ми працюємо системно над важливими проблемами. Живемо в умовах української держави, а не польської чи московської окупації. Тоді праця «Просвіти» відбувалася у протистоянні з владою або ставала зовсім неможливою. Тепер нема потреби боротися з владою. Необхідно залучати її до нашої суспільно-важливої діяльності. Приміром – відзначення 150-річчя «Просвіти». Влада організовувала численні заходи, присвячуючи їх цій визначній даті. У свою чергу ми вважали за необхідне залучати до таких заходів максимальну кількість людей, зокрема, освітян, працівників культури і молодь. Наголошую, праця «Просвіти» є суспільно значимою і має давати максимальний результат. Якась ізоляція від влади автоматично означатиме мізерний результат і недосяжність мети.

– Аналізуючи економічну ситуацію в Україні, структуру промисловості і бюджетоутворюючого середовища, напрошується висновок, що значна частина цього працює на користь держави-агресора?

– «На користь держави-агресора» не означає, що Україна є середовищем підтримки РФ. Управлінська вертикаль зобов’язана забезпечувати керування державою, виконання законів, постанов і розпоряджень, «народжених» у Києві. Але правляча вертикаль часто переймалася вирішенням власних проблем та забезпеченням особистих інтересів. Це породило таку собі ситуацію «броунівського руху» або багатовекторності суспільства. При такій ситуації про курс держави на успіх і розвиток не може йти й мова. Це стосується значної частини «державних людей» – депутатів ВРУ, КМУ, АПУ і далі по вертикалі до низу. Є винятки. У першу чергу – це агентура РФ. Але значна частина держслужбовців зорієнтована на служіння українській державі й українському народові. Через таку різновекторність у ВРУ формується поточна політика – приймають закони, постанови і програми, котрі або є шкідливими, або апріорі не виконуватимуть. Бо якоїсь відповідальності за одне і друге не передбачено.

– Якими повинні стати українська державна ідеологія і шляхи її досягнення?       

– Українська державна ідеологія має передбачати мету побудови і створення успішних держави та нації і шляхи її швидкого досягнення. Швидкого – це неприпустимість «броунівського руху» із тратою часу і ресурсів. Ідеологія з визначеною метою має включати шляхи, методи і засоби досягнення високої цілі. Праця всього державного апарату має виглядати як протікання електричного струму за наявності джерела енергії – державної машини й електричного кола – мережі установ держави, всіх інституцій суспільства, всього українського народу. За цієї умови припиниться не лише «броунівський рух», але й ходіння по колу безнадії, що неминуче веде до краху держави. Основа державної ідеології визначена – на державному рівні рух до ЄС і НАТО. Але відсутня ідеологія побудови самої держави – цивілізованої, успішної, ефективної, сильної, якими є більшість європейських держав. Приєднатися до них більшість українців хочуть. Надзвичайно важливо, щоб на шляху втілення визначеної мети жертвою не став український народ. Так існувало за часів Союзу, так було за всі роки від проголошення незалежності та її всенародної підтримки. Це означає, що народ має бути суб’єктом державного будівництва. А це можливе за наявності законодавства для обрання відповідальної влади. У цивілізованих державах це є і працює. Наразі прийняття необхідних виборчого кодексу і законів в Україні не виконано. Хоча кошти для цього не потрібні. Потрібна воля – 226 голосів «ЗА» у Верховній Раді. Суть праці «Просвіти» сьогодні не може полягати лише у вигляді проведення окремих заходів. Важливо, щоб ці заходи спрямовували і забезпечували досягнення високої мети – вирішення головних проблем суспільства. Першою серед них є виховання покоління, яке збереже українську державу.

– Чи бачите Ви можливість втілення української національної ідеї?

– Необхідно розвивати і зміцнювати структури громадянського суспільства. Задіяти до цього потрібно всіх інтелектуалів – державних службовців, освітян, працівників культури, медиків. Особливо духовенство. Усіх без винятку, котрі хочуть добра для України, як матері всього українського народу. Над цим прагне працювати «Просвіта» сьогодні. Застерігаю певну частину української спільноти від намагання вирішити справу ще одним майданом чи революцією. Коли говоримо про громадянське суспільство, то, крім політичної частини досягнення мети, мусить відбутися створення економічної основи її досягнення. Це створення законодавчих умов для формування в Україні сильного середнього класу. Тут теж потрібна та сама політична воля – 226 голосів «ЗА» відповідні закони. Нічого надзвичайного. Але виборче законодавство є першою проблемою. Йдеться про ліквідацію мажоритарних округів та прийняття закону «Про вибори народних депутатів за відкритими регіональними списками». Тоді все стане з голови на ноги.


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2019/01/prosvita-sohodni-i-problema-ukrajiny/

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.