«Аве Марії» Луїджі Луцці в оркестровому викладі Сергія Орла – близько трьох десятків літ. Саме стільки часу виконує її на різних сценах заслужений працівник культури України Любов Орел, адже аранжування створене, передусім, для неї. У неділю, 17 березня, цей духовний твір вона виконала перед концертом-вшануванням світлої вічності свого чоловіка, заслуженого артиста України, засновника і багаторічного керівника оркестру народних інструментів «Аркан», відомого в краї і за його межами, Сергія Орла.
Запалена п. Любою поминальна свіча нагадала, що Маестро уже в кращих світах, а нам залишилася його щедра, багатогранна спадщина. Одна із цих граней – духовна. «Духовний спадок Сергія Орла» – під такою назвою і відбувся концерт у районному будинку культури, програма якого, враховуючи час Великого посту, охопила молитви у музиці, Великодні пісні, колядки, літургійні твори, християнські пісні.
Життєвий і творчий шлях Сергія Орла тематично вдало, гармонійно і зворушливо відтворила одна із його талановитих вихованок Орися Гнатюк, зокрема, зазначивши, що саме твори італійських, угорських, німецьких класиків спонукали молодого скрипаля – нашого земляка – до написання на їх мелодії інструментальних аранжувань для оркестрів, а згодом і власних творів на прославу Божу. Ми звикли сприймати Сергія Орла як музиканта, аранжувальника і композитора народно-оркестрового стилю. Насправді ж він залишив масу музики у всіх жанрах, у т. ч. духовної, розписав чимало літературних творів в основному для акапельного хорового виконання. Вони уже не один рік щонеділі звучать у храмі Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ м. Надвірна. Окремі призначені для оркестрів. Це твори на власні мелодії та класиків минулих століть.
Гастролюючи у різних містах і країнах, Сергій Орел постійно відвідував місцеві храми. Після таких відвідин з-під його руки виходили нотні партитури на авторські мотиви, народжені як сповіді.
Як музикант він – публічна людина, однак у вірі показовості не визнавав. Ніхто не бачив його у напускній набожності, яка нерідко побутує серед людей. Просто жив у тихій щирій надії, що Бог у потрібний час усе розставить на свої місця. Керувався Божими заповідями і словами з молитви «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Цю фразу часто озвучував, особливо, коли чув пересуди, обмови, хоча саме від них усе життя себе відгороджував. Не сторонився людей різних конфесій, віросповідань. «Бог для всіх єдиний», часто стверджував.
Більшу частину оркестрованих Сергієм Орлом творів християнської тематики займають різдвяні мотиви і колядки. Відомі та маловідомі наспіви Різдва популяризував, даючи у виконання вокалістам, а частіше викладав на інструменти професійних оркестрів та оркестру Надвірнянської дитячої музичної школи (ДМШ) «Арканець». Блок різдвяних музичних творів свого часу віддав у репертуар відомим оркестрам Івано-Франківської обласної філармонії, зокрема, струнним колективам «Гармонія Нобіле» та «Кватро Корде». З цими творами колективи презентували українське Різдво у соборах багатьох країн. Серед духовної музики є твори і до інших найважливіших християнських свят.
Боятись Бога, а не людей, поклонятись Йому, а не людині. Так Жив Сергій Орел, ніколи не прогинався перед посадовцями, не поклонявся і не маскувався перед заможними. Називав речі своїми іменами, викривав лінивих і бездарних, не боявся відвертості, а іноді й різкості у висловах. Водночас у душі злості не носив, серце переповнювала доброта. Дякував Богові, що дозволив йому працювати, боротись, залишатись собою. Людям служив наполегливою працею, а Богові – душею.
Цими та іншими штрихами згадала Сергія Орла як Людину і творчу особистість ведуча Орися Гнатюк. Доповнили її світлими спогадами родина, друзі, вихованці, музична еліта. А ще значиміше за спомини звучали духовні концертні номери у виконанні муніципального народного оркестру «Аркан» Сергія Орла (керівник Володимир Остап`юк), соліста провідних оркестрів Львова Яреми Павліва, народного колективу Делятинського народного дому «Черлені пацьорки» під керівництвом заслуженого працівника культури України Володимира Черленюка, оркестру «Арканець» та ансамблю скрипалів Надвірнянської ДМШ (кер. Лариса Синяк і Тетяна Полянчук), аматорського хору церкви Воздвиження Чесного Хреста «Елеус» (регент Любов Стефанська), народного камерного хору «Феліціо» під орудою Наталії Байдак, славнозвісного колективу «Шовкова косиця» (кер. Олена Яченко), половини оркестрового складу «Рапсодія» з Івано-Франківська (кер. заслужений артист України Любомир Никорак) та інших колективів і солістів.
В окремому інтерв’ю для читачів «Народної Волі» Любов Орел нагадала, що 25 березня цьогоріч на землі Сергієві Степановичу мало б виповнитись 67 років. Уже два роки родині, музикантам, вихованцям його дуже бракує. Тому вона дуже вдячна всім людям, які шанували і шанують талант Маестро, учасникам і глядачам концертної програми, духовенству, Надвірнянському міському голові Зіновію Андрійовичу та керівництву району за сприяння у випуску 3-х томів Орлових творів. Четвертий том пообіцяв випустити один із його учнів – Ярема Павлів (до речі, він захистив дисертацію у Львівській консерваторії на творах Сергія Орла).
– Цього дня, – продовжила Любов Василівна, – ми дуже чекали. Я жила підготовкою до концерту-вшанування. Його проведення – моя мета як дружини і творчого соратника. Більшість людей не знали про його духовний спадок. Навіть для нас, рідних, деякі його твори стали несподіванкою, зокрема, чотири «Богородиці». Загалом, музична спадщина його – майже три тисячі творів. Деякі ми віднайшли уже після того, як він нас покинув. Хоча я ще не можу змиритися із цією непоправною втратою. Важко відпустити його, тому він ще зі мною… Часто думаю, що Сергій Степанович міг би залишатися просто унікальним скрипалем-віртуозом. Але він наполегливо займався композиторською діяльністю, створив колектив «Аркан» і чотири десятки років ним керував. Його аранжування – вищого ґатунку… Думала, що концерт його пам`яті буде сумовитим, але звучали й веселі ноти, оптимістичні, як і смисл його життя…
Знаємо, що Сергій Орел приходить до багатьох у снах. Значить, із неба надсилає усім побажання: «Многая літа!».
Світлини Василя БАКОТИ.
Орися СПІВАК «Народна Воля».
Посвята Сергію Орлу
Тепер Ви приходите тільки у снах,
Їх ніч між думками навіє,
А скільки життя вирувало в очах
І фразі: «На Бога надія».
Тепер Ви говорите тільки у снах
Про те, як усіх Ви любили.
О, скільки любові було в очах,
Ви всім її щедро вділили.
Тепер усміхаєтесь тільки у снах,
Під усмішку болі ховали,
Та біль не могли заховати в очах,
Що в нотах мажору прохали.
Тепер усміхаєтесь тільки у снах,
Де Ви, там хвороби немає.
Нарешті щасливим бачимо в снах
Орла, що злетів аж до Раю.
Ви там за нас молитесь, чули у снах,
І Богу співаєте, знаю.
Бог з Вами завжди і у Ваших очах,
Що в сни посилають із Раю.
Орися ГНАТЮК,
вдячна учениця митця.
Пам`яті Маестро
І був скрипаль від Бога. Із небес
Веселі сурми оду там співали,
Коли родивсь у рідному краю,
На небі арфи голосно заграли.
Це був Орел. Ім`я йому таке
Дав батько, щоб літав під небесами,
Гірська ріка – воду святу свою
Й малому хлопцю рідною ставала.
Велично брав до рук скрипаль ту скрипку,
Що стала символом його життя,
Та із простого хлопця-орленятка
Зробила скрипаля Орла!
Смичок у скрипки плакав чи тужив,
А, може, дзвінко розливавсь сльозами,
Коли до краю ворог підступив
І не давав орлам літати краєм.
Нема Орла поміж орлами,
У тузі нотки знов бринять сумні,
Та ні, він тут, живий поміж орлами –
У музиці залишивсь вічно з нами.
Вклоняється Надвірна скрипалеві,
Несуть барвисті квіти земляки,
Дзвенять велично скрипки у нащадків,
Талант не вмре – він житиме віки!
Катерина БОЙКО,
учитель Гвіздської ЗОШ І-ІІІ ст.