Шевченкіана Романа ВОЛИНСЬКОГО

Кожен по-різному відкриває для себе національного Пророка – нашого Великого Тараса. Та, якщо у когось той надійний фундамент шевченкознавства закладений ще у шкільні роки і впродовж життя він не похитнувся, але й не зміцнювався чи розвивався, то надвірнянець Роман Миколайович Волинський не перестає захоплюватися українським мислителем й надихатися його творчістю вже упродовж кількох десятків літ. Він зібрав унікальну колекцію книг про велета слова і духу, творів Тараса Шевченка, його «Кобзарів», а також поштових листівок, значків, настільних медалей, банкнот, монет, скульптур і систематично продовжує поповнювати її новими екземплярами.

Його Шевченкіана займає добру частину приміщення ошатної оселі у райцентрі, наповнюючи піднесено-духовним змістом кожен куточок, поличку, альбом, що зберігають у собі всебічну вичерпну інформацію про титана думки, закодовану не лише у книжкових сторінках, але й кераміці, дереві, гіпсі та у металах різного сорту і гатунку.

Шлях до Шевченка у Романа Волинського розпочинався, звісно, із книг, які купляв завжди і при будь-якій нагоді чи без.

– Ще, коли повернувся з армійської служби у 70-х роках минулого століття, – уточнює мій співрозмовник, зберігаючи найтепліший спогад свого дитинства, де мати й батько прищепили любов до читання.

Особливу жагу знати більше, ніж можна було почерпнути із доступних у ті роки джерел, відчув після спілкування із товаришем, котрий на той час за свої ідейні погляди вже встиг поплатитися роками ув`язнення у концтаборах Воркути.

– Він відкрив мені істину, правдивий погляд на багато речей, подій, – мовить мій співрозмовник. – Це спонукало мене критично сприймати дійсність, шукати відповідну літературу. І Тарас Григорович Шевченко має до цього безпосередній стосунок…

Прагнення читати загострилося в епохальні для України 90-ті. Тоді лише байдужий і ледачий міг залишитися осторонь усіх бурхливих процесів, що наближали світанок державної незалежності. Кожен свідомий громадянин спрагло читав літературу, що пропонував уже сучасний ринок книговидавців.

Романові Волинському вдалося назбирати чималу бібліотеку, чільне місце в якій, крім інших видатних українських класиків, посів саме Т. Г. Шевченко. – Дочка Соломія, яка нині вчителює у Надвірнянській ЗОШ І-ІІІ ст. №3, тоді навчалася у 10-му класі. То її однокласники завжди приходили гуртом і при підготовці домашніх завдань використовували книги із нашої домашньої бібліотеки, – каже Роман Волинський.

Захоплення чоловіка розуміє його дружина Леся Михайлівна, викладач спецдисциплін Надвірнянського ПТУ № 11. Саме учні проф­техучилища першими познайомилися із книжковою Шевченкіаною під час одного з обласних семінарів. Роман Волинський розповідає: – Дружина – із переселених лемків, народилася на Тернопіллі. Згодом Львів став не лише її місцем здобуття вищої освіти, але й зустрічі для нас обох. Любимо дуже подорожувати Україною. Коли Соломія закінчувала школу, ми з дружиною влаштували їй екскурсію до Канева, куди попливли кораблем по Дніпрі із Києва. Прибувши на місце, дійсно побачили ту красу, як писав Шевченко: і лани широкополі, і Дніпро, і кручі… Ми ніколи не відмовляємо собі у придбанні книг. Інколи зайвий раз сорочку не купимо, а от книгу – без жодних зволікань.

Після 47-річної праці на ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» Роман Миколайович насолоджується відпочинком. Щоправда, не дуже влучно сказано. Адже сам твердить, що просто не може отак сидіти на дивані й очікувати пенсії.

– Маю сад, город, – посміхається він, наголошуючи, – і двох онуків – трирічного Ярему і третьокласницю Ярину. Активну участь беру у діяльності обласної організації філателістів, нумізматів, боністів, фалеристів. В Івано-Франківську завжди зустрічаємося з однодумцями, обмінюємося значками, поштовими марками.

У його потужній колекції тематичних значків є й рідкісні, яких в Україні всього – до двох десятків. Плеяда поштових карточок із зображенням творів образотворчого мистецтва авторства Шевченка нараховує чотири сотні. Як відомо, за своє недовге життя світоч думки написав 835 картин, з яких в українських і музеях світу збереглося трохи більше половини (500).

А ось це дерев`яне погруддя Поета яскраво вирізняється з-поміж інших скульптур. – Його автор – Андрій Сухорський. Він разом зі своїм братом Володимиром створив пам`ятник Кобзареві у Львові. Відливали монумент в Аргентині.

Мій співрозмовник звертає увагу на об`ємні за величиною календарі: «Тарас Шевченко і Прикарпаття», «Шевченко в екслібрисах». А ось цей маштабний календар із зображенням Кобзаря у різному віці видав 2014-го Національний банк України. До 200-річного ювілею співця свободи НБУ випустив також 0,5-кілограмову срібну монету. А щоб краще розуміти Кобзареві твори, у бібліотеці є два томи «Шевченківського словника», «Український щорічник про Шевченка». Назви наступних книг промовляють самі за себе: «Тарас Шевченко. Невідомі сторінки життя», «Коріння Шевченківського роду» (дослідження охопило 2 тисячі його представників), «Тарас Шевченко – у пам`яті поколінь» (колективне видання відомих наукових, релігійних і політичних діячів України). Між іншим, на кожній книзі – екслібрис власника книгозбірні із зображенням кобзаря, церкви і козацької шаблі.

Понад дві сотні творів Тараса Григоровича покладено на музику. У Романа Волинського – 4 платівки із піснями на Шевченкову поезію. На почесному місці – видання «Кобзарів»: від звичайних до сувенірних, мініатюрних, у кожного з яких своя доля – така ж нелегка, як і поетова.

Унікальними є конверти із марками, погашеними у день визначних дат, пов`язаних із життєвим і творчим шляхом Мислителя. Наступне знайомство – із поштовими листівками. Надто обширна їх географія: видані в Австрії, Німеччині, Аргентині, Бразилії, США, Канаді, Швейцарії. Просто – факт: Романові Волинському вдалося зібрати 90 відсотків усіх марок, випущених до ювілеїв Шевченка. В їх когорті – перша марка УНР, виготовлена в Австрії. А ось поруч – ескіз марки, якій не судилося побачити світ. Її автор – іконописець Воляник із Делятина. Очевидно, радянська влада думала, що забороною її виготовити зможе вгамувати всенародну любов до співця волі. Але, як засвідчує історія, глибоко помилялася.

Колекціонер показує листівку «100 років від дня народження Т. Шевченка», яку видав у Парагваї (!) емігрант із Коломиї Синоверський. На аукціоні придбано дві медалі лауреатів Шевченківської премії: напевно, сумні обставини змусили їх володарів на такі крайнощі, міркує Р. Волинський.

На одній із сторінок альбому – банкнота номіналом в один мільйон купонів із зображенням Шевченка, видана НБУ в далекому 1995-ому. А цю, 50-рублеву купюру з Українцем виготовили 2007 року в … Придністров`ї.

Про свою колекцію Роман Волинський готовий розповідати годинами. І знову у руках чергова книга, видана українською й англійською про пам`ятники Пророкові в Україні та світі. Прикметно, що із 1275-ти у нашій державі найбільше (201) споруджено на Прикарпатті; чверть сотні пам`ятників – на його батьківщині, Черкащині.

Роман Волинський наголошує, що цьогоріч – 25 років пам`ятнику Кобзареві у Надвірній. У його архіві збереглася історична світлина, на якій зафіксована мить передачі праправнучкою Кобзаря Людмилою Красицькою у подарунок нашому містові панно (гобелена) з нагоди відкриття пам`ятника.

На мою зацікавленість, що найбільше приваблює у Шевченкові, Роман Волинський відповів:

– Він – українець. Геній. Його клич і нині актуальний. В Україні дуже багато людей, які живуть за його моральними принципами, тобто дотримуються християнських чеснот, шанують і свято бережуть сімейні цінності. Також вірю, що нація ще вилонить свого Вашингтона з «новим і праведним законом».

…У ці березневі дні родина Волинських, як і щороку, обов`язково вшанує Кобзаря. Поки малий Ярема ще насолоджується безтурботним дитинством, його сестра Ярина вже завершує вчити напам`ять «Катерину». І коли вони трішки підростуть, дідусь обов`язково повезе їх у Канів, на Чернечу гору, до Тараса. А до того часу Шевченкіана Романа Волинського, попри швидкоплинність буття, поповниться не одним ще раритетним експонатом. І, можливо, шанувальників його колекції побільшає… Адже Романа Волинського все ж не покидає ідея зорганізувати виставки для краян.

Леся ДУТЧАК (текст), Василь ІВАСЮК (світлини) «Народна Воля»