Анатолій Гриценко ставить перед собою амбітні цілі: знищити олігархат в Україні та привести до влади чесних людей. Звісно, така мета дратує та навіть лякає багатьох чинних представників влади й олігархічного бізнесу, які сьогодні наживаються на державних ресурсах України. А, отже, чим вищі рейтинги Анатолія Гриценка, тим більш активно політика намагаються очорнити його опоненти.
Так народжуються міфи про кандидата у президенти. Найпоширеніші з них – фінансування на виборах від олігархів, зокрема, від Віктора Пінчука, звинувачення у продажі військової техніки, придбання дачі у Конча-Заспі під Києвом за державні гроші. Тож, далі ми спростуємо три найпопулярніші з них та з’ясуємо, на чиєму боці правда.
Міф № 1. Гриценка начебто спонсорує Пінчук
У реальності жодної матеріальної допомоги від Віктора Пінчука Анатолій Гриценко не отримував і не отримує. Цю інформацію політик вчергове підтвердив в ефірі програми HARD із Наталією Влащенко. Перевірити це твердження можна дуже легко – на сайті Національного агентства із запобігання корупції. Оскільки дані про фінансування як політичної партії «Громадянська позиція», так і кандидата у президенти Анатолія Гриценка є у вільному доступі та жодним чином не приховуються. «Зараз класне законодавство, я сказав би жорстке, але класне – ніхто не приховає, звідки беруться гроші. Якщо раніше ЦВК контролювала це під час виборів, то зараз у НАЗК щоквартальний звіт», – наголосив політик.
Насправді, підтримати Анатолія Гриценка може кожен українець. Лідер «Громадянської позиції» цього не приховує. Навпаки, він – один з небагатьох кандидатів у президенти, який збирає гроші на свою виборчу кампанію за допомогою технології краудфандінгу. Тобто, збору коштів від усіх охочих, під певну ідею, за допомогою мережі Інтернет. На своїй сторінці у соціальних мережах він розмістив реквізити, завдяки яким можна направити кошти для підтримки його виборчої кампанії. За таким самим принципом проходить фінансування виборчих кампаній у США, у більшості країн Євросоюзу.
Розмір внеску може бути і 50 гривень, і 500, і 10 000 – все залежить від бажання та можливості самого громадянина. Однак, є й законодавчі обмеження на таке фінансування: сума внеску на підтримку партії від фізособи протягом року не може перевищувати 400 мінімальних зарплат. Максимальна сума внеску юрособи – 800 розмірів мінімальної зарплати. А, отже, говорити про те, що Гриценка фінансує хтось один – буде відкритою маніпуляцією. А чи чули громадяни, звідки беруть кошти опоненти Анатолія Гриценка? Питання відкрите.
Міф № 2. Звинувачення у розпродажу техніки
Тема начебто наявності порушень у продажі військового майна під час перебування на посаді міністра оборони є однією з «найулюбленіших» маніпуляцій чинної влади. Хоча насправді для таких тверджень немає жодних підстав. Процедура продажу військового майна у 2005-2007 роках не дозволяла міністру оборони одноосібно ухвалювати рішення про продаж техніки – їх затверджував Кабінет Міністрів, перелік техніки формував Генеральний штаб ЗСУ. «Міністр оборони не має і не мав права продавати нічого. Хтось говорить, що продав за заниженими цінами, але ціну продажу погоджує Міністр економіки. Коли був Майдан і я мав депутатську недоторканність, мене запрошували в прокуратуру. Я йшов і давав покази, я не знав, чи мене випустять назад, але я йшов, бо розумів, що мені нема чого приховувати», – пояснює Анатолій Гриценко.
Він додав, що згодом, для того, аби припинити маніпуляції на цю тему з боку представників влади, він сам ініціював звернення до Генпрокуратури. «Я через адвоката офіційно звернувся в Генеральну прокуратуру з запитом чи є хоч одне провадження, порушене проти мене, чи є хоч одне рішення, що я звинувачений чи підозрюваний. Письмова відповідь є на моєму сайті, де чітко написано – Немає!», – наголосив політик.
Те, що звинувачення представників чинної влади є брехливими, підтверджують і рішення українських судів. 28 січня 2019 року Дніпровський районний суд Києва визнав недостовірною інформацію, яку поширював народний депутат від фракції БПП Олександр Бригинець про те, що екс-міністр оборони під час роботи на міністерській посаді продав військового майна більш, ніж на 1,3 млрд. грн. «Їх бруд проти мене (знищив, розпродав) визнаний недостовірним і таким, що принижує мою честь, гідність та ділову репутацію. Бригинця суд змушує спростувати поширений проти мене бруд і стягує з нього в мою користь судовий збір. Рішення при цій владі, яка думає, що контролює все і вся – справедливе, а тому безпрецедентне», – написав тоді на своїй сторінці у Facebook Гриценко. Політик продовжує відстоювати свою ділову репутацію в українських судах.
Пригадуючи «міністерський» період Анатолія Гриценка, слід зазначити, що він був дійсно нестандартним для України міністром оборони. Не користувався міністерською дачею й урядовою лікарнею «для обраних» у Феофанії. Першим серед міністрів почав оплачувати використання службового автомобіля і перельоти членів родини. Жоден з його кумів не отримав посади у Міноборони. «Я прийшов у Міністерство полковником – полковником і пішов, бо головне – справа, а не зірки на погонах. Єдине, про що шкодую – не встиг зробити реформи в армії незворотними. Але ми це виправимо. З вашою допомогою. Після перемоги наведемо порядок і в армії, і в державі», – говорить Анатолій Гриценко.
Міф № 3. Житло у Конча-Заспі за кошти держави
Опоненти Гриценка намагаються приписати йому незаконні статки, так народився міф про те, що начебто політик придбав дачу у Конча-Заспі за державний кошт. Згідно з даними декларації Анатолія Гриценка, у нього немає власної квартири чи нерухомості, він сам володіє лише автомобілем Volvo XC90 2013 року випуску і гідроциклом Yamaha. Вся нерухомість родини перебуває у власності його дружини – відомої української журналістки Юлії Мостової. Зокрема, квартира у Києві та дача у Конча-Заспі.
Тож опоненти Гриценка звинуватили його у тому, що він ледве не все майно записав на дружину, аби приховати статки. Але пояснюється це також дуже просто. В Анатолія Гриценка немає власної нерухомості не тому, що він щось приховує, а тому, що все майно він залишив першій дружині та їхнім спільним дітям. «Після першого шлюбу я залишив все колишній дружині і двом дітям, включаючи машину, гараж і все інше», – пояснює політик. Із другою дружиною Юлією Мостовою вже багато років вони живуть у звичайній квартирі панельного будинку у спальному районі столиці – Голосієво. «Коли ми з Юлею одружилися, вона до того там (у квартирі на Голосієво у Києві) жила кілька десятків років», – відзначає Анатолій Гриценко.
Він додав, що дачу в Конча-Заспі, якою сьогодні володіє родина Гриценка, придбала його дружина Юлія Мостова у 2003 році. На початку 90-х років та пізніше вона працювала в агентстві France-Presse і мала достатній дохід для того, аби придбати нерухомість. Таким чином, дача родини Гриценків з’явилась ще за два роки до того, як він став міністром оборони. «Я тоді, під час служби, отримував зарплату 10 доларів, а їй (дружині – ред.) платили 1,5 тисячі доларів. У неї були для цього абсолютно нормальні гроші. Коли я став міністром, на нашій дачі побували три всеукраїнські канали. Вони все бачили, і їм чітко сказано, що це майно придбано ще у 2003 році. Отримавши посаду міністра два роки потому, я одразу ж задекларував це майно, і робив це протягом наступних років», – розповів в ефірі програми HARD із Влащенко на телеканалі ZIK Гриценко.
Займаючи різні посади в державі впродовж політичної кар’єри, Анатолій Гриценко завоював репутацію порядної людини та принципового й ефективного керівника. Як би не намагались очорнити політика його опоненти, це буде марним, тому що чесність – це його спосіб життя.
Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ.