Газета по-надвірнянськи
 

Лоєва: від Транскарпатського шляху до сонячної електростанції

12 квітня 2019, 12:46 | Рубрика: Самоврядування, Тема дня Версія для друку Версія для друку 1,016 переглядів

Зварич1

Лоївський сільський голова Ярослав Зварич – один із наймолодших керівників

органів місцевого самоврядування Надвірнянщини та єдиний серед них – багатодітний батько. Разом із дружиною виховують трійко діточок. Корінний лоївчанин, дбайливий сім`янин і водночас – дієвий керівник села. Як йому вдається поєднувати все і встигати скрізь – подумалось мені.

Ніби відчуваючи таке запитання, Ярослав Миколайович Зварич усміхнувся й однозначно промовив:

«Одне другому не заважає, а навпаки – стимулює»

- В органах місцевого самоврядування – із 2010-го. Спочатку мене обрали секретарем Лоївської сільської ради. Із 2013 до 2015 року виконував обов`язки Лоївського сільського голови. Опісля односельці довірили мені село, обрали сільським головою. Сьогодні ми спільно з громадою і 14-ма депутатами сільської ради та виконавчим комітетом і апаратом ради працюємо над розвитком нашої Лоєви, намагаючись вчасно реагувати на виклики теперішшя і використовувати кожен найменший шанс чи можливості, щоб у селі ставало жити краще, комфортніше, цивілізовано.

Через Лоєву більше як три століття тому назад проходив Транскарпатський шлях… Гірський масив Страгора, що вклинюється в глибину Лоєвської площі, здалека виглядає ніби гігантські ворота у Карпати. Це досліджував відомий вчений-краєзнавець, краянин Михайло Клапчук із Делятина.

З неабиякою гордістю Ярослав Зварич зазначає, що Лоєва розміщена у приваб­ливому місці, що уможливлює розв`язувати актуальні питання, які, скажімо, для деяких інших, зокрема, віддалених, сіл переростають у гострі проблеми. Приміром – ремонт центрального автошляху. Лоєвій, як і Стримбі та іншим населеним пунктам Делятинського напрямку, завдяки вдалому розташуванню просто пощастило з її серйозним ремонтом відомою фірмою ПБС. Тому зараз у сільраді активно відпрацьовують питання облаштування тротуарів. Ярослав Зварич розповідає:

– Торік виготовили відповідну проектно-кошторисну документацію. Адже облаштування тротуарів для пішоходів – вкрай нагальна потреба. Йдеться, передусім, про безпеку життя і дорослих, і малечі. Цьогоріч плануємо виконати роботи на 200 тис. грн. і поступово рухатимемо цю проблему за сприяння району та області. Водночас хочемо облаштувати й автозупинки. Для цього, сподіваюся, із пропозиціями про співфінансування вийти на діалог зі Службою автомобільних доріг (САД) в області. Принаймні попередня розмова щодо конкретного місця їх розташування вже відбулася з керівництвом САД.

Дбаючи про громаду

Попри наявну проблему із централізованим опаленням в адмінприміщенні сільської ради, зокрема, взимку, коли заради доброї справи – економії коштів громади – на вихідні електроопалення вимикають, Лоївський сільський голова увагу на цьому не загострює. Бо на першому місці у нього завжди – інте­реси, громади, а потім – влаштування комфортних умов у кабінетах… Напевне тому може чесно дивитися в очі колегам, односельцям, поважним газдам села. А заодно самовіддано трудитися і такої ж самовіддачі вимагати в інших. Бо тоді вже ніхто не дорікне в лобіюванні власних, меркантильних інтересів, посадовому «жлобстві» тощо.

Ярослав Зварич аналізує зроблене для рідної Лоєви:

– Село освітлене на 70 відсотків. Програму вуличного освітлення розпочинали втілювати ще у 2014-ому, виготовивши всю проектно-кошторисну документацію. Біля ЗОШ І-ІІІ ст. спорудили майданчик зі штучним покриттям завдяки залученню коштів із сільради (200 тис. грн.), районного (115 тис. грн.) і Державного (550 тис. грн.) бюджетів. Майже 200 тис. грн. із сільської скарбниці витратили на облаштування внутрішніх санвузлів у школі. Також ми спорудили ігровий майданчик біля ДНЗ «Росинка», який відвідують 35 наших діток. За фінансового сприяння сільської та районної рад вдалося перекрити покрівлю садочка, а в сільській раді та ФАП замінити вікна і двері. Нелегко, але наполегливо стараємося налагодити вирішення «сміттєвої» проблеми. Суть у тому, що люди не завжди готові проявити взаєморозуміння, відчути всю гостроту проблеми поводження з ТПВ й необхідності з цим щось робити, тобто організовано вивозити за встановлену, я б сказав, символічну, плату, а не викидати їх на узбіччя доріг чи у лісі… Не менш важлива й інша проблема – ремонт сільських вулиць.

Керівник самоврядного органу каже, що останнє, ремонтно-вуличне питання вирішити складніше. Бо, якщо у доцільності організованого вивозу сміття односельців можна ще переконати, то на ремонт сільських автошляхів потрібні дуже великі кошти.

  • – Вклавши сьогодні 10-20 тис. грн. у дорогу, їх практично непомітно, бо зі сходженням снігу «зійде» і той асфальт…, – пояснює Ярослав Зварич. – І люди, не розуміючи, запитують, мовляв, куди пішли кошти. Тому в сільраді ми вирішили, якщо є небагато коштів, то не будемо той мізер вкладати в ремонт доріг. Бо – безрезультатно… Вигідніше й логічніше акумулювати по можливості достатню кількість коштів для ефективного та якісного ремонту.

Втримати у селі молоді сім`ї

На думку Ярослава Зварича, вагомою причиною того, чому молоді сім`ї йдуть із села до міста, є нестача земельних ділянок під будівництво житла. – Особливо тепер у Лоєвій гостро стоїть земельне питання, – наголошує він. – Свого часу роздали всі землі і на сьогоднішній день просто неможливо виділити під спорудження житла ділянку, зокрема, молодим сім`ям. Тому і їдуть… Адже людина заробила гроші, хотіла б побудуватися в рідному селі. Але… нема, а купити землю – нині дорого. Тому купляють квартири і так залишаються у містах… Для села – це дуже великий «мінус». Бо та ж молода людина могла би, скажімо, стати підприємцем, платити податок у місцевий бюджет…

Земельне питання – найболючіше

За словами Ярослава Зварича, безконтрольна «роздача» землі, у т.ч. жителям інших населених пунктів, спричинила деякий хаос. Хтось має і по дві земельні ділянки, більшість власників землі їх не обробляють. Сільський голова продовжує:

– Приміром, в урочищі «Смерічка» та на вулиці Хмельницького роздали 115 планів, з яких лише чверть забудовано. А 80 відсотків фактично «простоює». Дехто вже встиг ту ж земельну ділянку двічі продати – перепродати… Він переконаний, що це – проблема не лише однієї Лоєви… До того ж, кожен земельний наділ повинен оброблятися, а не заростати бур`янами. Істина, як мовиться, давно відома всім. Але чи кожен дотримується цього?.. Питання риторичне. Проблему усугублює ще й те, що не кожна ділянка приватизована. – Законного виходу із цієї ситуації на сьогодні просто не бачу, – зізнається Лоївський сільський голова. – Крім того, у сільраді не маємо землевпорядника. Тому земельне питання для мене найболючіше.

Та не до «снаги» молодому керівникові громади опускати руки. Із 2020-го у Лоєвій думають збільшити земельний податок, впорядкувати приватизовані земельні ділянки, їх цільове призначення.

Роздумує Ярослав Зварич, як знайти компроміс у забезпеченні земельними наділами учасників АТО. Для 24-х лоївчан – оборонців східних рубежів країни є, начебто, і ділянка площею 50 га. Але вони вважають, що кожному належить для ведення ОСГ по 2 га землі. – Отже, загалом треба віддати 48 га. А це – дуже велика площа, – розмірковує голова. – Віддавши її, залишимося майже ні з чим. Якщо виділити землю половині ветеранів, а іншим – ні, то це буде вкрай несправедливо. Бо ніхто нас не уповноважив визначати хто має більше право і за якими критеріями одержувати землю. Я дотримуюся такого принципу: або всім, або нікому. Зараз ми готові кожному захиснику територіальної цілісності держави із Лоєви віддати не більше 0,20 га землі. І хочеться, щоб вони давали лад тим земельним наділам.

Працюємо над залученням інвестицій

Сьогоднішній, 2019-й, розпочався для Лоєви досить успішно. Оскільки минулий рік був більше спрямований на залучення інвестицій, то тепер вони вже стали реальністю. У Лоєвій взялися за втілення маштабного проекту – розміщення сонячних батарей під майбутню новітню сонячну електростанцію. Вірніше – робитиме це все фірма ТОВ «СІЛІКОНФІЛД», якій Лоївська сільська рада надала 20,4886 га землі в оренду на 49 років. Вигода – більш, ніж очевидна. Згідно з угодою сільська громада отримуватиме щорічно 508 тис. грн. доходу. Це – більше, як половина всього сільського бюджету. Адже цьогоріч сільський кошторис складає 850 тис. грн.

– Звісно, без взаєморозуміння і підтримки депутатського корпусу та громади цього б не вдалося зробити, – зауважує Я. М. Зварич. – Нам довелося вилучити земельні ділянки лоївчан в урочищі «Зубкове». До речі, тільки одна ділянка там була приватизована. Це урочище стало привабливим для інвестора завдяки високовольтній лінії, під якою якраз підприємцям вигідно розмістити сонячні батареї.

Враховуючи інвестиційні надходження, цьогоріч місцева скарбниця поповниться більш, як 1 млн.грн. Це пожвавить реалізацію намічених планів. В основному бюджет Лоєви формується від сплати єдиного податку, а також земельного, орендної плати. – Заодно хочу відзначити найбільшого нашого платника єдиного податку. Це – Іван Галаса, який зареєстрований у Лоєвій, а здійснює свою підприємницьку діяльність по цілому Прикарпаттю. Висловлюю йому подяку за його соціально-відповідальну громадянську позицію, за те, що він сплачує податок саме у бюджет рідного села, де народився, – зазначив Ярослав Зварич.

Сільради мусять давати раду

Коли не так давно Ярославові Зваричу колеги запропонували очолити Асоціацію сільських та селищних голів Надвірнянського району, він погодився. Добре вже знає працю у громаді і на власному досвіді переконався як, іноді, нелегко і прикро, коли прагнеш щось зробити, а фінансових ресурсів – катма. – Мене обрали для того, щоб я відстоював думку сільських рад, зокрема, у забезпеченні їх коштами, у т. ч. і на зарплату, – уточнює Ярослав Зварич і констатує:

– Ситуація виникає досить неоднозначна. Є села привабливі для інвестора, який сам шукає собі там землю, приміром. Але є і такі села, куди важко залучити взагалі будь-кого, не кажучи вже про якісь великі інвестиції. І при великому бажанні не завжди є кому віддати в оренду землю… А село жити мусить. Тому намагаюся налагодити комунікаційні зв’язки з районною владою, щоб знайти оптимальний варіант виходу із критичної, подекуди, ситуації.

Дотичним до цього є питання децентралізації. Згідно з Перспективним планом Лоєва повинна ввійти до Надвірнянської ОТГ з адмінцентром у Надвірній. Щойно отримають запрошення, у Лоєвій одразу проведуть громадські слухання, уточнює Ярослав Зварич. Водночас каже, що зараз серед депутатів і деяких представників громади є настрої стосовно приєднання до Делятинської ОТГ, проте більшість лоївчан – за Надвірнянську ОТГ. А безпосередньо керівник громади Лоєви стверджує:

– Раніше, у 2014-ому, я позитивно ставився до децентралізації. Тепер, маючи можливість побачити на практиці результати адміністративно-територіальної реформи, я став обережнішим у висновках. Бо не завжди об`єднання є ефективним. Якщо адмінцентр ОТГ – потужний і має ресурси, то в громадах є перспектива. А коли в усіх – жодного потенціалу, «нуль», то це – просто виживання. До того ж, мене непокоїть те, що через вибори за партійними списками до Надвірнянської ОТГ Лоєва може залишитися без депутата, як, власне, зараз. А, приєднавшись до Делятинської ОТГ, ми б мали двох депутатів… Зрештою, вибір – за громадою.

Леся ДУТЧАК “Народна Воля”.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!