Однією із розрад і потіхою для багатьох із нас є подорож. Але часто-густо її не вдається здійснити через всілякі життєві перепони-клопоти, брак фінансів, часу, сімейних чи робочих зобов`язань тощо. І добре, коли наші мрії, бажання втілюються у реальність. Одна із таких трансформувалася у моє довгоочікуване знайомство з Європою. Запропонований турфірмою напрямок подорожі до європейських країн мене по-справжньому зацікавив, до того ж його вартість вклалася у ліміт мого гаманця.
Туристичний шлях пролягав зі Львова до незнайомих мені Кракова, Праги і Дрездена. По обіді наша туристична команда зібралася на заздалегідь визначеному місці. Познайомившись із керівником групи, комфортабельним автобусом вирушили від Львівського залізничного вокзалу до польського кордону. Ще майже по-літньому тепла осінньо-вереснева погода додавала нам позитиву і надії на щасливу й незабутню подорож.
Молода й енергійна наша наставниця найперше розповіла, як потрібно поводитися під час дороги у салоні автобуса, бо загальні правила культурної поведінки ще ніхто не відміняв. Харчуватися і все інше… ми могли на спеціально облаштованих місцях уздовж траси, на т. зв. санітарних зупинках, де кожен охочий міг придбати собі гарячі напої чи їжу у кафе, автогрилях і т. д.
При перетині українсько-польського кордону порадили, особливо тим, хто вперше його проходив, вести себе спокійно, впевнено, терпляче, не загравати і не сперечатися з прикордонниками, митниками, а також при перевірці багажу не погубити своїх валіз, речей та ін., бо всяке буває від переживання… Визнаю, що «безвіз» і наявність біометричного паспорта в рази спрощують процедуру перетину кордону, звісно, якщо ви є законопослушним громадянином, і метою вашої поїздки є саме подорож, а не нелегальне працевлаштування за кордоном. За півтори години нас пропустили і побажали щасливого перебування у країнах Європи. Щоправда, одна оказія таки сталася: молода пара не пройшла митний контроль через проблеми із закордонним паспортом в одного із них. Значить, не судилося… А ми спокійнесенько у передчутті чогось нового і незвіданого попрямували європейськими автобанами.
Краків – істинне місто королів
Вечоріло. Дорогою до цього польського міста погода все більше ставала похмурішою. Важкі густі чорно-сірі хмари заступили небо, а невидиме для нашого ока сонце тим часом сідало за обрій. Вдарила гроза… Пішла злива… Зрозуміли, що треба готуватися до дуже мокрої зустрічі із Краковом.
Доїхавши до свого призначеного місця, дощ трохи змилосердився, та все ж не переставав падати, але й не став нам на заваді. Озброївшись парасольками, ми дружно і жваво о пів на дев`яту вечора почимчикували з україномовним(!) гідом пізнавати історію, архітектурну красу Кракова.
Вузькі затишні вулички, вимощені бруківкою, вивели нас до величного замкового Королівського комплексу і кафедральної базиліки святих Станіслава і Вацлава на пагорбі Вавель – символу Польщі та Кракова. Розташований він на високому березі ріки Вісли, яка, начебто, і спокійна, і рівнинна, але дуже підступна – особливо весняними паводками, бо живиться карпатськими притоками. Її рівень води підіймався навіть до 10 метрів і ніс катастрофічні наслідки для містян.
У цій резиденції протягом семи століть (з 1038 р.) коронували польських королів. Тут поховано багато знаменитих людей цієї країни. Він став свідком значимих подій в історії Польщі. Королівський замок представляє всі європейські архітектурні стилі періодів середньовіччя, відродження і барокко. Протягом віків він налічував 22-ох своїх власників – князів, королів.
Зважаючи на пізню годину, нам, на жаль, не вдалось потрапити за його високі мури і відчути історичного духу із середини, ближче ознайомитися із предметами старовини, прогулятися королівськими стежками, полюбуватися царськими палатами… Згодом завернули на сусідню вулицю Гродську, де у задумі під нічними сяйвами ліхтарів височів Костел Святих Петра і Павла ХVІ ст. – один із найстаріших храмів Кракова у стилі барокко. А статуї 12 апостолів, котрі розміщені на огорожі костелу, ніби закликали зайти саме у його двері і молитовно звернутися до Всевишнього. Поруч справа – церква Святого Анджея. Її вважають однією з найгарніших польських церков романського стилю майже тисячолітнього віку. Через площу Святої Марії Магдалени, що рясніє старовинними пам`ятками архітектури, потрапили на живописну вулицю Канонича, якою проходив колись Королівський шлях.
Усі дороги у Кракові ведуть до Головної ринкової площі, адже на ній розташовані найвизначніші місця міста. Це, зокрема, Базиліка святої Марії, найстаріший ринок – неперевершеної краси Суконні ряди періоду Ренесансу, архітектуру якої не сплутаєш ні з чим іншим. Тут можна придбати справжні краківські сувеніри. А також – одна з головних його пам’яток, побудована в XII ст., яка гордо височіє над центром Кракова, готична архипресвітеріальна церква Пресвятої Діви Марії або Маріацький костел. Він – унікальний: дві його вежі різняться висотою. За однією із легенд мовиться, що двоє братів змагались, хто швидше побудує свою вежу храму. У результаті, один брат убив другого та продовжив своє будівництво… Тому одна із веж, найвища, сягає 80 метрів. Інша легенда – про сурмача. Під час нападу татарів на місто ворожа стріла перервала життя сурмача, який сповіщав на вежі про небезпеку. У пам’ять про це в нинішньому Кракові щогодини сурмить на Маріацькому Костелі музикант. Як не дивно, але наша пора збіглася у цьому часі і ми мали можливість почути «голос» трубача, розгледіти його у маленькому вузькому віконечку на найвищій вежі і у відповідь подякувати йому оплесками.
На східному боці Ринкової площі біля пам`ятника поетові-романтику XIX ст. Адамові Міцкевичу завжди людно. Це улюблене місце зустрічі молоді, студентів, музикантів, тут завжди пульсує енергія життя. Неподалік – римо-католицький костел Святого Войцеха (найдавніший та найменший храм Кракова у барокковому стилі, якому більше 1000 років).
До послуг туристів – чималий вибір різноманітних затишних кафе, барів, пабів, ресторанів, магазинчиків, а також – казкові кінні екіпажі, кучері яких одягнені у національні старовинні строї. Виявляється, це місто понад 500 років (до 1610 р.) залишалося столицею польської держави, а загалом йому – 1054 роки від часу першої писемної згадки. Історичний центр Кракова, як і пагорб Вавеля, занесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Вечірній Краків вражав святковістю, елегантністю, таємничістю, різностилевою архітектурою, незчисленними історичними будівлями і, зокрема, дивною скульптурою на Головній площі під назвою «Зв`язаний Ерос» у вигляді великої лежачої бронзової голови чоловіка із перев`язаними очима, що символізує кохання, від якого втрачають голову (подарована містові польським скульптором у 2003-му, оцінюють її у 500 тисяч євро). Містяни такої католицької віри неоднозначно поставилися до такого презенту, бо по стилю він зовсім не пасував до історичного ансамблю центра міста, але з роками почали звикати.
Краків славиться великою кількістю музеїв, соборів, базилік, видатними особистостями. Серед найвідоміших – Оскар Шиндлер, судетський німецький промисловець, який врятував майже 1200 євреїв під час Голокосту, надавши їм роботу на своїх заводах у Польщі та Чехії: це власне про нього – відомий фільм «Список Шиндлера»; польський кінорежисер і сценарист Єжи Гофман. Прикметно, що тут працював український прозаїк, письменник, літературознавець Богдан Лепкий, брав шлюб у Церкві св. Норберта український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського національного руху ХХ ст. Степан Бандера.
Цієї короткотермінової екскурсії, як з`ясувалося, неймовірно мало, аби побачити усе в Кракові, але достатньо, щоб відчути його дух. Час прогулянки по центру Кракова підходив до завершення. Деякі із учасників завітали до кав`ярень, інші – до господи скуштувати запашної гарячої зупи, різновид яких дуже великий, приміром, росол з макароном (курячий бульйон), бігос (тушкована капуста з копченостями, м`ясом і грибами), перогі (вареники) чи іншої національної страви.
Задоволені, ситі і втомлені, але щасливі ми попрощалися з «заплаканим» Краковом. Вмостившись зручно в автобусних апартаментах, приготувалися до нічного переїзду до столиці Чеської республіки – Праги.
Ілона ПАВЛЮК.
Далі буде.
Версія для друку
10,090 переглядів
