Газета по-надвірнянськи
 

Служив Богу і людям серцем і душею

10 травня 2019, 12:50 | Рубрика: Пам`ять і шана Версія для друку Версія для друку 34 переглядів

Іван-Качанюк

Голова Надвірнянської районної ради Іван Гурмак, депутатський корпус та виконавчий апарат районної ради, голова районної держадміністрації Олександр Кеніз та апарат РДА, Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович, депутатський корпус і виконавчий апарат міської ради глибоко сумують і висловлюють щиросердечні співчуття рідним, близьким та парафіянам храму Святої Параскеви УГКЦ села Фитьків з приводу тяжкої втрати – передчасної смерті

пароха отця ІВАНА КАЧАНЮКА,

священика Тисменичанського протопресвітеріату Коломийської єпархії УГКЦ.

Священик відійшов у Вічність 1 травня після важкої недуги, на 58-му році життя.

Отець Іван служив Творцю і Спасителю всі дні свого життя, сповненого молитви в лоні Української Греко-Католицької Церкви. Окрім Богослужіння душа священика була віддана його боголюбивій пастві. Разом зі своєю громадою він пройшов роки скрути і випробувань.

Народився 13 березня 1961 року в селі Лісна Тарновиця у Надвірнянщині у багатодітній селянській родині. Здобувши фах будівельника у Надвірнянському профтехучилищі, вирішив присвятити своє життя служінню Богові та народу. У 1981-му вступив на навчання до підпільної Івано-Франківської (Станіславівської) семінарії УГКЦ. Цьому, зокрема, посприяла родичка підпільного єпископа Симеона Лукача – Марія Ментинська. Любов до історичної літератури майбутньому священикові прищепив Федір Ковтун, який у 1990-х був депутатом обласної ради першого демократичного скликання, членом Української Гельсінської Спілки і підтримував зв’язки з українським підпіллям, зокрема, з Левком Лук’яненком.

1 травня 1985-го у домі владики Софрона Дмитерка у Коломиї отримав дияконські свячення. 17 лютого 1986-го у домі о. Івана Бойка у с. Ямна висвячений на священика з рук владики Софрона Дмитерка. Під час навчання і служіння до виходу УГКЦ з підпілля працював кочегаром.

Обслуговував вірних у Надвірній, Делятині, Цуцилові, Стримбі, Лоєвій, Заріччі, Білих Ославах, Чорних Ославах, Яблунові, Верхньому Березові, Яблуниці, Вороненці, Микуличині та Магдалівці, що на Тернопільщині.

Опіці і духовному настановленні парафіян присвячував увесь свій час і всі свої помисли.

У 1989-му, вийшовши з підпілля, обслуговував село Фитьків, а з 1990 р. – село Камінне. У першому селі служив до цього часу. Священика також призначали віце-деканом Надвірнянським, протопресвітером Тисменичанським, із 2014 по 2015 рр. – Надвірнянським, із повноважень якого відкликався за власним бажанням.

Отець Іван до останніх своїх днів активно працював на благо парафії і Церкви зокрема. Разом із молодим священиком Миколою Григоруком створив, по суті два Музеї – парафіяльний музей старовини, щоб зберегти для нащадків унікальну спадщину наших талановитих предків, та солідну експозицію про історію поневоленої комуністичним режимом катакомбної УГКЦ. Люди відповідали духівникові взаємністю, підтримкою, любов’ю і пошаною. Йому вірили й довіряли; його запитували й отримували цінні відповіді на складні питання людського буття. До паломницьких походів, зорганізованих о. Іваном Качанюком у святі місця рідного краю, приєднувалося багато краян. А коли на українському сході спалахнула війна, отець Іван розпочав систематично матеріально і морально допомагати захисникам територіальної цілісності держави. Цією доброчинною справою не переставав займатися доти, поки важка недуга остаточно не вклала його на лікарняне ліжко.

Відійшов у Вічність священик, який служив Богові і людям усім серцем та душею, наповнюючи християнське життя Господньою ласкою, любов`ю, милосердям і всепрощенням. Нехай Господь Бог прийме Його душу до свого Царства та дарує життя безкінечне. Вічная пам’ять!

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!