Світла пам`ять і Царство Небесне Вам, отче Іване

Плаче небо… Краплини травневого дощу переливаються із солоними людськими сльозинками, які котяться з очей… Пече серце, болить людська душа. Село немов у тумані, тихо навкруги, лише пташиний спів дає відчути, що треба все перебути і тільки щира молитва додасть сили нашим односельчанам пережити велику втрату – смерть дорогого нам отця Івана КАЧАНЮКА.

Догоріла свічка життя… Життя Великої людини! Життя справжнього Божого Пастиря. Життя вірного духовного Наставника! Життя щирого Друга! Життя люблячого Сина і Брата. Не віриться, що не почуємо його – «Слава Ісусу Христу!», не почуємо його веселого голосу, не побачимо доброї усмішки на обличчі.

Не переступить поріг школи, не завітає на шкільну лінійку, щоб помолитися та побажати всьому колективу щасливого навчального тижня, місяця, року… А як же проводитимуть сільські свята? Молитви біля могил воїнів УПА, Січових Стрільців у Фитькові, який став йому рідним після Лісної Тарновиці? Хіба можна забути всі поїздки по Україні, які він організовував для учнів, молоді, учителів, односельчан? А коли йшли на прощі до Зарваниці, до Гошева… Спів старовинних пісень по дорозі; ігри та гаївки; колядки, щедрівки, йорданські пісні; вистави, зустрічі зі старожилами села; Миколаївські подарунки малечі та старшим одиноким людям; хліб у «задушні дні» – дитсадочкам, школярам, монастирям – усе пронизане глибокою і ревною духовністю, сповнене християнським духом – усім цим ділився наш отець Іван! Він любив Бога, залишався вірним Божому слову, тому й поважав усіх людей, старався вберегти їх від гріха; першим перебував поруч у біді та горі, а щастя розділяв із усіма разом.

Матеріально і в молитві до Бога допомагав у тяжких недугах фитьківчанам. Тому його серце не раз завмирало від болю за нас усіх. Але він терпів, старався приховати отой пекучий біль у собі. Жив нашим життям, хотів, щоб його рідна парафія храму св. Параскеви процвітала і зоставалась вірною Богові!

Але обірвалася ота ниточка життя, яка увібрала в себе традиції села, його історію. І понесли Ангелики душу о. Івана Качанюка на Небеса до Господа Бога, де вона молитиметься за всіх нас, за нашу парафію, за рідну Церкву, за Україну. Замість себе, тут, на землі залишив свого молодого духовного наставника і довірив йому наше село. Ми будемо вірні для отця Миколи. А Вас, отче Іване, ми пам`ятатимемо вічно.

Знаємо і віримо, що Ваша душа прилітатиме до нас Великодньою гаївкою, травневою маївкою, Різдвяною колядою. Голос Ваш звучатиме у повстанських та стрілецьких піснях; усмішка Ваша оживатиме в купальських, обжинкових іграх та хороводах. Серце Ваше житиме у музеях, в які Ви вклали свою любов та шану до минулого та віру у майбутнє України.

А свічка горітиме вічно – у церкві, на місці Вашого Вічного спочинку біля храму, в якому Ви служили і молилися за нас усіх, та у людських серцях!

Світла пам`ять і Царство Небесне Вам, дорогий наш отче Іване!

Небо плаче і далі… Сонячні промінці пробиваються лише тоді, коли біля могили отця Івана Качанюка правиться… Це Божа ласка, яку заслужив на землі отець. А там, на небесах, Він, віримо, житиме вічно…

Церковце наша – святої Параскеви,

У тебе нині сумний болючий час,

Отець Іван з Ангеликами відлітає в небо,

Щоб разом з Богом молитися за нас.

В. о. старости с. Фитьків Переріслянської сільської ради ОТГ Марія ДМИТРУК

та працівники апарату Переріслянської сільської ради ОТГ (с. Фитьків).

Установи та колективи села Фитьків:

ліцей, працівники культури та бібліотеки;

заклад дошкільної освіти «Сонечко»;

фельдшерсько-акушерський пункт;

підприємці села; фольклорно-етнографічний колектив «Перевесло»;

аматорські колективи «Первоцвіт» і «Зернятко»;

церковне братство і церковний хор парафії Святої Параскеви;

юнацька спільнота «Емануїл» при церкві

Святої Параскеви і вдячна громада села.

***

Біль серця

Неділя. Служба Божа! Не проста! А провідна неділя! А в церкві – горе й біль. Й негода підтримує моїх односельчан у надії, що отець Іван КАЧАНЮК на небі і що душа його з Ангелами і з Богом. Молитва лине в Службі Божій. І для себе берімо молитву цю та у жертвенній потребі даруймо всім.

І засіяє сонцем в усмішці Отця Церковця наша – святої Параскеви, молитвою щирою помолиться за нас отець Іван на небі. А ми прийдім у храм і поминальну свічку засвітімо!

Оксана ІВАСИК,

с. Фитьків.