У четвер перед величним празником Святої Трійці, що є храмовим у гірському селі Білі Ослави, який ще здавна називається Зеленими святами, у Музеї Марійки Підгірянки розцвіли рідкісні призабуті пісні гаївки-гагілки великоднього циклу.
До Музею розкішний кошик-книгу весняних словоспівів «Великодні гаївки та ігри», зібраних у дев’ятнадцяти областях України – від Карпат до Донбасу, привезла її автор-упорядник, нині косівчанка Марія Лазарович. Ця гарно ілюстрована 350-сторінкова книжка у твердій обкладинці, семитисячним (!) накладом побачила світ торік у народознавчо-просвітницькому центрі «Факел Марії» у Чернівцях. У розділі прикарпатських гаївок та ігор культивуються також ці народні твори та звичаї із Надвірнянщини, із села Гвізд.
В анонсі до книги Марія Лазарович двома реченнями слушно зауважує: «Хочеться цією книгою закликати молодь, дітей відірватись від мобілок, інтернету, телебачення, відійти від віртуального згубного світу, підняти очі до неба, вийти на природу, відчути любов Божу в її красі до людини і почати вчитися співати, як співали наші предки, адже співати – двічі молитися, навчитися народних ігор. Торкнімося сонячних струн душі наших предків, щоб і в нас було сонячне життя!»
І хоч того спекотного дня, після затяжних кількатижневих травнево-червневих грозових дощів, малі і дорослі білоославчани перебували на сінокосі, лише на кілька хвилин зумів вирватися з обіймів літніх клопотів сільський голова Микола Щербюк, щоб почути поетичний голос нескореної березівчанки – сусідки через два села Марії Лазарович, доля якої у чомусь нагадує нашого класика українського письменства Лесю Українку. Та, на щастя, товсті музейні стінки церковної резиденції, що при плюсовій 30-градусній температурі, мов термос втримували прохолоду, не виявилися порожніми. Якраз великим шкільним автобусом під`їхали учні початкових класів Манявської ЗОШ І-ІІІ ст. Богородчанського району із класоводами Галиною Білусяк, Галиною Ціховською та Марією Микитин.
Після годинної екскурсії залами Музею юні манівчани тут у третій залі Кобзаря і Каменяра мали ще одногодинну приємну зустріч із незнаною для них Марією Лазарович. Вони не тільки, за словами організатора поїздки до Білих Ослав вчительки Галини Білусяк, дізналися про історію виникнення гаївок, а й повезли до своєї шкільної бібліотеки оцей ошатний збірник із рук її творця, та ще й дістали добрий урок на все життя, яке випало на історичний проміжок 21-го буремного століття. У стінах Музею ми не тільки пройшлися віхами життя і творчості славетної народної вчительки й поетеси Марійки Підгірянки, але й наживо спілкувалися ще з однією Марійкою, сучасною поетесою також з Гуцульщини – Марією Лазарович. А це дуже важливо, бо дітям таке запам’ятається назавжди.
Усі дуже зосталися подивованими, коли почули від Марії Лазарович, що вона побувала в їхньому селі, у відомому на весь світ Манявському Скиті, яке щастя її опанувало, коли молилася побіля образу монастирської Божої Матері, куди добиралася три дні… на інвалідному візочку (на світлині).
А ще дізналися від неї, що дуже любить своїх карпатських овечок, яких утримують у кошарі на подвір`ї Косівської гімназії, а піклується про них також і дирекція цього навчального закладу.
Із коротких рядків життєпису Марії Лазарович довідуємося, що народилася вона 8 вересня 1980 року у селі Баня-Березів Косівського району. Через важку хворобу ніг здобувала освіту вдома. Заочно закінчила філологічний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Шість років керувала дитячою літстудією «Струмочок» при Косівському райцентрі дитячої творчості. Із 2008-го проживає у Косові, де відчуває себе повноцінною людиною, є активною учасницею у громадському житті. Видала дві поетичні збірки «Сонце в душі» (2004) і «Загублене дзеркало» (2010). Періодично друкується у районній, обласній та всеукраїнській пресі.
Невипадково Марія Лазарович провела чергову презентацію книги «Великодні гаївки та ігри» у Білих Ославах – рідному селі Марійки Підгірянки. У своїй домашній бібліотеці вона має найповніше видання творів Марійки Підгірянки «Для Вкраїни вірно жиймо», з якого дізналася, що наша талановита землячка, яку виплекала Гуцульщина, є автором десятка гаївок-гагілок, серед яких найбільше запам’яталися «Христос Воскрес», «Гагілка», «Писанки». Марійка Підгірянка у своєму оповіданні «Марійчин Великдень» вдало у його зміст вкраплила відомі у наших краях гаївки «Ішов Джурило з міста» та «Вербова дощечка».
Василь Левицький,
член НСЖУ,
с. Білі Ослави.