Газета по-надвірнянськи
 

«На з’їзді панував піднесений настрій» – Ярослав Кендзьор про Установчий з’їзд НРУ

20 вересня 2019, 11:28 | Рубрика: Історія і сучасність Версія для друку Версія для друку 34 переглядів

30 років тому, протягом трьох днів, 8-10 вересня 1989 року, у Києві у залі Київської політехніки відбувся Установчий з’їзд, на якому створили незалежну громадську організацію «Народний рух України за перебудову». Головою НРУ обрали українського поета, громадського діяча Івана Драча. Керівником виконавчої структури організації – Секретаріату Руху – колишнього політв’язня Михайла Гориня.

У роботі з’їзду взяли участь понад 1100 делегатів із усіх регіонів України, у т. ч. 194 – зі Львівської області. Серед них і Ярослав Кен­дзьор, який згодом став народним депутатом 6 скликань, очолював Львівську крайову організацію Народного руху України.

8-10 вересня 1989-го Ярослав Кендзьор знімав на власну відеокамеру роботу Установчого з’їзду Руху. Учасник цієї історичної події згадує:

– Масові мітинги у Львові розпочалися у 1988 році. Тоді вже мовилось про створення демократичного народного фронту. Ідея Всеукраїнського народного руху звучала на народних вічах у Львові, а в Івано-Франківську створили товариство «Рух». У Галичині з 1989-го розпочалась хвиля національно-визвольного руху. Тобто – передумови до проведення з’їзду.

Провідними у пробудженні суспільної думки, громадської активності стали Балтійські країни. Вирували події по всьому Радянському Союзу. Люди відчули, що можна і треба говорити про відродження своєї втраченої державності. Ми тісно контактували з Вільнюсом, де друкували усі наші рухівські газети, товариства «Просвіти». Цю періодичну пресу роздавали на мітингах. Це – такий початок Руху в Україні.

– Не можу сказати, хто придумав таку назву. Але варіант Руху виявився більш прийнятний, і на цьому зупинились. На такій назві наполягав Іван Драч, Дмитро Павличко. Важко назвати сьогодні автора. Мусимо дякувати, що українська письменницька еліта, а це – Іван Драч, Дмитро Павличко, В’ячеслав Брюховецький, а також дисиденти Михайло Горинь, В’ячеслав Чорновіл, провели велику роботу щодо створення НРУ. Тривала довга робота щодо підготовки з’їзду: установчі документи, програма, статут НРУ за перебудову. Визначились, що у вересні 1989-го проводимо Установчий з’їзд.

… Мені запам’ятався блискучий виступ В’ячеслава Чорновола на з’їзді, який сказав, що НРУ стане корисним і потрібним, коли чітко поставить завдання щодо України, яка мусить відновити свою державну незалежність, що досить бути під московським ковпаком. Зал шаленів від виступу. А після з’їзду Чорновіл наполіг, щоб забрати додаток у назві «за перебудову». Це зробили на ІІ з’їзді, і залишилась громадська організація НРУ. Зняли тому, що побачили, яка це потуга – НРУ. Я не бачив, щоб так масово самоорганізувались люди. Не існувало жодної установи, підприємства, де б люди самостійно не створили організацію НРУ.

На з’їзді панував піднесений настрій, і ми не відстежували агентів якихось у залі, чи когось «зарибнили» (зробили засланим агентом КДБ – ред.). Хоча «зарибнення» почались із Установчого з’їзду. Потім ми бачили, що робилося по областях, як це виявлялось у конфліктах, які руйнували НРУ. Якщо продивимось дорогу історії НРУ, то помітимо: 1992 рік – перша спроба розколу, потім періодичні конфлікти. Із 1992-го Чорновіл активно включився у керівництво Руху, тоді були три керівники – Іван Драч, Михайло Горинь і В’ячеслав Чорновіл.

Політбюро ЦК КПУ давало доручення всій своїй партійній структурі, товариству «Знання», КДБ, давало вказівки своїм активістам, всім структурам, щоб переконати українське суспільство, що Рух ніякої користі суспільству не дасть, тільки заважатиме працювати – «будувати комунізм у нашій країні».

Рух увібрав дуже широкі маси людей

– Мільйони рухівців були у цій організації. І це показало 21 січня 1990 року, коли люди вийшли на живий ланцюг єднання.

У 1992 році В’ячеслав Чорновіл, коли мова йшла про нові парламентські вибори, заговорив про потребу трансформувати Рух у політичну партію. Не всі поділяли таку позицію. Іван Драч і Михайло Горинь були категорично проти. Тобто розділились погляди у самій організації. Ідея Чорновола стала більш переконливою і всі вже почали розуміти, що з нуля створювати нову партію немає сенсу. Рух увібрав дуже широкі маси людей, структура готова, і тому було найпростіше задекларувати її як політичну силу. Це – перший розкол Руху.

Члени НРУ підтримували свою організацію, люди здавали внески, це обліковувалося, достатньо серйозні мали кошти. У 1994-му, коли Рух готувався до парламентських виборів, орендував будинок у Києві. Коли Рух став політичною партією, всі його структури на місцях активно включились у політичне життя. Владі Рух був незручний і В’ячеслав Чорновіл передусім.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!