Газета по-надвірнянськи
 

Роде Майданський: Тобою цікавиться світ

27 вересня 2019, 12:10 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 674 переглядів

Хор «Дума» під керівництвом Богдани Кінаш піснею «Моя колиска» на слова і музику Ярослава Гойванюка під час святкування 350-річчя села Середній Майдан зворушив не лише присутніх учасників свята. Його тембри і голоси передалися далеко за межі села й України, бо великий рід Майданський хоч розсіявся у світі, однак про свої витоки-джерела пам’ятає.

Серед.-майдан

Цьогорічне літо, здається, перевершило рекорди усіх своїх попередників за кількістю, і навіть, історично-культурною та національно-суспільно-державницькою значимістю свят-Днів сіл, селищ, міст, передусім, на Прикарпатті. Не погрішу, коли висловлюсь, що святкування 350-ї річниці мого рідного і родинного села Середній Майдан доповнило феєрверк і гаму соціальної бутності своєю пам`яттю, історизмом та мистецькими блискітками-талантами. Святкування розкошувало у неділю, 4 серпня, і соціальні мережі вибухнули тисячним (хіба лише?) розмаїттям світлинної інформації (особлива вдячність і захоплення від доброї сотні світлин Василя Бакоти), краси і відеотрансляції, і не меншою кількістю вдячних захоплюючих відгуків.

стіл

А нинішньої п`ятниці, 27 вересня, Середній Майдан відзначає-шанує свій храмовий день – свято Воздвиження Чесного Хреста. Таїна храмового свята – церковні дзвони, затяжне-тривале Богослужіння з участю багатьох священників, смак цілющої освяченої водиці, радісні, щирі взаємні вітання односельчан, пам`ять про тих, котрі відійшли у Вічність, пісні страви, серед яких запах сушених грибів – на всі роки, а малюкам – святкові «когутики» – мабуть, так і залишиться нерозгаданою. А чи варто розгадувати її, чи нехай своєю загадковою щемливістю милує душу?..

Конференція-«круглий стіл» на тему «Середній Майдан: від перших поселень до сьогодення» задала, направду, зацікавлений історико-краєзнавчий тон серйозній розмові-роздумові над долею села у часи минулі, теперішні і з претензією заглянути у завтрашній. Її учасників привітали Ланчинський селищний голова ОТГ Володимир Попович та в. о. старости Середньомайданського старостинського округу Ольга Бевзюк. Про походження назви села на основі історичних джерел доповів учитель історії Богдан Кінаш. Молодий історик Сергій Стадник на основі продемонстрованих історіографічних джерел поглянув крізь їх призму на заснування села, згідно з якими на території Середнього Майдану люди проживали ще у XII-XI ст. до н. е. Фахівець з історії, ветеран-педагог Василь Триняк зацікавив доказом про стоянку первісних людей до нашої ери, свідченням чого є віднайдена кам`яна сокира і кремнієві скребки (у трьох місцях).

з-гітарою

Порушили тему і про відому легенду, пов`язану із містечком Крамарськом, яке існувало і запалось на околиці села з боку Гаврилівки. Директор місцевого ліцею Володимир Кухарчук оглянув літопис очолюваного навчального закладу, а ветеран педагогічної праці Марія Кінаш з отцем-парохом Андрієм Лутчиним мовили про шкільництво і духовне відродження села. Усіх зацікавила інформація про те, що у колишньому палаці на фільварку поміщиків Дубса-Рубінштейна було аж 30 кімнат (невдовзі у соцмережах з`явився і його знімок). Ветеран будівельної справи Петро Блонський звернув увагу, що місцеві краєзнавці та історики мають грунтовніше вивчити й дослідити період заснування села і, зокрема, його існування у часи правління у селі поміщика генерала Дубса. Марія Кінаш запропонувала увіковічнити меморіальною дошкою на фасаді ліцею пам`ять братів Михальчуків – Івана Васильовича, багаторічного вчителя української мови та літератури, та Михайла Васильовича, інженера лісового господарства Делятинського лісокомбінату, автора трьох поетичних книжок – як активістів громадсько-суспільного життя рідного села у часи національного відродження.

діти-з-наставницею

Привернув увагу Михайло Кінаш, уродженець села, лікар Яремчанської міської лікарні, своїм виступом «Трансформація соціально-економічного життя середньомайданців у ХХ столітті через призму поглибленого вивчення історії села». Він нагадав, що учитель Іван Михальчук любив відзначати, що Середній Майдан розміщений на семи пагорбах, як Єрусалим або Рим – Глаченків, Ломаджин, Губчин, Гора, «Панський двір Дубса-Рубінштейна», Кузів, Гопкова гора. На сьогодні село вважають (чи всі, чи дехто, чи влада?) депресивною територією. Рецептів і пропозицій виходу із цього є багато, однак без належної інфраструктури виправити становище і повернути у село хоча б тих, котрі зараз на заробітках у світах, практично неможливо. Передусім, потрібні задовільні дороги у трьох напрямках – на Ланчин, Гаврилівку, Отинію – та газифікація села. Тому, на думку Михайла Кінаша, варто відновити ті промисли і технології та виробничі процеси, які успішно працювали у минулому: освоїти і залучити землі, які зараз не використовують, відродити сільськогосподарське виробництво, зокрема, вирощування льону, жита, коренеплодів, картоплі тощо, а не лише технічних культур (ріпак, соняшник), які виснажують грунти. Відновити тваринництво, адже у 70-80-их роках минулого століття ці землі у селі утримували лише у колгоспі понад 1000 голів ВРХ (а ще кожний господарський двір утримував не менше 1-2 голів худоби), окрім цього можливі козячі чи овечі ферми. Варто приглянутися до відновлення рибного промислу та бджільництва. У недалекому минулому у господарстві – у колгоспі та лісництві – існувало майже три десятки ставків, в яких вирощували рибу, у т. ч. майже за промисловим варіантом; колгосп володів понад сотнею бджолосімей, а лісництво – понад півсотнею. Варто тут поєднувати і сімейні пасіки. Виробництво столових мінеральних вод у колишньому сокодавильному цеху на місці поміщицького фільварку та виготовлення сувенірної продукції також стало б вагомим економічним додатком і створенням робочих місць. Розширення та вдосконалення відпочинково-розважально-туристичних послуг на базі існуючого комплексу «Гута», а в перспективі також у районі так званої Келії (тут можна запропонувати духовно-релігійний напрям, адже за переказами, у цій місцині проживали і молились монахи) та випуск продукції із сірчано-водневої сировини у Горвіцевих ярах (звідси возили цю сировину для лікування навіть у цісарську резиденцію у Відень). Є можливим і шлях започаткування нових промислів та технологій: введення у практику лісового господарства вирощування нової культури – дерева Павловнія, яке за 7-10 років досягає промислового розвитку діаметром не менше 20 см і годиться як будівельний матеріал. Його вивченням, дослідженням і практичними рекомендаціями щодо вирощування займаються науковці Львівського національного лісотехнічного університету. Важливим є також вирощування певних рослин для фармацевтичної промисловості після відповідних досліджень і вивчення запитів фармакологічних фабрик, бо потреба сировини для цієї галузі постійно зростає. А чому б не приглянутися до розробки вапняків в урочищі Камінна гора? Чи не варто з позицій сьогодення ще раз переглянути спроби вирощування хутрових звірків на базі колишньої військової частини на Вишнівцях та обговорити можливість будівництва на місці колишньої військової частини між селами Струпків та Середній Майдан сучасного заводу з утилізації твердих побутових відходів за сучасними технологіями? Усі ці проекти, на переконання Михайла Кінаша, потребують відповідних коштів, інвестицій, і без підтримки держави не зможуть бути реалізованими. На рівні центральної влади мусять бути прийняті певні нормативні акти, завдяки яким зможуть відновити так звані депресивні населені пункти, а на місцях потрібно писати інноваційні проекти-гранти і за отримані кошти втілювати у життя окремі зі згаданих проектів.

найстарша

Звичайно, що всі ці господарські і суспільні потуги села у минулому, тепер і завтра відбуваються-творяться людьми, які уособлюють майданські роди. За неповними підрахунками, Середній Майдан об`єднує щонайменше дві-три сотні родів. Серед них найпоширеніші корінні, місцеві: Андрейчуки, Казюки, Михалківи, Триняки, Кінаші, Ковальчуки, Гриджуки, Бевзюки, Семанюки, Байляки, Гойванюки, Михальчуки, Левицькі, Блонські, Вовчуки, Паламарі, Крулі, Мартинюки, Турчанські, Лукаші, Зварищуки, Дмитруки, Дубеї, Голінеї, Кухарчуки, Кучераки, Ясніковські, Петлівчуки та інші. Назви двох родів Федиків (Кінашів) і Триняків дали відповідні назви вулицям села, котрі тепер уже з оновленими найменуваннями.

діти

Не сприйміть за авторську нескромність, але я дослідив рід Гриджуків-Казюків (по лінії батька-матері), як мовиться, до сьомого коліна, а Михайло Кінаш має оригінальне дослідження про Федишівку і про такий же «семиколінний» родовід Кінашів (Федиків) та Блонських. Нова доба, нові взаємо­стосунки і міграція збагатили село новими родами, прізвищами, родинами. Зафіксовані міжнаціональні і міждержавні шлюби-роди із вихідцями Марокко, Італії, Росії, Польщі тощо. Заробітчанська доля моїх земляків розкидала-завела, окрім Польщі, Італії, Чехії, ще й в Іспанію, Португалію, Францію, Німеччину, Бельгію, Англію, США, Грецію, на Далекий Схід, Тюмень, Єкатеринбург, Санкт-Петербург і Москву. І тут, я переконаний, має добре чутися відголосок і тембр майданського роду.

Своїм виступом «Роде Майданський: Тобою цікавиться світ» я хотів і далі продовжую таке своє бажання, прохання, заклик: писати і досліджувати історію свого родоводу та кликати односельчан зі всенької України і світу, хоча б у соцмережах, до єдності, до пам`яті, до шани рідного села, вулиці, урочища, кута, хатини. Воістинно: «Не цураймося – признаваймося, бо багато нас є!».

Широкопанорамну концертно-мистецьку програму запропонували на Дні села самодіяльні митці Середнього Майдану. Організаторським своєрідним промотором такого святкового дійства виступили завідувач клубу Ганна Казюк, керівник народного аматорського хору «Дума» Богдана Кінаш, акомпаніатор цього хору Христина Михалчук, ветеран-педагог Марія Кінаш та заступник директора ліцею Марія Круль. Усе дійство проходило під злагодженим керівництвом ведучих Валентини Михальчук та Сергія Стадника. Багатообіцяючим заспівом-зачином свята став вітальний діалог-перегук Українця й Українки за відомими поетичними рядками Юрія Шкрумеляка маленьких Андрія Михалчука та Марійки Казюк.

Односельчан і гостей свята щиро вітали Ланчинський селищний голова ОТГ Володимир Попович та в. о. старости Середньомайданського старостинського округу Ольга Бевзюк. Вони відзначили, що всі досягнення села завдяки щоденній праці, знанням, вмінню й досвіду його жителів. Висловили подяку і шану усім, котрі будують, ремонтують, навчають, виховують, охороняють, прибирають, стоять на блок-постах і у фронтових окопах на сході України. Отець-парох Андрій Лутчин поблагословив святкове дійство і попросив у Господа миру і щастя для всіх парафіян та побажав, щоб дух любові завжди об`єднував односельчан у праці, навчанні та у всіх добрих справах. Щиросердечно вітав односельчан, усіх, які проживають, працюють і примножують славу рідного села, лікар, депутат Середньомайданського старостинського округу Ланчинської селищної ради ОТГ Михайло Ясніковський.

Марія Круль, заступник директора ліцею, піснею «Моє рідне село» віддала шану рідному селові, рідній землі, лісові і потічкам, рідним людям, котра з маленькими ліцеїстами подарувала дві пісні. Для неї святкування Дня села напередодні ознаменувалось народженням другої правнучки. Того дня задушевні, щирі, щемливі і дорогі серцю мелодії та пісні лунали від Богдани Кінаш та її дуету з Христиною Березовською, а також від Назара Михальчука, Антоніни Михалчук, Лілії Андрусяк, групи ліцеїстів і дитячого вокального ансамблю, Софії Казюк, Іванни та Віталія Дмитруків, Тетяни Хомин, вокального ансамблю клубу с. Вишнівці (кер. Уляна Семенишин). Дарували своє мистецтво і танцювальний колектив (кер. Ганна Казюк), подивували драйвовим брейк-дансом брати Петренки, декламатори віршів Максим Михальчук, Аліна Бойчук.

Того святкового дня Ланчинський селищний голова ОТГ Володимир Попович і в. о. Середньомайданського старости Ольга Бевзюк вшанували і відзначили пам`ятними подарунками ветеранку праці та довгожительку 97-річну Марію Михайлівну Круль і мати-героїню Оксану Михайлівну Лозяк, котра народила шестеро дітей, наймолодшого жителя села Івана Голінея (народився 1 липня ц. р.) . Їм, а також ветеранам праці та довгожителям 95-річній Марії Миколаївні Данилюк, 91-річному Василеві Лук`яновичу Гриджуку, 90-річному Семену Васильовичу Лукашу, щасливій багатодітній родині Марії Іванівні Федьків, котра народила і виростила десятеро дітей, а також багатодітним родинам Романа та Христини Михалчуків, Ірини Гриджук, Романа та Надії Мартинюків подарували музичне вітання. Радісно бо ж: всього в селі цьогоріч народилося 28 дітей.

Сценарій свята майстерно помережаний рядками із віршів покійних односельчан поета Михайла Михальчука та вчителя-історика Петра Левицького. Із глибокою вдячністю згадали покійного отця-мітрата Василя Павлика, за керівництва якого хор «Дума» став лауреатом районної премії ім. Надії Попович, а також він сприяв становленню на священичу дорогу вихідців із Середнього Майдана отців Тараса Гойванюка і Михайла Давиденка. Яскравим моментом свята стало хором «Дума» виконання пісні «Моя колиска» на слова і музику Ярослава Гойванюка, який відійшов у Вічність. У свій час він навчав співу і музики у місцевій школі, а пізніше переїхав на проживання у Крим. Взагалі, характерність концертної програми відзначалась тим, що в ній активно виступали дідусі і бабусі, матусі і батьки й онуки отих майданських родів, котрими цікавиться, я впевнений, світ і котрі вже не проживають та не працюють у рідному селі, однак поклик роду для них є найвищим, найціннішим і вічним.

Віддали шану того дня односельчанам, котрі відбували службу у далекому Афганістані – Михайлові Бевзюку, Василеві Зварищуку, Ярославові Семанюку, Ярославу Кінашу, а також учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС – Петрові Андрейчуку, Ярославові Ковальчуку і Михайлові Кінашу, учасникам АТО Володимиру і Дмитрові Андрусякам, Романові Зеленчуку, Вадимові Василишину, Романові Колижнюку, Володимиру Кметюку, Михайлові Семанюку, Володимиру Сидоруку, Василеві Михалківу, Володимирові Литвинишину, Ярославу Ласковичу.

Із 350-річним ювілеєм середньомайданців привітали колеги-аматори із Ланчина та Добротова (керівники Василь Цюрак, Марія Попович та Василь Бакота) та Гаврилівської бібліотеки (кер. Марія Мельник). Шанувальників футболу привернула увагу товариська зустріч між футболістами Середнього Майдану і Ланчина. Милували око виставки вишивок Олександри Сороки та Христини Михалчук, яка зі своїми вихованцями подарувала дитячу вокально-хореографічну композицію. А її святковим тортом, задекорованим кондитерською датою «350», намагались смакувати чи не всі гості майданського торжества.

… І хоч серпневі акорди свята уже зараз змінили осінні вересневі мотиви, та не лише мені одному бринять, нашіптують, а то й по-синівськи промовляють-притягують і нагадують поетичні рядки:

Золотистим шовком вишита смерічка,

На осінніх струнах жовтень виграє,

Явір і трепета розсипають листя,

Мов перлини щастя на село моє.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!