Газета по-надвірнянськи
 

Ростислав Білас – полковник санітарної служби УГА

25 жовтня 2019, 11:11 | Рубрика: Нація Версія для друку Версія для друку 4,107 переглядів

Майбутній шеф медико-санітарної служби Державного Секретаріату Військових Справ Західно-Української Народної Республіки Ростислав-Едмунд Білас народився 10 червня 1884 року у м. Надвірна на Станіславщині у Королівстві Галичини та Володимирії Австро-Угорщини.

Середню освіту здобув у Коломийській гімназії. Закінчив навчання у Львівському університеті в 1910 році, де отримав ступінь доктора медицини. Мобілізований до австрійського війська і пройшов вишкіл у Військово-лікарській академії «Йозефінум» у Відні. Спеціалізувався на лікуванні внутрішніх хворіб в університетських клініках Відня у 1912-1914 роках. Під час Першої світової війни служив полковим лікарем в Австро-Угорській Армії. У 1916-му переведений до військової команди Львова. У Львові 18 жовтня 1918 року українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували Українську Національну Раду. 1 листопада українські січові стрільці зайняли Львів і підняли на ратуші міста національний прапор. Ростислав Білас перейшов на службу до Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР.

  • «Від початку українсько-польської війни і до січня 1919 року Українська Галицька Армія (УГА) не мала добре організованої медичної служби. Вона створювалася під тиском обставин. Лікарі або медики, яких направляли до підрозділів, самостійно знаходили собі приміщення, де надавали допомогу пораненим та хворим, дбали про забезпечення медичним обладнанням і ліками, знаходили помічників. Уже від листопадових боїв у Львові при Начальній Команді УГА лікар Кость Танячкевич заснував санітарний відділ. Згодом його очолив лікар Ростислав Білас, а потім – полковник Андрій Бурачинський. Відділу підпорядковувалися медико-санітарні заклади, польові шпиталі, медичні кадри армії, створені і зібрані на першому етапі війни. На початку 1919-го у розпорядженні відділу – незначні сили, у фронтових частинах працювало всього 24 лікарі і 38 медпрацівників, 5 шпиталів на 529 ліжок, 3 санітарних поїзди, з них 2 – з операційною частиною, 2 пересувні лазні. У тилу працювало 97 лікарів і 38 медпрацівників, 18 аптек і 28 шпиталів на 5-6 тисяч ліжок». (Я. Кваснюк «Військові шпиталі ЗУНР у Станиславові», газета «Галицький корепондент», жовтень, 2018 рік).

У січні 1919 року Начальна Команда УГА провела реорганізацію армії. Медико-санітарною референтурою Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР став керувати доктор отаман Ростислав Білас. Фронтові частини УГА поділили на три корпуси. У кожному корпусі призначили головного лікаря. Поранених і хворих після першої медичної допомоги направляли до найближчих шпиталів. Після обстеження їх відправляли санітарними і звичайними потягами у тил. Військові шпиталі поділили на польові, запасні й окружні. Польові лічниці були мобільними, окружні – обслуговували гарнізони. Кількість лікарів виявилась недостатньою для потреб армії. З реорганізації армії створили 17 військових шпиталів у Сокалі, Радехові, Бродах, Стрию, Дрогобичі, Ходорові, Перемишлянах, Станіславі, Коломиї, Чорткові та інших містах. До них залучили хірургів з Європейських країн. Розпорядженням ДСВС усім медпрацівникам відповідно до своїх посад присвоїли старшинські звання.

  • «Санітарний референт д-р Ростислав Білас домагався доконче, щоб опустити слово «лікар» при титулах лікарів, щоб у цей спосіб зрівняти їх із військовими…». (Іван Боберський, www.ji.lviv.ua bobersky).

У Тернополі відкрили курси для військових медсестер, де навчання пройшли 42-і курсантки. За допомогою Українського Червоного Хреста закуплено на Заході модерний мобільний польовий шпиталь на 250 ліжок.

У січні-травні 1919 року Галичину охопила епідемія плямистого тифу, захворіло 7229 чоловік, померло 859. На тиф захворіли 34 лікарі, 14 – померло. Під керівництвом отамана Ростислава Біласа провели профілактичні заходи серед військових УГА і втрати від тифу в армії стали мінімальними.

У травні 1919-го доктор Ростислав Білас потрапив у польський полон, ув’язнили у таборі полонених у Ланцуті (Польша) й львівській в’язниці «Бригідки». Після звільнення у 1920-му зайнявся приватною практикою у Бориславі і Трускавці. Одружився з Ольгою Терлецькою, донькою Михайла Терлецького, власника нафтової свердловини у Бориславі. 7 серпня 1922 року народився в сім’ї син Лев Білас, який став визначним істориком, політологом, біб­ліотекознавцем та автором досліджень про історичну спадщину М. Грушевського і В. Липинського, статей про політичний розвиток України й інших держав Східної Європи, розвідок про українську та світову історіографію, а також студій із бібліотекознавства і книгознавства.

У 1926-му Ростислав Білас переїхав до Львова, де безоплатно працював в амбулаторії Народної лічниці. Брав активну участь у роботі Українського лікарського товариства, публікував статті у «Лікарському Віснику». У 1940-му переїхав на Захід.

У 1940–1944 роках працював керівником лікарських установ у місті Лодзь у Польщі, потім у Відні. У 1945-му переїхав до Німеччини (Пассау, Гайдельберґ), із 1948 по 1958 роки очолював відділ внутрішніх хворіб у лікарні Св. Йосифа у Регенсбурсі, допомогав українським біженцям. Від 1958-го проживав у Мюнхені і похований на цвинтарі Вальфрідгоф.

Газета «Свобода», №240, 1964 року опублікувала некролог такого змісту: «† Ділимося сумною вісткою з усім Українським Громадянством, що дня 7-го грудня 1964 р. помер в Мюнхені, Німеччина, на 80-му році життя Д-р РОСТИСЛАВ Е. БІЛАС, бувший полќовник санітарної служби УГА і санітарний референт при Секретаріяті Військових Справ в Станіславові та знаний лікар у Львові. ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ! Високоповажній Родині пересилаємо вислови глибокого співчуття. ГОЛОВНА УПРАВА УКРАЇНСЬКОГО ЛІКАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ».

Ігор АНДРУНЯК,

член Національної спілки краєзнавців України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!