Прониклива відвертість душі

Мистецьке, а, зокрема, літературне життя в Яремчанщині останнім часом вельми багате на різноманітні події. Не є винятком у цьому сенсі і село Микуличин. У тутешній залі урочистих подій сільської ради часто відбуваються презентації нових книг талановитих жителів гірського села.

От і цього разу 21 листопада, на свято Собору Архистратига Михаїла Богдана Кучабська-Дедерчук презентувала свою збірку поезій «Втамовуючи спрагу», яка нещодавно вийшла у видавництві «СПОЛОМ». Це – друга збірка прикарпатської поетеси, до якої авторка йшла майже півтора десятка літ. Термін, погодьтеся, доволі значний. І тим приємніше відзначити, що новонароджена збірка не просто вдалася, а стала своєрідним підсумком творчого і життєвого етапів талановитої жінки, котра цілком органічно для справжньої мисткині осмислює отримані враження й екстраполює їх у власні твори.

«Нова збірка поезій Богдани Кучабської-Дедерчук – це книга-сповідь, заримована відвертість. А ще – своєрідне сплетіння особливих моментів, поглядів, сентенцій. Часом – несподіваний висновок досвідченої жінки. А іноді – прониклива відвертість душі, що ладна поділитися почуттям закоханого серця. Втім, таке розмаїття аж ніяк не руйнує цілісність збірки, швидше навпаки: допомагає втілити авторський задум», – зазначає у своїй передмові до поетичної збірки її літературний редактор, івано-франківський поет Володимир Присяжнюк. – Саме Володимир Присяжнюк надихнув мене врешті відважитися видавати свої твори та на створення ще інших збірок, які згодом мають теж побачити світ, – зізнається Богдана.

До створення книги долучилися також і львівські художники-ілюстратори Олег Денисовець та Лідія Должанська.

Авторка багато і цікаво розповіла про творчу співпрацю з неординарними митцями, зокрема, з Олегом Денисовцем, з яким її поєднує довготривалий спільний мистецький проект. Прозвучали під музичний супровід поезії у виконанні поетеси:

Все починалося з дощу,

Який так і не став потопом.

Він був, немов сліпий віщун.

Отож: дощ, місто, тренд, Європа…

Богдана згадувала окремі сторінки власного життя, історії написання окремих поезій, дорогих серцю людей, котрі незримо присутні у відвертих поетичних рядках:

В долоні – небесная манка,

Що стане святою водою.

Колись, замість «Доброго ранку!»

Я скажу: «Так добре… з тобою».

Загалом презентація мала характер дуже теплого, живого, невимушеного спілкування. Відбувалася в атмосфері цілковитого взаєморозуміння читачів і авторки та на хвилі доброзичливості, позитиву й відчуття спорідненості поглядів і близькості душ. Закоханих у поезію. Адже всі присутні – невипадкові люди. Послухати мисткиню завітали і колеги зі школи-інтернату, де Богдана Кучабська-Дедерчук працювала раніше, і працівники поштового відділення, де працює зараз, і родина, і представники влади.

Відбувся цікавий, змістовний і задушевний діалог. Богдана пропонувала роздумати над окремими поетичними рядками, щоб почути думку слухачів. А ті, у свою чергу, висловлювалися з приводу філософського наповнення поезій і ділилися власними враженнями та силу емоційного впливу прочитаного і почутого в залі.

На завершення поетеса резюмувала свій виступ поезією про сенс творення віршів:

Я не прийму на віру, ані звуку.

Душа знайшла в нестямності броню.

Віддатися (вже й так нас Бог «застукав»)

Так солодко крилатому коню!

А для наших читачів Богдана Дедерчук-Кучабська дарує свій вірш.

Сліпий дощ

Я чую дощ. Він тихо плаче правду,

що я когось далекого люблю.

Ліна Костенко

Все починалося з дощу,

Який так і не став потопом.

Він був, немов сліпий віщун.

Отож: дощ, місто, тренд, Європа…

Все починалося з чекань.

Червона сукня, «може, кави?»,

Ну, звісно, чорна і гірка,

Зате пасує до неслави.

Нічний готель не спить.

Снує Кому респект, кому зневагу…

І дощ, і кава – то моє.

Усе, щоб вгамувати спрагу.

Наш кор.