Газета по-надвірнянськи
 

У чаші гірської краси

1 листопада 2019, 13:37 | Рубрика: Суспільство Версія для друку Версія для друку 15 переглядів

З якої б сторони не заходити у моє рідне село Молодків, звідусіль постане захоплююча кольорова панорама розмаїття природних декорацій, ошатних будівель і мережі вулиць. Рельєф місцини, на якому зосередилися обійстя селян, господарські споруди та лінії комунікацій, нагадує неспокійну морську хвилю: то бурхливу, то лагідну.

Житлово-побутовій забудові уже затісно у межах низинних ділянок первинних споруд. Інтенсивне будівництво щораз розширює територію села. Будинки повзуть увись підніжжями довколишніх гір і схилів. Перші оселі зараз опинилися в умовній чаші, краї якої доповнюють мистецькі візерунки новобудов. Вони, як квіти талановитих майстрів, прикрашають грандіозну природну улоговину. Зусиллям і наполегливістю жителів села, мов чарівним пензлем, крок за кроком створюється ідилія поєднаних форм і кольорів. А посеред грандіозної чаші, біля церкви, величезний 400-річний Вуйко-дуб. Він своїм могутніми стовбуром і розгалуженим гіллям підпирає небосхил. Із кожним подихом вітру щоразу, ніби очікуючи поради, нахиляється до своєї найближчої сусідки – старенької каплички, у таємничому лоно якої перед образами постійно палахкотять свічки – нескінченний процес боротьби добра зі злом.

Довкола сільської «чаші» розкинулися гори. Вони не надто високі: то стрімкі, то розлогі, покриті лісом і перелісками, обрамлені галявинами із вражаючими, неповторними формами, помережані стежками та доріжками. Зі сходу гора Ціпцюра, яка, ніби просячи вибачення за суворий погляд, передає свою сторожову естафету безлісій горі Нетреба. А далі гірська круговерть естафети витіювато, занурюючись до потічка Лукавець Пнівський, знову підійматиметься, але уже на кряж із косогором. Селяни й назву дали цій місцині «На горах». Простуючи її рівнинним горизонтом, феєрична круговерть, ніби з полегшенням, наближається до гори Тришкової, а далі попри урочище Макійково до Погара, що навис над селом і нагадує дашок хлопчачого кашкета, який заквітчаний молодим хвойним лісом. Полишаючи потічок Лукавець справа, прямує до гори Гига. Однак ще має пройти урочищами Вивіз, Подини, Склезь і аж тоді наблизитися до монстра, чималої за площею кам’яної глиби. З її голої та досить об’ємної вершини, що, на перший погляд, дуже непривітна місцина, гірська естафетна круговерть, знижуючись, помандрує довкола Молодкова. Через урочище Заграниця, попри Вершки, просунеться Бабченським підвищенням Лукавець.

На цьому відтинку гірського кільця хазяйновито огляне свердловини нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» та покрокує далі. А там – Глибокий Потік, який утворився з двох менших: Лукавця Бабецького та Молодківського. Розважливо подолавши його, продовжить рух Лугами, полишаючи зліва Старунський вулкан і місцину Фабрика (старі закинуті шахти з видобування озокериту, в одній із них на початку ХХ століття виявили тіло мамонта). Заходячи на Бзовач, долає хащі, що обліпили трударку-гору. Чвалаючи поміж технологічними об’єктами НГВУ «Надвірнанафтогаз», озираючись довкола, нарешті зупиниться. Перед естафетною круговертю відкриється захоплююча панорама села. Розлогим Бзовачем замикається уявний гірський кільцевий форпост, що виник завдяки віковим еволюційним перетворенням рельєфу території.

 Степан СОЛОМОН.

Івано-Франківськ.

Жовтень 2019-го.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!