Газета по-надвірнянськи
 

Усе робили, щоб молодківчани добре жили

1 листопада 2019, 13:36 | Рубрика: Акцент Версія для друку Версія для друку 190 переглядів

У рамках загальносистемного корпоративного проекту «Гордість села» на гостину до сільської бібліотеки у Молодкові завітали вельмишановні гості – екс-голови Молодківської сільської ради: Ярослав Михайлович Ковалюк, Михайло Іванович Сенчак, Ярослав Миронович Яблінчук та Василь Іванович Кисляк.

бібліотека

Це люди – розумні, мудрі, наполегливі, далекоглядні, амбітні, які певний період очолювали сільську громаду, ставили собі певну ціль, докладали максимум зусиль, щоб реалізувати у життя задумані плани, адже від їх професіоналізму, досвіду, компетенції та відповідальності залежав добробут молодківчан. Кожен із них вніс свій посильний внесок у розбудову села.

Престиж-зустріч-спогад відбулася у формі ток-шоу «Право на владу». Кожен екс-голова розповідав про період своєї діяльності, про першочергові завдання, які стояли перед громадою у період його правління, про те, що вдалося зробити для села. Завідувач бібліотеки Галина Середюк підготувала низку запитань, на які відповідали гості.

Ярослав Ковалюк на посаді голови працював лише 2 роки – від 2 лютого 1986-го до липня 1988-го, у так звані комуністичні часи. Голову виконкому тоді не вибирали, а призначали. Не з власної волі пан Ярослав очолив село. Доти працював директором Солотвинської споживчої спілки. Закінчивши Київський торгово-економічний інститут, мав організаторські здібності до керівництва. Вже за перший рік свого головування посів перше місце серед сільських рад із виконання плану села із заготівлі м’яса, молока та яєць й удостоєний портрета на «Дошці пошани». У 1987-му під його керівництвом фірма «Шляхбуд» збудувала міст (до того часу залишався дерев’яний), добудували та відкрили Будинок культури, здали будинок спеціаліста, розпочали будівництво магазину. На будівництво цих споруд давали тільки будівельний матеріал. Ярослав Михайлович згуртовував людей, організовуючи толоки.

Із 1988-го по 1993-й головою виконкому сільської Ради працював Сенчак Михайло Іванович (до того – завідувач Бабченської ветеринарної дільниці). Це був непростий період. Україна стала незалежною державою. Колишні інфраструктури Союзу зруйнували, а нові ще не утворили. Помінялися гроші, в обіг пішли купони. Все стало дефіцитом. Голова сільської ради повинен розподіляти товари між односельцями. Звичайно, громада виявилась незадоволеною, бо всім не вгодиш. Та все-таки у 1989-му вирішили головну проблему села (вона залишається головною у селі і тепер!) – проклали асфальт. Почали будівництво храму православної церкви. Екс-голова працював над освітленням вулиць і саме з його ініціативи замінили всі дерев’яні стовпи на бетонні. Подбав і про екологію села, відкривши 2-гектарне сміттєзвалище. У 1993-му провів паювання землі під забудови і виділив масив генеральної забудови «Грабники». Ще тоді Михайло Іванович умудрився продавати нашу сировицю на молокозавод, а отримані кошти перераховував на рахунок сільської ради. Завдяки цьому перекрили дах школи. Так склалося, що сам добровільно пішов із посади.

У 1993-му громада села довірила посаду голови Ярославові Мироновичу Яблінчуку, вчителю фізичного виховання Молодківської сільської школи. Довіра – річ важлива, її треба не лише заслужити, а й виправдати. Ярослав Миронович не підвів своїх виборців, а навпаки – робив для села все, що міг. Його односельчани вибирали головою два рази поспіль – із 1993-го по 2001-й роки. Він усвідомив, що потрібний людям, що нікуди не подінеться від їхніх проблем, бо ті проблеми і його. Сприяв телефонізації, розділив землі пайовикам та, найголовніше, розпочав газифікацію села.

Багато корисних справ зроблено виконкомом сільської ради за каденції Василя Івановича Кисляка, якого односельчани вибирали головою двічі із 2006-го по 2010-й, із 2010-го по 2014-й роки. Скрізь у селі відчувалася його дбайлива рука. Скільки часу довелося витратити особисто, скільки порогів оббити і скільки нервових клітин на це пішло – це, мабуть, по-справжньому відомо лише йому. Але результат не забарився. У нього чимало напрацювань. Це і виготовлення документації на приватизацію клубу та землі, переробив опалення у будинку культури, перекритий та оббитий сайдингом старий корпус школи, виготовили документацію на будівництво нової школи. Та найголовніше те, що Василь Іванович брав участь у обласних та районних конкурсах проектів та виграв 4 проекти. Це проект ЄС ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (реконструкція системи опалення Молодківської сільської школи І-ІІІ ступеня) й обласний – «Запровадження моделі використання унікальних природничих ресурсів та багатої історичної спадщини – як інноваційний розвиток громади села Молодків» (облаштування соляного джерела), районний – «Відповідний ФАП – запорука здоров’я громади» та «Енергозберігаючі ресурси» (освітлення вулиць).

Молодківчанам пощастило із сільськими головами. Адже вони – мудрі і досвідчені керівники, які зробили для громади дуже багато, переживають і зараз про добробут села. Завдяки їм Молодків сьогодні має такий привабливий вигляд, хоча, звичайно, проблем вистачає. А люди, які присвятили своє життя служінню громаді села, заслуговують слова вдячності. Дякуємо Вам та гордимося Вами.

Галина СЕРЕДЮК,

завідувач сільської бібліотеки-філії.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!