Газета по-надвірнянськи
 

Справа про звинувачення українських націоналістів Надвірнянщини 1933 року

7 лютого 2020, 12:57 | Рубрика: Людина та її справа Версія для друку Версія для друку 220 переглядів

бачинський

Приречення (Присяга) Члена ОУН:

«Прирікаю і зобов’язуюся перед Богом, перед українським народом, перед власним сумлінням як член Революційної ОУН – все і всюди працювати й боротися за Українську Самостійну Соборну Державу, за здійснення ідей і Програм ОУН – для добра й величі України, українського народу, людини, а через це для добра всього людства. Прирікаю в тій праці й боротьбі віддати свої сили для всього, що вона вимагає в кожну хвилину і, як треба, своє життя. Зобов’язуюся точно і совісно сповняти всі обов’язки члена ОУН та виконувати всі її накази й доручення. Так мені, Боже, допоможи».

Слова такої присяги виголошували націоналісти Надвірнянщини, вступаючи у нелегальну націоналістичну Організацію Українських Націоналістів (ОУН) .

  • Із метою національного відродження України при Надвірняському товаристві «Просвіта» на початку 1930-х років діяли філії легальних українських патріотичних організацій: спортивного товариства «Сокіл», пожежно-спортивного товариства «Луг», Українського протиалкогольного товариства «Відродження», «Союзу Українок» та спортивне товариство «Бескид»,«Сталий Самостійний гурток», студентська секція, хор, драмгурток, струнний оркестр. З початку 1930-х скаутську організацію «Пласт» у Надвірній заборонено.

Пластуни вимушені працювати у підпіллі під проводом конспіративного Пластового Центру та Верховної Пластової Команди. Через утиски з боку влади й офіційну заборону діяльності, пластуни перейшли у напівлегальне становище. «Пласт» почав активніше співпрацювати з нелегальною ОУН, заснованою у лютому 1929-го. Пластуни виконували ряд важливих функцій в ОУН: товариство «Пласт» поповнювало організацію цінними кадрами, які були патріотично настроєними, обізнаними в історії України та практичних навичках; пластуни могли вільно пересуватись містами і передавати політичним в’язням їжу та націоналістичну літературу; пластові осередки виконували роль «опорних пунктів» для членів ОУН, які переходили кордон і опинялися у незнайомій місцевості. Крім того, «Пласт» значно полегшував працю ОУН завдяки тому, що міг вести пропаганду серед молоді у навчальних закладах.

У Надвірній створено повітову екзекутиву ОУН, до якої ввійшли пластуни Роман Верес, Юрій і Степан Дунці, Микола Костик та інші. Проти польської влади повітова екзекутива ОУН провела в Надвірній і навколишніх селах низку акцій. Надвірнянські оунівці стали ініціаторами спорудження символічних могил борцям за волю України і проведення святкування пам’ятних історичних річниць. Влітку 1930-го боївкарі ОУН спалили ряд панських фільварків. У вересні 1933 року провели «шкільну акцію» проти полонізації українського шкільництва.

На світанку 28 жовтня 1933-го команда постерунку польської поліціі у Надвірній заарештувала адвоката Костя-Дем’яна Бачинського, Романа Вереса, Миколу Гринішака, Степана Дунця, Юрія Дунця, Миколу Костика з Надвірної і Миколу Нищака з Назавизова – членів товариства «Луг». Судили їх за те, що співали пісні « Гей, браття, гайда всі до бою, за нашу Вкраїну, за долю, за волю…», «Вже ревуть гармати-схаменися, кате, віддай, віддай Україну назад!», розповсюджували націоналістичну літературу й організовували свята «луговиків». За свідченням візника комунальної каси у Надвірній, ці пісні виконували члени «Лугу» в залі «Просвіти» і про це він повідомив польську поліцію, а також і про те, що 1 листопада 1933-го планують хід українців на цвинтар, на якому відбудеться панахида на могилах січових стрільців і воїнів УГА та Армії УНР. За підозрою влади, похід (демонстрація) могли мати антидержавний характер. Тому висунули звинувачення арештованим українським патріотам-надвірнянцям.

Кость-Дем’ян Бачинський, син Модеста і Стефанії, помічник адвоката, греко-католик, народжений 7 лютого 1906 р. у Тернополі, проживає у м. Надвірна на вул. Мазепи, не жонатий. Росповсюджував «Дванадцять заповідей українця», був запрошений на організаційні збори студентської секції при філії читальні товариства «Просвіта» у Надвірній, член товариства «Луг» з18 липня 1932 року, допомагав зорганізувати товариство «Луг» у с. Парище і був організатором проведення збору «луговиків» 08.10.1933 року.

Луг-Банах-Бачинський

Микола Гринішак, син Матфія і Параски Костик, народжений 1 грудня 1902 р., греко-католик, жонатий, батько однієї дитини, закінчив 3 роки навчання на вчительських курсах, резервіст польської армії. Зберігав фотографії членів Українськової військової організації (УВО), які брали участь у нападі на пошту в Городку Янгелонськім, боївкарів ОУН Юрія-Мирослава Березінського і Володимира Старуха, Дмитра Данилишина, засудженого у Львові до страти. Зберігав примірники часописів «Наш клич», нелегального видавництва УВО «Сурма» і відозву до українців, яка мала бути зачитана на віче у місті Надвірна 29 жовтня 1933 року.

Степан Дунець – син Івана і Марії Гаврилюк, народжений 4 лютого 1909 року, греко-католик, не жонатий, студент 1-го курсу права в університеті Яна Кохановського у Кельце U.J.K (Польща), проживає у Надвірній. При обшуку знайдено військову карту Надвірнянського повіту, кілька метрів військового зв’язкового дроту, військовий підручник, схеми рушниць і гранати.

Микола Костик, син Григора і Магдалини Миколайчук, народжений у Надвірній 13 вересня 1907 року, греко-католик, не жонатий, закінчив 3-и класи гімназії, резервіст польської армії. При обшуку знайдено десять заповідей націоналіста, гімн товариства «Луг» і лист до господарської академії в Подебрадах (Чехословакія).

Юрій Дунець, син Онуфрія й Анни Срібної, народжений у Надвірній 15 червня 1910 року, греко-католик, не жонатий, не судимий, студент другого року права. Брав участь у засіданні «Сталого студентського гуртка» 15 жовтня 1933 р. у читальні товариства «Просвіта», на якому зачитав заяву товариства прихильників освіти у Львові. Вербував нових членів до товариства.

Роман Верес, син Дмитра і Марії Джус, народжений у с. Парище Надвірнянського повіту 14 листопада 1907 р., греко-католик, не жонатий, житель м. Надвірна, помічник адвоката. При обшуку знайдено реферат, який він мав виголосити на таємному вічі у с. Цуцилів 28 жовтня 1933 р.

Микола Нищак, син Федора і Марти Янцюк, народжений 14 грудня 1906 року в с. Назавизів Надвірнянського повіту, греко-католик, резервіст польської армії, керівник гуртка «Луг» у с. Назавизів.

По справі був допитаний член товариства «Луг» Юрій Дем’янчук, син Олекси та Юстини Буній, народжений 14 квітня 1912 року в Надвірній, греко-католик, селянин та адвокати Микола Николайчук, Іван Сяноцький і Валеріан Банах, доктор Дмитро Селепей, інженер Дмитро Цибрівський, студент вищої торгівельної школи Степан Свищ, випускник гімназії Василь Келиман, вчитель-пенсіонер Богдан Лилик, секретар товариства «Просвіта» Іван Зелик, випускник гімназії Василь Кравчук, студентки Емілія Туєшин і Марія Гринішак, а також свідки із Делятина, Пасічної, Пнів`я і Гвозда.

Кость Бачинський, будучи заступником керівника Надвірнянського пожежно-гімнастичного товариства «Луг», агітував членів товариства проти польської держави. У знайдених у нього «Дванадцять заповідей українця» мовилося, що не потрібно творити собі Бога ані московського, польського, чеського чи румунського, якщо ти є українцем. У третій заповіді твердилося, що Україна є в неволі й обов’язком українця є її визволення. У п’ятій заповіді наголошено, що прапор український є синьо-жовтим, а гербом є золотий Володимировий тризуб, і кожний українець повинен боротися за волю та незалежність української держави. Признав, що є українським націоналістом, але не є членом партії. 29 жовтня 1933 року Кость Бачинський мав завдання виїхати до села Лісна Тарновиця і виступити на вічі, на якому мали прийняти відозву.

За доносом патріота Миколу Гринішака звинуватили у тому, що він – член підпільної організації ОУН, а він твердить, що є членом товариства «Луг». Микола отримав відозву до українців у канцелярії адвоката Миколи Николайчука від Миколи Костика і мав виступити на вічі у селі Гвізд 29 жовтня 1933 року.

Степан Дунець звинувачується у тому, що він є військовим інструктором членів ОУН і має наміри прослуховувати телефонні розмови військових на терені Надвірнянського повіту. У нього знайдено підручник польського війська, кабель зв’язку, схеми рушниць і ручних гранат, які залишив йому товариш Олександер Мушак, котрий виїхав до Америки у 1931-му. Степан Дунець признав, що він є членом «Сталого самостійного гуртка» при Надвірнянській філії «Просвіти», членом Українського протиалкогольного товариства «Відродження», до 1930 року належав до скаутської організації «Пласт» у Надвірній. Копії схем рушниць і ручних гранат, знайдені у Степана Дунця, виявилися ідентичними, які вилучені 18 листопада 1933-го у бойовиків ОУН у селі Пнів.

Микола Костик зберігав «Декалог українського націоналіста», примірники нелегального часопису УВО«Сурма», організатор проведення проукраїнських віч 29 жовтня 1933 року у селах повіту, в які мали виїхати студенти – члени «Сталого самостійного гуртка».

Юрій Дунець входив до керівництва товариства «Прихильників освіти» у Львові.

Роман Верес входив до гуртків «Рідна школа», «Відродження» і товариства есперантистів у Коломиї. 29 жовтня 1933-го мав завдання виїхати до села Цуцилів і виступити на вічі з нагоди народної жалоби і прийняти відозву. Верес притягався до кримінальної відповідальності за антидержавну діяльність у 1930-му і перебував у в’язниці шість тижнів. Він – ідеологічний референт надвірнянських націоналістів.

Микола Нищак – керівник гуртка товариства «Луг» у Назавизові, виховував молодь у дусі українського націоналізму. До староства у місті Надвірній від команди повітової польської поліції надійшло повідомлення про те, що М. Нищак намовив одних членів товариства «Луг» побити других, які не хотіли брати участь у легальному поході на свято «луговиків» у м. Надвірна.

Потерпілими стали Микола Сметанюк, син Михайла і Марії, та Іван Гурмак, син Олекси і Катерини. На заклик екзекутиви ОУН 5 червня 1933 р. М. Нищак організував похід на цвинтар по відправленні панахиди на могилах українських воїнів, які боролися за волю України. Похід перетворився в антидержавну демонстрацію, на чолі якої несли хрест, на якому був вінок із тризубом. У демонстрації взяли участь «луговики» Назавизова, Лісної Тарновиці, Переросля і Фитькова. Головний організатор походу на цвинтар – Кость Бачинський. Жалобна хода за постраждалими у радянській Україні мала відбутися 29 жовтня 1933-го. На службі Божій у Назавизові священник із Фитькова Олександр Ніжинський оголосив, що 29.10.1933 року відбудеться відправа за голодуючими братами в Україні і парафіяни Назавизова повинні взяти участь у заходах. Звинувачення за організацію цієї акції пред’явлені Миколі Нищаку. Архівна квитанція від 7 листопада 1933 року з відміткою штампу надвірнянського адвоката доктора Миколи Николайчука засвідчує про збір 25 злотих, зібраних для голодуючих у Радянській Україні від громади с. Фитькова.

У селі Пнів 18 вересня 1933 року заарештовано 12 бойовиків ОУН під керівництвом Юрія Онишкевича, урядника товариства «Дністер» зі Львова. До затриманих 12-ох бойовиків ОУН з села Пнів у Станіслав приїжджав на велосипеді Микола Костик та цікавився розглядом кримінальної справи у поліції. Слідство зробило висновок, що він зв’язковий ОУН.

Усі звинувачені брали участь у конференції у читальні «Просвіти» на тему голодомору в Україні, яка перебувала під владою більшовиків. Вони збирали гроші для допомоги голодуючим.

Адвокат доктор Микола Миколайчук звернувся до городського суду в місті Надвірна про те, що бере на поруки своїх помічників Миколу Гринішака і Миколу Костика, аргументуючи тим, що не завершено дуже багато справ.

Дружина Миколи Гринішака Емілія звернулася до Окружного суду в м. Станіслав про звільнення чоловіка: «…Найстрашніше для мене є факт, що муж мій має грудну недугу, на яку часто занепадає і потребує старанного піклування, а побут у зимній домівці арештів і брак належного відживлювання наразить його на небезпеку смерті, а я залишуся з тримісячною дитиною. Крім мене і дитини має муж мій на удержанню свою сестру-сироту, яка також полишена без средств до життя. Супроти повисшого прошу: дозволить ласкаво звільнити мого мужа з арештів городського Суду в Надвірній…».

За браком доказової бази у слідства справа над надвірнянськими оунівцями закрита 29 січня 1934 року і фігуранти справи Костя Бачинського відпущені на волю .

(Станіславський окружний суд «Справа про звинувачення Бачинського Костянтина Модестовича та інших, приналежних до ОУН». Івано-Франківський облдержархів).

Ігор АНДРУНЯК,

член Національної

спілки краєзнавців України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!