У походах по горах черпає мотиви для своїх полотен

4 лютого свій 80-літній ювілей зустрів самодіяльний самобутній художник із Надвірної Остап МАЛЬГІВСЬКИЙ, котрий є автором понад 300 картин.

Народився майбутній живописець 1940 року в м. Кракові (Польща) у досить цікавій родині з непростою долею. Його батько, Мальгівський Онуфрій Федорович, родом із м. Добромиль, що на Львівщині. Навчався у гімназії у Перемишлі. У зв’язку з важким матеріальним становищем Онуфрій Федорович вимушено покинув навчання і подався до Кракова, де здобув фах кравця і залишився там жити і працювати за отриманою спеціальністю.

Мати, Мальгівська Софія Іванівна (з роду Ковалів), народилася у Нижніх (Долішніх) Устріках. На той час це – українське місто, яке, як і вся Західна Україна, до 1939 року належало Польщі, згодом входило до складу тодішньої Дрогобицької області. Із середини 1920-х і до 1940-х років Софія Іванівна проживала і працювала у Кракові, належала до товариства «Просвіта». У ті часи у Кракові перебувала чимала українська діаспора, до якої входили визначні політичні діячі, вчені, письменники, художники, професори та викладачі, лікарі і студенти. У товаристві «Просвіта» вона особисто зналася з такими відомими людьми, як письменник Богдан Лепкий, скульптор Григорій Крук, художник Андрій Наконечний та інші.

• У 1941-му у зв’язку з важким матеріальним становищем та війною батьки переїхали з Кракова до Устрік Долішніх. У травні 1942-го батька заарештували німці і запроторили у катівню гестапо в Устріках Долішніх. Згодом перевели у тюрму міста Санок (Польща). Через деякий час – у концтабір Освенцім (Auschwitz), а через рік – у Бухенвальд (Weimar – Buchenwald). Після звільнення американцями в’язнів концтабору Бухенвальд, виснажений і хворий, у важкому стані потрапив в американський сектор, де переніс операцію й отримав відповідне лікування. Одужавши, подався до США. Жив і працював у місті Детройт (Мічіган), де й помер 12 жовтня 1976-го. Перед смертю, через понад 13 років розлуки, таки зустрівся із сином Остапом, який, нарешті, зміг приїхати до батька у гості, щоб побачити і … поховати його.

По закінченні Другої світової війни малий Остап ще деякий час проживав із матір’ю в її рідному місті. У 1947-му пішов до Устріцької середньої школи, але провчився там недовго. 1951 року цілий Нижньо-Устріцький район примусово виселили під час чергового обміну прикордонними ділянками між СРСР та Польщею. Після депортації майбутній художник разом із матір’ю проживав у місті Бориславі (оскільки Софія Іванівна як жителька міста мала паспорт, сім’я Мальгівських могла обрати місце проживання); згодом деякий час у Дрогобичі, де закінчив сім класів. Потім мати із сином переїхала у селище Битків Надвірнянського району. Тут у 1957-му Остап закінчив десятий клас Битківської середньої школи і пішов працювати учнем слюсаря у механічній майстерні Битківського нафтопромислу №7, де здобув спеціальність слюсаря. Згодом працював у Пасічній слюсарем контрольно-вимірювальних приладів на компресорній станції Надвірнянського газопромислового управління.

• У 1964-му Остап Мальгівський разом із матір’ю (померла 28 липня 2002 р.) переїхали у Надвірну. 1966 року він вступив на заочний відділ Виноградівського політехнікуму, після закінчення якого отримав диплом техніка-електрика. Пізніше працював художником-оформлювачем у Надвірнянській художній майстерні з такими митцями, як Володимир Глушко та Олександр Нікітін.

У 1974-му одружився. Разом із дружиною Надією виховав трьох талановитих доньок Ірину, Уляну та Наталю.

Після ліквідації художньої майстерні працював оператором товарного цеху Надвірнянського нафтопереробного заводу. У 1990-му вийшов на пенсію.

• Малювати Остап Мальгівський почав ще у ранні шкільні роки. Художньої освіти не здобув. Навчався у народного художника України, львівського скульптора Еммануїла Миська. Пробував вступити у Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, та не пройшов за конкурсом. Брав участь у багатьох художніх семінарах, з яких також черпав чимало знань і вмінь.

Малює здебільшого олійними фарбами, рідше – аквареллю. Основні жанри – пейзаж, натюрморт. Працює не лише у реалістичній манері, а й пробує наслідувати видатного художника Вінсента Ван Гога.

Як завзятий мандрівник і турист пройшов хребти та верхи Чорногори, Горган, Свидівця… У таких походах по горах, які не покидає і досі, Остап Мальгівський черпає мотиви для своїх полотен, яких намалював уже понад триста.

Виставлятися почав у 1970-му. Першою стала обласна виставка творів художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва у виставковій залі краєзнавчого музею в Івано-Франківську. Далі – ще не одна колективна і персональна виставка у Києві, Івано-Франківську, Калуші, Стрию, Яремчі, Надвірній…

• У 1983-му Остап Мальгівський надіслав свої твори на Республіканський аукціон, кошти від продажу з якого переказано на рахунок Фонду миру. Голова Українського комітету захисту миру Олесь Гончар надіслав йому Подяку. 1990 рік – перша його персональна виставка художника у виставковій залі Івано-Франківського краєзнавчого музею. У 2007-му – учасник ХVII Міжнародного гуцульського фестивалю «Яремче – 220». Цьогоріч у виставковій залі Музею історії Надвірнянщини відбулася перша персональна виставка митця – тепер уже у рідному для нього місті Надвірна.

У 2008-му Остап Мальгівський став лауреатом районної премії ім. Надії Попович у номінації «Образотворче та народне мистецтво».

Роботи художника зберігаються у Музеї історії Надвірнянщини, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, а також у приватних колекціях в Україні, Польщі, Австралії, Канаді, США.

Своє 80-ліття Остап Мальгівський хоче відсвяткувати, зробивши чудовий подарунок поціновувачам свого таланту. У березні нинішнього року у виставковій залі Музею історії Надвірнящини діятиме персональна виставка митця. Відвідайте!

 Уляна БОШКО,

зберігач фондів Музею історії Надвірнянщини.