Газета по-надвірнянськи
 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ЛІНО!

20 березня 2020, 12:14 | Рубрика: Людина та її справа, Творчість Версія для друку Версія для друку 9 переглядів

Ліна-Костенко_2

Душі поета час не доторка…

Ви – Білий Янгол нашого народу,

Ви, Ліно, в нас така – лише одна!

Ми п’ємо слово, наче чисту воду.

 

Скропіть росою дух, щоб не зів’яв,

Щоб знявся гімн безсмертя над горами,

Аби злетів у небо «синій птах»,

Заквітла нива Вашими словами!

 

Дай, Боже, літ багато ще прожити,

Вкраїни нашої, сопілко калинова!

Чи ж ми достойні, Ліно, Вас любити?

Ви – наше світло, барва світанкова!

 

Лунайте співом, грайте на серцях!

«Це так природно – музика, і час…»

Хай рознесеться слава по світах!

Із днем народження вітаємо ми Вас!

 

НА ЗУСТРІЧ ІЗ ПОЕТЕСОЮ

Зустрічі у нашому житті, як цеглини, вибудовують свою стіну. А чи ж вона сягне самого неба, а чи ж упаде муром до землі? Напевне, у кожного своя доля і своя визначна стріча.

Знову і знову приходжу на зустріч із поетесою. Душа пульсує у слові! Якась дивина! Інколи спілкуєшся з живими людьми, дивишся їм в очі, а то – пустота… Ніби, й немає тієї людини! А тут – торкаєшся поезії геніальної Ліни Костенко. І те слово вростає тобі у мозок, цвітом припадає до серця – неможливо відірватися! То розуміє тебе, то – вчить, то розказує тобі про тебе… Скільки мудрості й таланту!

Народилася найвизначніша сучасна українська поетеса 19 березня 1930-го у м. Ржищеві на Київщині у родині вчителів. Випускниця Московського літературного інституту (1956 р.), дебютувала у плеяді поетів-шістдесятників збірками «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958). Книжка «Мандрівки серця» (1961 р.) поставила поетесу у ряд найяскравіших майстрів української поезії.

У часи радянського режиму Ліна Костенко була опальним автором. Її талановиті безкомпромісні твори стали об’єктом переслідувань і заборон на багато років. Та саме у ті роки поетеса невтомно працює, зокрема, і над своїм найвідомішим на сьогодні твором – романом у віршах «Маруся Чурай».

Книги Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989), «Берестечко» (1999, 2010) стали вершинними явищами сучасної української поезії. Перу поетеси належать також збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна» (1993), переклади з польської та інших мов, низка літературознавчих розвідок, що є високими взірцями української критичної думки. «Записки українського самашедшого»(2010) – перший прозовий роман видатної поетеси.

Ліна Костенко – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Лауреат Шевченківської премії та премій Фундації Антоновичів (США), імені Петрарки (Італія), імені Олени Теліги. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.

«Невпіймана королева» – так назвав свою статтю про Ліну Костенко Юрій Андрухович.

З ЛІНОЮ ПРО УКРАЇНУ

Вділіть мені бинта від того сміху,

Най заховаю душу і лице!

Шукає люд в біді собі утіху,

Готує сильний меншому сильце…

 

Хвороба тихо схована у тілі,

Гасають нерви скуті по очах…

І зими – чорні в нас, а вже – не білі!

Схилив голівку сумно «синій птах».

 

Проклясти! Боже, нам, а чи молитись?

Орел спокою й досі не дає!

Не може крові нашої напитись,

Замучив тіло й душу вже клює!

 

Я знаю, треба все перетерпіти,

Страждати, жити і перестраждати,

Бо, навіть, мучитись на світі – треба вміти!

Але ж, як щастя хочеться діждати!

 

На жаль, біда у хаті в нас поспіла!

Ми щастя різного у Бога йдем молити…

Одним Вкраїна в серці ще боліла,

Навчились інші вже без неї жити!

 

Дітей «Матрьоха»* ядом приплекала,

Коли ж вони перевертнями стали?

Ти, ненько, боса доленьку шукала,

А їх мачОха**, як козлів приспала!

 

А молода пора, вона ж – одна?

А ми метеликами впали на морозі…

Якщо під крилами зігнулася спина,

То що ж злетіти ми уже не в змозі?

 

Для кого небо виткалось вогнем?

То наше сонце – рветься багряниця!

А може, ми повстанемо з мечем

Єдині в дусі, як одна столиця?!

 

І сон диявольський не буде снитись,

А й правду самашедший написав –

Клює той дятел в скроню – не спинитись!

Як би ще вчора, він сьогодні знав…

 

А ти, Чурай, співай живого слова,

Твоя ж «любов чолом сягала неба»!

Нехай не в’яне устоньками мова,

Нехай цвіте, бо сили її треба!

 

Я не кладу пучки калини в груди!

Не смій прощатися! Минуть часи –

І ми повстанемо, Вкраїни слава буде,

Не стопче чобіт нашої краси!

 

«І все на світі треба пережити,

І кожний фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт».

*«Матрьоха» – іронізм Ліни Костенко щодо Росії.

**мачОха – діалектне до слова «мачуха».

 Ольга БОГАТЧУК,

членкиня літстудії

«Бистрінь» ім. Н. Чира,

с. Камінне.

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!