Газета по-надвірнянськи
 

Жива совість нашої епохи

20 березня 2020, 12:10 | Рубрика: Людина та її справа, Творчість Версія для друку Версія для друку 30 переглядів

У часи лихоліть, найбільшої загрози для життя нації справжні митці завжди залишалися з народом, рятували український духовний космос, боролися зі зневірою, невмирущим теплом рідного слова зігрівали людські серця. І те, що сьогодні ми є народом, завдячуємо їм, українському слову, українській пісні та українському мистецтву.

Ліна-Костенко

Це ті легендарні кити, які з розбурханого океану лихоліть винесли на своїх спинах нашу національну вразливу душу. Це могутні атланти, які на своїх плечах тримають українську націю сьогодні. Бо, направду, поети – це біографи народу і поборники правди на землі… І серед них Ліна Костенко, душа якої «належить людству і епохам».

У цей складний для нашого народу час поетеса відзначає свій 90-річний ювілей. Відзначає – не святкує: в час випробувань вона завжди була, є і буде зі своїм народом, бо

… Народ не вибирають.

І сам ти — тільки брунька у нього на гіллі.

Для нього і живуть, за нього і вмирають,

ох, не тому, що він — найкращий на землі!

Чи не про кожного з нас мовлено? Чи не кожному з нас адресовано? Чи дано нам зрозуміти глибину цих слів? Чи осягне їх наш розум і сприйме серце? Чи здатні прочитати між рядками? Адже ми сьогодні йдемо хресною дорогою випробувань нашого духу!

Так, «поетів ніколи не був мільйон». Юрій Андрухович по-філософськи мудро скаже, що бодай комусь із творчої когорти випадає особлива роль: «Серед невизнаних і визнаних повинен бути хоч один, хто стане речником і вісником, і перевізником годин…»

В українській літературі багато талановитих митців-чоловіків, однак роль обраної Богом, сильної духом, нескореної і надзвичайно талановитої все-таки випала Ліні Костенко. Поетеса сама свідомо обрала собі Долю, Долю тяжку, як Ісусів хрест, і світлу, як Перше Причастя.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці.

Як формувався світогляд поетеси, із яких духовних джерел вона пила чисту воду натхнення, даровану Всевишнім, осяяну Його Ласкою і Любов’ю, Його великим Милосердям, бо народу потрібні провідники, бо народу потрібні пророки, які здатні бачити крізь призму часу, які готові на самопожертву заради блага і щастя інших людей. Такою є Ліна Костенко, яка стала живою совістю нашої епохи:

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність.

Ліна Костенко – прямий духовний нащадок Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Поетів такого маштабу, такого дарування народжується мало – один-два на століття. Вона наближена до Істини. У неї абсолютний слух до «голосу віків».

Народилася Ліна Костенко 19 березня 1930-го у дивовижному містечку Ржищеві, над яким витав своєрідний світ прадавнини. Місто не раз споряджало своїх воїнів у походи Богдана Хмельницького. Про це допитливій дівчинці розповідав батько. За житейськими мірками родинне виховання – звичайне, але «на рівні вічних партитур». Батько був високо освіченою людиною: знав 12 іноземних мов, вільно почувався у всіх науках. Особливий вплив на формування характеру, світогляду майбутньої поетеси мали родинні легенди. Історію свого генеалогічного дерева Ліна Костенко розкриє у поезіях «Веселий привид прабаби», «Люблю легенди нашої родини», «Храми».

Коли Ліні виповнилося шість років, сім’я перебралася жити до Києва. Звідси однієї страшної ночі вихопив Василя Костенка з родинного кола «чорний ворон». «Уперше обшукали мене в колисці», – пізніше напише з болем поетеса. Під час обшуку батька запитали, де він ховає свій компромат. Костенко показав на дитяче ліжечко і відповів, що більше нічого, крім цього, у нього немає. Та все одно перед війною – десять років ГУЛАГу. Як на ті часи, він, очевидно, забагато знав. На десять років відірвали від сім’ї. А маленька Ліна стала дочкою «ворога народу».

Під час війни дівчинка з матір’ю пізнали гірку долю біженців. Назавжди запам’ятали прояви милосердя й доброти простих людей, які приходили на допомогу. Біль і трагізм випромінювали очі Ліни, яка рано подорослішала. Мабуть, воєнні віршовані проби пера теж виявилися не дитячими.

У повоєнні роки Ліна Костенко почала відвіду­вати літературну студію при Спілці письменників України. Дівчина виділялася серед ровесників допитливістю, аристократичною красою, яка свідчила про глибоку духовність. Поезії вражали оригінальним поглядом на світ і вмінням відтворити побачене у мить натхнення.

Богом даний талант і успадковане від батька почуття гідності не дозволило Ліні миритися з рутизною, задушливою атмосферою, яка панувала у педагогічному інституті. Вибір зроблено: вона достойно витримала випробування і стала студенткою Московського літературного інституту, в якому тоді навчалися поети-новатори й вільнодумці: Булат Окуджава, Євген Євтушенко, Андрій Вознесенський, Фазіль Іскандер, Роберт Рождественський.

Дипломною роботою Ліни Костенко стала чесна і глибоко громадянська збірка віршів «Проміння землі». Критик Всеволод Іванов, рецензуючи її третього квітня 1956 року, прямо заявив: «Дипломна робота Ліни Костенко, вірші, заслуговує, з моєї точки зору, найвищої оцінки. Це дуже талановитий поет з великим майбутнім… Я відчуваю, що українські вірші її досконалі». Наступного року «Проміння землі» видано окремою книжкою у видавництві «Молодь», а ще через рік – збірка «Вітрила». Не знайшлося у цих виданнях віршів про Леніна й партію, ні штучних відгуків на дати календаря. Поетеса відзначалася непоступливістю, неординарністю.

На початку 1960-х років у літературу стрімко увійшли Микола Вінграновський, Іван Драч, з творчістю яких познайомилися читачі «Літературної України». Система пильнувала, щоб неугодні не ставали відомими. Євген Маланюк знав про Лінині «ходіння по видавничих муках», боявся, що цей талант знищать. У статті «Малоросійство» він писав: «Дуже прикметний недавній випадок з поеткою Ліною Костенко. По виданні тільки двох книжечок поезій – вона опинилася з кляпом у роті… А, на біду, – поетка справжня та ще й з власним стилем. Це й припечатало її долю. Вона фактично вже задушена, не встигши навіть заквітнути».

Сигналом до погрому покоління шістдесятників став виступ на ідеологічній нараді ЦК КПУ секретаря з ідеології Андрія Скаби, який заявив: «Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів Миколи Вінграновського, Івана Драча, Ліни Костенко».

У 1963-му зняли з друку книжку віршів Ліни Костенко «Зоряний інтеграл», а книжку «Княжа гора» – із верстки. Та це не зломило поетесу.

У 1965-му Ліна Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом із Іваном Драчем вона звернулася до львівських письменників з проханням виступити на захист заарештованих. Однак львівські митці не зважилися на протест.

Ця мужня жінка написала листи на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього у газеті «Літературна Україна». Після цього ім’я Ліни Костенко у радянській пресі довго не згадувалося. Шістнадцять років мовчання, вимушеної ізоляції від читачів. Жодного разу не попросила у можновладців пощади, не втратила сили духу, не проміняла «совість на харчі».

Перебуваючи під наглядом спецслужб і з ризиком ув’язнення або фізичного знищення, Ліна Костенко єдина з членів Спілки письменників, уголос протестувала проти вводу радянських військ у Чехо-Словаччину. Закономірно, що після численних публічних проявів свідомої громадянської позиції твори Ліни Костенко не друкували. Поетеса завжди послідовно відстоювала власні переконання і погляди на світ.

Духовним хлібом називають мистецтво. Ліна Костенко належить до людей, які покликані Богом дарувати нам цей духовний хліб. У 1979-му вийшов у світ роман у віршах «Маруся Чурай». Свої враження від цього твору поет із когорти «Розстріляного відродження» Михайло Доленго висловив так: «Тепер не страшно й помирати. Прилучився до вічності. Я стільки років чекав на твір у сучасній українській літературі, про який, напевне, міг сказати, що це стане класикою». За історичний роман у віршах поетеса була удостоєна Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка. «Нагороду, освячену іменем Шевченка, – сказала лауреатка, – розглядаю так, щоб витримати суворий і вимогливий погляд великого поета нашого народу». Та умови творчості вже у незалежній Україні не стали для поетеси сприятливими.

Величезною популярністю користувалися інші книжки, що почали з’являтися, починаючи з 1977 року. Вихід кожного твору давався їй дуже-дуже нелегко. Від неї вимагали поступливості, та поетеса не йшла ні на найменший компроміс. Щоб домогтися виходу своїх поетичних збірок у незіпсованому вигляді, вона двічі оголошувала голодування. Не зламало її і те, що чимало років доводилося жити у важкій матеріальній скруті.

Поезія Ліни Костенко глибоко лірична, та в ній особливо сильні громадянські мотиви. Вона ніколи не писала на замовлення, уміло обходила рифи декларативності. Ліна Костенко писала і пише тільки на замовлення серця і совісті.

Нагороди Ліну Костенко не цікавили. Один із українських президентів хотів відзначити її високим орденом, та вона відмовилася від такої «честі», пояснивши по-своєму: «Політичної біжутерії не ношу». Наступний президент хотів присвоїти найвище звання, однак йому дали зрозуміти, що тієї нагороди не прийме, бо

Митцю не треба нагород,

його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

тоді вона уже людина.

У кожного зі справжніх Поетів – своя Голгофа і своє розп’яття, та життєва дорога у всіх одна – хресна, вкрита терном і квітами. Хресною дорогою випробувань у наш час йдуть народи світу, представники різних релігій, віросповідань. А випробування то чомусь для всіх одне?!!…

Звертаємося до Всевишнього, все віддаємо у Його руки. І тут підмогою є слова Ліни Костенко:

В щасливі хвилини – хвали Бога,

У важкі хвилини – шукай Бога,

У тихі хвилини – вклоняйся Богу,

У хвилини болю – довіряйся Богу.

Кожну хвилину – дякую Богу!

Галина БАРТКОВА,

заступник директора школи з навчально-виховної роботи,

вчитель української мови та літератури Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!