18 квітня виповнюється 125-річчя від дня народження Юрія Шкрумеляка – Поета, Співця, Борця Січового Стрілецтва. А в жовтні – 55-а річниця його відходу у Вічність.
Юрій Шкрумеляк (18.04.1895 – 16.10.1965) – поет, перекладач, прозаїк, журналіст. У побуті та громаді Галичини – це Іван Сорокатий, а для Січового Стрілецтва – «Юрза-Мурза». Народився у Ланчині у Надвірнянщині 18 квітня 1895 року.
Голодував. Блискуче вчився. Закінчив Коломийську гімназію, а згодом – Львівський і Празький університети. За історичну повість «Битва під Зборовом 1649 р.» карався у Березі Картузькій. Це – борець за волю України та проти національних кривд, завдаваних українцям іноземними зайдами і визискувачами, співець Січового Стрілецтва, в`язень комуно-большевицьких таборів. Його вина і гріх – синівська, непоказна, щира любов до України.
Це – плугатар, котрий орав занедбану цілину – переліг освіти та історичної правди для України. Він став смолоскипом для друзів, Січових Стрільців, своєї «Чети крилатих», котрий посилає своє сяйво у далекі світи. Писав, що серце диктує, а проростали його пісні і твори з радості, зажури та смутку і вибухали з болю й страждань. Уся історія України постає у його поезії.
Помер Юрій Шкрумеляк 16 жовтня 1965-го на 70-му році. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, недалеко від пам`ятника Іванові Франку. Людська пам`ять свята, вдячна і незнищенна, у ній зберігають живий образ Юрія Шкрумеляка, якого знала вся Галичина і Січове товариство. Він у своїй творчості залишиться з нами назавжди.
Як односелець Юрія Шкрумеляка, пропоную увазі наймолодших читачів «Народної Волі» декілька віршів цього непересічного автора, творчість якого замовчували у радянські часи. Та й за української незалежності вона, на жаль, ще залишається маловідомою для наших сучасників.
Степан ГОЛІНЕЙ,
Соросівський учитель,
колишній директор Делятинської СШ № 1.
У родинному Ланчині вшановуватимуть славного Земляка
Ланчинська селищна рада ОТГ прийняла розпорядження від 1 квітня ц. р. про відзначення 125-ї річниці з дня народження і 55-ї річниці від дня смерті Юрія Шкрумеляка.
У його основі – пропозиції Степана Голінея – педагога-ветерана, уродженця Ланчина, нині жителя Делятина, з якими «Народна Воля» ознайомила читачів у числі 26-28 від 13 березня ц. р.
Створено оргкомітет і визначені тематичні заходи в онлайн-режимі в умовах нинішнього карантинного періоду, серед яких передбачені виховні години, години читання, конкурси читців і пісні, відео-конференції.
Про хлопчика-українця
– Хто ти, хлопчику малий?
– Українець молодий!
Український я юнак,
Лев і тризуб – то мій знак!
Я – сокіл, я – бистрозуб,
Синьо-жовтий мій прапор.
Нам поможе серед бурі
Господь Бог і Святий Юрій.
***
– Хто ти, дівчинко мала?
– Українка молода!
– А який твій знак рідненький?
– Лев і тризуб золотенький!
Жовті ниви, сині гори,
Синьо-жовті в нас прапори!
Все будуть нам помагати
Господь Бог і Божа Мати!
Я дитина українська
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного народу.
Україна – то край славний
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
Ми всі діти українські
Ми всі діти українські,
Український славний рід.
Дбаймо, щоб про нас, маленьких,
Добра слава йшла у світ.
Дбаймо, щоб той скарб любови,
Що нам Бог в серця вселив,
Рідну землю й рідний нарід
Прихистив і збагатив.
Свої здібності і сили
Розвиваймо раз у раз,
Щоб народу була втіха
І щоб користь була з нас.
Будьмо пильні у науці,
Будьмо чесні у ділах,
Будьмо смілі та відважні
І не думаймо про страх!
В своїх починах змагаймо
До добра і до краси,
Будьмо чисті ділом, духом,
Ще чистіші від роси.
Все, що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе.
Рідна віра, рідна мова,
Рідний край наш над усе!
Щоб про це ми не забули
Ні на хвилю, ні на мить,
Хай Господь Святий із неба
Нас, малих, благословить.