Газета по-надвірнянськи
 

Своє серце, душу, молодість… віддала на служіння рідній неньці Україні

5 червня 2020, 12:07 | Рубрика: Пам`ять і шана Версія для друку Версія для друку 86 переглядів

Редакція газети «Народна Воля», Надвірнянська первинна організація Національної спілки журналістів України, секретаріат Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ, телерадіокомпанія «Надвірна», «Радіо Надвірна», Музей історії Надвірнянщини, ТОВ «Надвірнянська друкарня», Рада старійшин Надвірнянського району, районна організація ГО «Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» щиро співчувають директору ТРК «Надвірна», заступнику секретаря Надвірнянської первинної організації НСЖУ Климковецькому Богданові Дмитровичу з приводу непоправного горя – відходу у Вічність на 97-му році його матері КЛИМКОВЕЦЬКОЇ (КОЧЕРЖУК) СТЕФАНІЇ МИКОЛАЇВНИ.

Климковецька

Стефанія Климковецька народилася у далекому 1923 році у родині заможних, поважних газдів-надвірнянців. Закінчила Станіславську гімназію і працювала у Надвірнянській лікарні бухгалтером. У 18 років вступила в Організацію Українських Націоналістів, мала псевдо «Бджілка», а з приходом других совітів – в Українську Повстанську Армію. Поставляла медикаменти повстанцям (якраз ця світлина повстанського періоду). У 1945-му потрапила до рук НКВД, каралась декілька місяців у Надвірнянській катівні, де сьогодні Музей історії Надвірнянщини. Далі – Станіславська в`язниця і Сибір. На засланні стала учасницею Норильського повстання.

Після амністії у 1958-му разом із чоловіком Дмитром, з яким познайомилась на засланні, повернулася у Надвірну. Далі – роки поневірянь у пошуках роботи і житла, бо все майно, нажите важкою працею батьків, конфіскувала радянська влада.

Закінчила свій трудовий шлях бухгалтером Надвірнянського комбінату комунальних підприємств. Із проголошенням незалежної України, уже перебуваючи на пенсії, продовжила активну громадську діяльність. Стала одним з організаторів створення Надвірнянського районного Братства вояків УПА, членкинею «Союзу Українок», долучилася до створення Музею історії Надвірнянщини. До кінця свого життя вірила у процвітаючу та незалежну Україну. Своє серце, душу, молодість, усе своє нелегке життя, не задумуючись, віддала на служіння рідній неньці Україні.

Весь цей час залишалася доброю дружиною, люблячою мамою, турботливою бабусею і прабабусею. Залишила у смутку рідню – сина Богдана, його дружину Марію, доньку Тетяну, її чоловіка Ігоря, онука Ореста і його дружину Тетяну, онуків Лілію, Ольгу, Маркіяна, правнуків Олега й Антоніну.

Нехай Господь оселить її душу у Царстві Небесному, а рідна надвірнянська земля стане пухом. Вічная пам`ять.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!