З газетою все життя

Уже йде 49-ий рік, як я, семикласник Білоославської середньої школи, у 1971-му почав дописувати про шкільне життя до Надвірнянської районної газети «Радянська Верховина», якої, як кажуть, тепер і слід пропав.

Того спекотного, у прямому і переносному значенні, літа вже далекого 1990-го на зорі Незалежності України на теренах Надвірнянщини з’явилася одна з найперших демократичних газет Прикарпаття «Вісник Надвірнянщини», яка згодом у «другому» хрещенні дістала теперішню назву «Народна Воля». Я, як читач і дописувач, схилявся до місцевої назви «Гомін Карпат». Наприклад, як назви районок у сусідів-гуцулів – «Вижницькі обрії», « Верховинські вісті», «Гуцульський край», «Зоря Рахівщини», «Карпати».

• Напевно, не всі знають, що у першому числі новонародженої газети «Вісник Надвірнянщини», виконуючим обов’язків редактора якої був знаний нам, тепер заслужений журналіст України Іван Гриджук, уперше опубліковано поезію Марійки Підгірянки релігійно-патріотичного змісту «Молитва», з моїм супроводжуючим дописом «Молитва за Україну», що закінчується промовистим абзацом: «Кожний християнин починає новий день ранішньою молитвою «Отче Наш…», то нехай і наша нова газета починає своє існування з молитви славної землячки Марійки Підгірянки».

Відтоді газета постійно друкує на своїх шпальтах нотатки про життєвий творчий шлях призабутої у комуністичні часи поетеси й народної вчительки Марійки Підгірянки, уродженки гірського села Білі Ослави. За ці три десятиліття тільки автор цих слів опублікував на сторінках нашої газети більше шістдесяти пошуково-дослідницьких матеріалів про життєпис своєї односельчанки, яка прославила Україну своїм поетичним і вчительським талантом. Варто нагадати про такі надруковані статті у «Народній Волі» – «Пам’ять земляків» (1991), «Життєвий педагог» (1992), «Поетеса з Білих Ослав» (1993), «Різдвяні поезії» (1993), «Шляхами поетеси і громадянина» (1996), «Королева дитячого слова» (2006), «Марійка Підгірянка над Дністром» (2016), «Воскресла Україна! Воістину воскресла!» (2019). Нагадаю, що до ювілейного 2000-ого року я часто-густо у редакційний портфель підкидав замітки про трудові будні Делятинського лісокомбінату, на якому працював слюсарем. А з 1996 по 2017 роки, будучи за сумісництвом керівником історико-краєзнавчого гуртка Ланчинського центру дитячої та юнацької творчості, творив газетний літопис його освітянського процесу, а також висвітлював барви непересічного таланту поета Січового Стрілецтва Юрія Шкрумеляка, який родом із містечка Ланчин, що над Прутом. При цьому й далі подаю історико-краєзнавчі знахідки, миті перебігу подій у житті рідних Білих Ослав та його межівних Чорного Потоку і Чорних Ослав.

При нагоді, щиро завдячую за багаторічну співпрацю колегам-журналістам редакції «Народної Волі» Іванові Гриджуку, Орисі Співак, Лесі Дутчак, Назарію Гриджуку, Ілоні Павлюк, а також ветеранам Степану Писуляку та Миколі Питлюку.

Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,

член НСЖУ,

с. Білі Ослави.