Цілющі піснеспіви хору «Феліціо»

Уже шостий місяць коронавірусна пандемія тримає у напрузі, відчаї та страху всю світову спільноту. Але кожен по-різному переживає ситуацію…

В якій площині її бачать, відчувають і що думають творчі особистості – люди, які тонше і глибше, на духовному рівні, сприймають реалії життя. Своїми почуттями і набутим духовним досвідом ділиться з читачами часопису «Народна Воля» незмінний керівник уславленого хору «Феліціо», депутат Надвірнянської міської ради, багатодітна мама Наталія Пришляк-Байдак.

– Жоден із нас і особисто я ніколи у житті не могла би подумати та збагнути, що на нашу долю випаде така глобальна епідемія невідомої недуги. Звісно, охопили переживання за найрідніших, близьких, знайомих, – зізнається пані Наталія. – Але паніки не було. Бо кожен християнин знає просту сокровенну істину, що над нами – Бог. І, дотримуючись усіх рекомендацій з профілактики (маю на увазі носіння масок, рукавиць; використання антисептиків, застосування соціальної дистанції), заодно треба завжди пам`ятати слова нашого Спасителя: «Не бійтеся!». Тому в першу неділю жорсткого карантину ми з частиною наших хористів співали Літургію у соборі Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Нас тоді окрилила настанова глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, який мовив, що у храмі можуть перебувати священники та співці. Мені ще запам`яталося, що якраз того дня вірян прийшло всього на двоє менше, ніж хористів – шестеро. Коли ми почали співати Службу Божу, на душі зразу полегшало і було таке відчуття, що, попри малу кількість людей, у храмі невидимо витали Ангели. Ми відчули духовне піднесення. І це – так важливо. Бо, згадаймо, з початком оголошення карантину Богослужіння відбувалися без парафіян, котрі якраз і потребували духовної підтримки. Ми молилися за всіх, котрі за віком перебувають у зоні ризику і не можуть поки що співати разом із нами. У маленькому складі хор «Феліціо» співав Службу Божу під час посту і так збулася моя мрія: коли я вивчала давню музику, завжди плекала надію виконати з хором ці духовні пісні. І така нагода нам трапилася.

Я переконанна, що нинішня пандемія коронавірусу – це випробування нашої віри, а також це – своєрідний тест на нашу людяність, спроможність протягнути руку тим, котрі самотужки вже не в змозі вибратися із складних лабіринтів долі… Варто лише стати на хвильку уважнішими і трохи добрішими, щоб подивитися на цей суєтний світ іншими очима, – мовила мисткиня Наталія Байдак, роздуми якої записала

Леся ДУТЧАК.