Не згасає пам’ять про Юрія Шкрумеляка

16 жовтня минула 55-а роковина відходу у Вічність поета Січового Стрілецтва

Ювілейні Дні народження та пам`ятні смерті Юрія Шкрумеляка (18 квітня – 125-річчя і 16 жовтня – 55-річчя) проходять малопомітно. Та я впевнений, що шанувальники творчості Співця Січового Стрілецтва Юрія Шкрумеляка – Юрзи-Мурзи – Івана Сорокатого при всіх цих незгодах щиро радіють, що такий талант, така літературна постать появилась в Україні, зокрема, у нашому Ланчині. Овіяні славою і духом Січових Стрільців та воїнів ОУН-УПА і їх звитягою сьогоднішні Герої України захищають територіальну цілісність України на східних рубежах і продовжують захищати її суверенітет.

Юрій Шкрумеляк, який пройшов «рай» більшовицького пекла, і сьогодні актуальний. Про це засвідчують його «Вертепи» для 5-и; 8-и; 10-и пастушків, які у час Різдвяних свят стали традиційними у Ланчині, Красній, Добротові, Саджавці, Білих і Чорних Ославах, Делятині та інших і навіть у канадській діаспорі. Окремі коляди були заборонені, однак їх поширювали нелегально у селах як нашої області, так і в Тернопільській та Львівській.

Студенти-націоналісти активно і наполегливо розповсюджували «Вертепи» Ю.Шкрумелюка за місцем проживання, а також стрілецькі та повстанські пісні. До цих студентів належали Іван Басистюк (Жаб`є), Дмитро Петруняк (Добротів), Іван Андрушко (Ланчин). Поширювали вони не тільки коляди, а й твори Чайковського, Грабовського, Франка, Сосюри («Любіть Україну»), Стефаника, Аркаса, Грушевського та ін.

На світлині 1952 року (справа наліво) 1-й ряд:

Угорчук Іван (Кубаївка); Півторак Василь (Саджавка); Вінтоняк Юрій (Ланчин); 2-й ряд: усі Голінеї – Юрій, рідні брати – Губарі – Іван, Степан, Василь з Ланчина, Михайло «Синчій»; 3-й ряд: Калитяк Михайло (Ланчин); Марчак Михайло (Ланчин із-за ріки Прут). До перелічених належали і Михайло Мочернюк (Іванівці), Іван Михальчук (Середній Майдан).

Характерно, що Юрій Шкрумеляк, навіть, після смерті примирив у Ланчині непорозуміння між релігійними громадами православних і греко-католиків наприкінці 1980-х і початку 1990-х років.

У День 100-річчя від народження Ю. Шкрумеляка мені після довгих і наполегливих розмов із православним священником Степаном та священником-однодумцем УГКЦ Василем вдалось домовитись про спільне проведення обидвома громадами панахиди біля пам’ятника Юрієві Шкрумеляку. З моєї ініціативи виступили обидва священники. Вони толерантно підібрали свої виступи без жодних образ. Використали релігійну тематику творчості Юрія Шкрумеляка. Зокрема, початок розмов-виступів почали із цитати «Вертепу» для 5-ти пастушків:

… Мир і спокій цьому дому

Тут не буде місця злому!

Слава Богу, добрі люди,

Хай добро всім Вам буде!..

Після виступу обидва священники обнялись. Люди обидвох громад після цього із сльозами на очах почали вітатись та обніматись. Так Юрза-Мурза – Іван Сорокатий – Юрій Шкрумеляк примирив дві громади різних конфесій у своєму родинному Ланчині.

Про легендарного поета Січового стрілецтва Юрія Шкрумеляка і його творчість у «Народній Волі» інформували неодноразово, зокрема, у публікаціях «Вертеп і коляда», «Невблаганний до національних кривд», «Вертеп для п’яти колядників», «Борець за волю України», «Іван Сорокатий, а чи Юрза-Мурза?», «Просвіта – сили нашої основа», «Готуймось урочисто відзначити ювілейні дні народження Юрія Шкрумеляка» та ін.

Степан ГОЛІНЕЙ,

член КУН,

Соросівський Учитель, односелець-сусід

Юрія Шкрумеляка.