Газета по-надвірнянськи
 

Профтехосвіта у сьогоденні або Як фронтові побратими училищу допомогли

9 жовтня 2020, 11:27 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 169 переглядів

Надвірнянське ПТУ № 11 – єдиний в області заклад профтехосвіти із статусом «гірський» і як такий, що не змінив своєї назви.

Гірський статус уможливлює 20-відсоткові надбавки до зарплат педагогічному та до стипендій учнівському колективам. Крім загальної середньої освіти, тут надають професійно-технічну за ліцензованими спеціальностями. Після 9-ти класів упродовж трьох років, а на базі 11-ти за рік учнів навчають професій штукатура-лицювальника, плиточника, маляра-штукатура, будівельника, муляра-штукатура, електрозварника ручного і дугового зварювання, столяра-будівельника.

- Нині в училищі здобувають освіту й освоюють фах 240 учнів, серед яких шестеро дівчат, – розповідає директор ПТУ № 11 Ігор Микитюк. – Вони освоюють професії штукатура, маляра – всі, крім зварювальника, куди приймаємо тільки осіб чоловічої статі. Цьогоріч не набрали одну групу столярів-будівельників на базі 9-го класу. Тобто державне замовлення недовиконали на 10 чоловік.

У ПТУ працюють чотири десятки педагогів та майстрів виробничого навчання, які постійно підвищують свою кваліфікацію і прагнуть, щоб учні оптимально реалізували свої потреби у здобутті професійної освіти, добре освоїли професії, які зараз дуже затребувані на сучасному ринку праці. Надійним підмурівком цього є поєднання професійного навчання і виховання учнів основ здорового способу життя, формування морально стійкого громадянина.

За словами Ігоря Микитюка, саме робітничі професії, яких навчають у ПТУ № 11, потрібні нині скрізь, сприяють професійному розвитку, а також підприємництву. У жорстких реаліях сьогодення молодій людині нелегко здійснити найважливіший життєвий вибір – вибір професії, що повинна стати вектором подальшого всього її життя, продовжує І.Микитюк, наголошуючи: – Професійна освіта і підготовка кваліфікованих фахівців стали визначальними для нашої держави, яка перебуває у процесі нелегких реформ.

Свій майбутній професійний фах учні спочатку пізнають теоретично на уроках, а потім ознайомлюються з ним на практичних заняттях у виробничих майстернях, столярному, зварювальному цехах, які щороку оновлюють, пристосовують до насущних вимог і потреб. Зараз, до речі, думають в училищі над облаштуванням майстерні для штукатурів. А у вивільнених приміщеннях зробити майстерні з опоряджувальних професій.

При училищі функціонує гуртожиток готельного типу. На сьогодні у ньому безкоштовно проживають 78 учнів. Ігор Микитюк уточнює, що ПТУ може надавати послугу з проживання як готель на окремому поверсі й іншим громадянам, залучаючи таким чином додаткові кошти.

Їдальні в училищі немає. Учні-сироти харчуються відповідно до укладеного договору в їдальні «Світлиця». Решта учнів ПТУ № 11 харчуються в їдальні Надвірнянської ЗОШ № 4 також згідно з укладеним договором.

Аналогічні угоди підписали з керівниками будівельних фірм, підприємств на проходження учнями виробничої практики. У цьому переліку – надвірнянські підприємці Іван Страхов («Сігма»), Олег Сегін (ПМК-21 «Лісбуд»), Василь Турів, Володимир Троценко та інші. Згодом випускники училища там і працевлаштовуються. Як відомо, випускники ПТУ самостійно шукають собі місце роботи. Ігор Микитюк стверджує: – Ми моніторимо ситуацію із працевлаштуванням учнів по закінченні навчання у нашому закладі. Переважна частка їх їде за кордон. Чимало продовжують навчання у коледжах, вузах. Ще одна частина хлопців йде служити в армію. Ще хтось успішно організовує бригади, які зводять оселі, надають послуги з будівництва, зварювання. Словом, якщо захочуть, то можуть дати собі раду в житті.

IMG_3981

Професійно-технічна освіта – досить таки вдала і вагома «путівка» у доросле самостійне життя, вважає Ігор Микитюк. Сам він також починав із цієї сфери – здобув фах електрозварника у Ходорівському СМПТУ № 11, яке закінчив із відзнакою. У кабінеті і досі зберігає фотоальбом свого випуску, який він показує особливо тим учням, які занепали духом чи втратили віру у власні сили й можливості. – Ситуації й обставини трапляються різні, – констатує директор. – А я стараюся налагодити з кожним комунікацію, щоб окрилити, переконати, повернути віру у себе, у те, що обраний фах принесе тільки користь, що це – своєрідна інвестиція у себе.

На посаді керівника ПТУ № 11 Ігор Микитюк – із 2007-го року. Переміг у конкурсі, в якому брали участь ще два кандидати-педагоги цього закладу. За плечима в І.Микитюка – Харківський індустріально-педагогічний технікум, Полтавський педагогічний інститут, які обидва також закінчив із відзнакою. Далі – робота у правоохоронних органах… А перед тим, як обійняти посаду директора, працював у цьому ж ПТУ майстром виробничого навчання. Привідкриваючи завісу свого вчительського досвіду, Ігор Григорович зазначає, що у спілкуванні з учнями завжди дотримується поваги їх особистості, честі, людської гідності, порядності. І вони відповідають взаємністю. А вже на третьому курсі у них формується робітничий характер і я, сподіваюся, що наші учні завжди проявлятимуть його найкращі риси, мовив Ігор Микитюк.

IMG_3998

ПТУ № 11 підпорядковується департаменту освіти, науки і молодіжної політики облдержадміністрації, який є його засновником. Щорічно на утримання закладу з обласного бюджету виділяють 200 тис.грн., ще півмільйона витрачають на послугу з теплопостачання в опалювальний сезон. Одначе коштів недостатньо, зокрема, для вирішення деяких побутових питань.

- Проблема утеплення приміщення спортивної зали існує вже тривалий час, – розповідає Ігор Микитюк. – Ми своїми силами підтримуємо достатній і необхідний рівень внутрішнього обладнання, ремонтуємо. Проте питання утеплення приміщення шляхом заміни вікон постало вкрай гостро, оскільки потребувало певних коштів. Спільно з керівником фізичного виховання училища Василем Ярославовичем Сіщуком ми неодноразово обговорювали шляхи розв’язання проблеми. Якось дійшли однієї думки, що варто звернутися з відповідним листом до районної ради… Згодом довідалися у заступника голови районної ради Ігоря Писклинця, що представницька влада Надвірнянщини готова посприяти нам з фінансуванням. Під час моєї телефонної розмови І.Писклинець зауважив, що прислухалися до наших проблем завдяки ветеранам АТО. І це – насправді так, продовжує І.Микитюк.

Адже серед активістів ГО «Всеукраїнське об`єднання воїнів АТО «Прикарпаття», яку очолює знана і порядна у районі людина Юрій Остапчук, є чимало наших випускників, які свого часу вчилися в училищі. Це, зокрема, Андрій Лисканюк, Юрій Сушириба, а також, Василь Сіщук. То ж, хто краще за них розуміє важливість фізичного виховання у розвитку юнаків – майбутніх захисників України?! Тому я щиро радий за хлопців, вдячний їм за підтримку моральну.

Від імені педагогічно-учнівського колективу ПТУ № 11 висловлюю подяку також і голові районної ради Іванові Гурмаку, голові райдержадміністрації Володимирові Паську – за те, що суттєво допомогли нам реалізовувати навчально-виховний процес у належних побутових умовах, виділивши на заміну вікон 50 тис. грн.

Ігор Микитюк переконаний, що це стало чудовим і найкращим подарунком до цьогорічного Дня вчителя (кошти власне надійшли саме тоді). Спортивну залу продовжують ремонтувати. В училищі думають, як тісніше співпрацювати з воїнами АТО у форматі національно-патріотичного виховання учнів, щоб розширювати горизонти їхньої участі заодно і в різноманітних акціях, заходах тощо. Ігор Микитюк зауважив, що в когорті нинішніх захисників територіальної цілісності України на буремному сході – і вчорашні учні-випускники ПТУ № 11.

Один з них нещодавно збентежив директора безпосередньо на … його день народження. Розповідає Ігор Григорович: – У мій день народження серед багатьох телефонних дзвінків пролунав особливо пам’ятний і хвилюючий. Я піднімаю трубку і чую голос колишнього учня Андрія. Він каже, що сидить зараз в окопі, згадав мене і вирішив привітати. Я, навіть, спочатку не зрозумів. Запитую: «У якому окопі?». А він відповідає: «Та тут, на сході…» (і назвав одну із нинішніх «гарячих точок» російсько-української війни).

Ігор Григорович на мить замовк. І в кабінеті настала тиша. Я вже не допитувалася про що він думає. Але, напевно, кожному з нас захотілося, щоб цей молодий солдатик, як і сотні-тисячі інших, із сирих окопів якнайшвидше повернувся додому…

Леся ДУТЧАК (текст), Іван ГРИДЖУК (світлини) «Народна Воля».

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!