Пречиста душа України

25 лютого минуло 150 років із дня народження Лесі Українки. Цей день святкуємо на державному рівні

«Стоїмо перед Лесею, як перед пречистою душею України. Пречиста душа сяє з божественного образа, як із небесного образа святої Мадонни в храмі, – і в сяйливому ореолі воскресає рідне ім`я: Леся Українка» (Я. Гоян. «Воскреснемо»). І справді, мабуть, немає українця, який не знав би цього імені, яке давно стало одним із символів України.

Доля не стала до неї прихильною. Коротким виявилося її життя – лише 42 роки. Не стала, як мріяла, піаністкою. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства, але за всі страждання і втрати Лесю Українку обдарував Господь великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов’ю Лесі Українки стала її рідна земля – Україна. А ще – сильна духом, мала тверду життєву позицію.

Її життя – це боротьба не лише із суспільним ладом, що душив культуру народу, а й «тридцятилітня війна» із хворобою, яка вразила її ще у дитячому віці, коли вона спостерігала як святять воду і дуже змерзла.

Здавалося б не варто дивуватися ранньому прояву таланту, адже народилася в інтелігентній родині, росла у колі визначних інтелектуалів того часу, та все ж: читати навчилась у чотири роки, у п`ять грала на фортепіано, добре вишивала, малювала, у дев`ять написала перший вірш «Надія». Вчилась вдома, але щодо освіченості вигідно вирізнялась від тогочасної більшості: знала кілька мов, захоплювалась історією світового мистецтва, інтелектуальна, людина передових європейських поглядів. Отож, ще тоді Лесю знали як справжнього генія, який переріс свою епоху в плані духу, таланту та ідей.

Увесь життєвий й творчий шлях Лесі Українки видається втіленням жіночної сили – сили слова, музики, людського духу. Вона писала свої драми з точки зору жінки, перша заговорила про особливе місце жінки, особливу роль жінки, право жінки на творчість, на самореалізацію, на силу і це у той час, коли в Україні лише починали розвивати жіночі теми.

Творчість Лесі Українки дуже багатогранна і плідна. Вражає багатожанровість її спадщини: чудова поезія, складні філософсько-психологічні поеми, геніальні драматичні твори – «Кассандра», «Лісова пісня», «Камінний господар», «У пущі», «В катакомбах», «Оргія», «Блакитна троянда», «Бояриня» – все це шедеври світового значення.

Жінка-борець, жінка, яка «в серці має те, що не вмирає», Леся Українка завжди зоставалася оптимісткою, вона мріяла про щасливе життя свого народу в майбутньому. За це майбутнє вона готова пожертвувати собою:

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть ще раз на рідну країну…

Леся любила подорожувати, «вештатись по світі мені мило», але часто не з цікавості, а в пошуку такого клімату, який би полегшив її фізичні страждання. Побувала і на Гуцульщині влітку 1901 року, в курортному Буркуті, про що залишились у неї дуже гарні спогади і враження. Лесин чоловік Климентій Квітка згадував: «Перебування у Карпатах було одним із найщасливіших моментів у її житті». Наприкінці життя оселилася у Грузії, там і померла 1 серпня 1913-го. Тіло перевезли до Києва, похована на Байковому цвинтарі. Характерно, що труну з тілом несли шість жінок, а влада боялась заворушень, забороняла промови.

Леся залишила нам свою світлу зброю – слово, сподівалася:

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Її сподівання справдились. Наш народ щиро любить і шанує свою видатну дочку.

25 лютого минають 150 років від дня її народження. Україна вшановує її пам`ять. Долучаються і бібліотекарі. У бібліотеках влаштовують розгорнуті книжкові виставки, проводять різні заходи. Зважаючи на карантинні обмеження, більшість із них – у віртуальному просторі. Надвірнянська центральна публічна бібліотека, приміром, підготувала відеомандрівку «Леся Українка і Гуцульщина», взяла участь у всеукраїнському флешмобі «Читаємо Лесю», розмістивши в соцмережі відеоролик «Квітка на долоні вічності». До цього флешмобу приєднались також Молодківська, Верхньомайданська, Назавизівська і Ліснотарновицька сільські бібліотеки.

Життя і творчість Лесі Українки – це жертовність в ім`я свого народу, це особистий подвиг, який викликає захоплення. А «хто хоче знати життя її серця, хай читає її твори», як писала Людмила Старицька-Черняхівська.

Марта КУШНЕРЧУК,

провідна методистка

Надвірнянської центральної

публічної бібліотеки.