Декларуємо до 1 травня, а суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору сплачуємо до 1 серпня

З початку 2021 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних впродовж 2020 року. Річну податкову декларацію про доходи за минулий рік зобов’язані заповнити і подати до 1 травня 2021 року громадяни та самозайняті особи, котрі отримали доходи, з яких торік  не сплачено податок на доходи фізичних осіб.

Звертаємо увагу, що згідно вимог Податкового кодексу України обов’язковому декларуванню підлягають:

• - доходи, з яких при нарахуванні або виплаті ПДФО не утримувався;
• - доходи від особи, яка не є податковим агентом (втому числі від здачі в оренду власного рухомого чи нерухомого майна, продажу власного майна, продажу власної сільгосппродукції фізичним особам, тощо);
• - спадок та подарунки від осіб, які не є членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення;
• - додаткове благо, зокрема, дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;
• - доходи від продажу інвестиційних активів;
• - іноземні доходи.

Звертаємо увагу, що сплатити суму податкових зобов’язань, зазначену у поданій декларації про майновий стан і доходи, необхідно платникам до 1 серпня. Сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, потрібно за наступними кодами платежів:

«11010500» – «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;

«11011001» – «військовий збір, що сплачується за результатами декларування».

Звертаємо увагу, якщо платник податків не сплатить задекларовану суму грошового зобов’язання до 1 серпня, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо вищезазначені діяння вчинені умисно, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання. Діяння вчинені платником податків умисно і скоєні повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів – передбачають накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.

Читайте актуальну та необхідну інформацію з податкових питань на офіційних сторінках ДПС України у соціальних мережах:

FACEBOOOK https://www.facebook.com/TAXUkraine

TELEGRAM https://t.me/tax_gov_ua

Закон України № 1072: списання боргу є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави

Законом України від 04.12.2020 № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2» (далі – Закон № 1072) підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доповнено новим п. 24, відповідно до якого контролюючий орган здійснює списання без подання заяви платником податків податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій і пені) платника податків, сукупний розмір якого за усіма податками і зборами не перевищує 3 060 грн (включно), що за даними інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обліковувався станом на 1 листопада 2020 року та залишився несплаченим/непогашеним станом на дату списання такого боргу.

На списані відповідно до п. 24 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ суми не застосовуються штрафні санкції, не нараховується пеня, передбачені ПКУ, за період з дати набрання чинності Законом № 1072 і до дати списання включно.

Списання податкового боргу згідно з п. 24 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів.

На підставі наданої контролюючим органом інформації про списані суми податкового боргу підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення податкового боргу з платників податків, яким здійснюється списання сум податкового боргу відповідно до п. 24 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Реєстрація платником ПДВ суб’єкта господарювання-платника єдиного податку 3-ї групи

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для 3-ї групи, яка не передбачає сплату ПДВ, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації (абз. другий п.п. 298.1.2 ст. 298 Податкового кодексу).

У разі добровільної зміни ставки єдиного податку в розмірі 5% заява щодо зміни ставки єдиного податку подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка (3%) та реєстрація такого платника єдиного податку платником ПДВ (п.п. 4 б) п. 293.8 ст. 293 ПКУ).

У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до п.п. “б” 4 пункту 293.8 ст. 293 ПКУ реєстраційна заява для реєстрації платником ПДВ подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість (п. 183.4 ст. 183 ПКУ).

Звертаємо увагу, що виключена норма (ст. 202 ПКУ), яка передбачала можливість вибору платником єдиного податку квартального звітного (податкового) періоду з ПДВ.

Отже, для всіх платників ПДВ (у тому числі і платників єдиного податку) звітним (податковим періодом) є один календарний місяць.

Що слід знати єдинникам про застосування реєстраторів розрахункових операцій

З 1 січня 2021 року РРО/програмні РРО повинні застосовувати підприємці-платники єдиного податку другої – четвертої груп, які реалізують:

-  технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту,

-  ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

-  лікарські засоби та вироби медичного призначення;

-  надають платні послуги у сфері охорони здоров’я;

при перевищенні в календарному році обсягу доходу понад 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (тобто обсяг річного доходу, при перевищенні якого РРО застосовується незалежно від виду діяльності, становитиме 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року – такий граничний розмір у 2021 році складе 1 млн 320 тис грн).

З 1 січня 2022 року РРО та/або програмні РРО повинні застосовувати всі фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку (крім ФОП-платників єдиного податку першої групи).

Нагадаємо, що до 01.01.2021 року РРО/ програмні РРО повинні застосовувати підприємці – платники єдиного податку другої – четвертої груп у разі:

- перевищення в календарному році незалежно від обраного виду діяльності обсягу доходу понад 1 млн. грн.;

-  здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом: алгоритм розрахунку

Відповідно до п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Згідно з пп. 175.2 та 175.3 ст. 175 ПКУ у разі якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого за такою формулою:

К = МП/ФП, де К – коефіцієнт;МП – мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 кв. метрам;ФП – фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

У разі, якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта, тобто, якщо житло придбане за рахунок іпотечного житлового кредиту не перевищує100 кв. метрів, то платник податку має право включити до податкової знижки суму всіх сплачених процентів.

Враховуючи викладене, алгоритм розрахунку податкової знижки розраховується наступним чином:

      визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої (виплаченої) заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.

При цьому, інформацію щодо сум нарахованого загального річного оподатковуваного доходу, страхових внесків, застосованих податкових соціальних пільг, утриманого податку на доходи фізичних осіб фізичні особи отримують у вигляді довідки про доходи від свого роботодавця;
на підставі підтверджувальних документів визначається сума витрат у вигляді частини суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, яка, з урахуванням коефіцієнту, включається до податкової знижки;

розраховується сума податку на доходи фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов’язані у зв’язку з використанням права на податкову знижку, шляхом різниці між базою оподаткування та понесеними платником податку витратами у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, помноженої на ставку податку;

здійснюється порівняння розрахункової суми податку на доходи фізичних осіб із сумою податку на доходи фізичних осіб, фактично утриманого із заробітної плати за рік.

У разі, якщо сума податку, утриманого із заробітної плати, перевищує розраховану суму податку, то така сума підлягає поверненню платнику податку.

Власники земельних паїв повинні задекларувати доходи

Нагадуємо мешканцям сільської місцевості про обов’язок задекларувати доходи, отримані у 2020 році.

Перш за все, доходи повинні задекларували власники земельних паїв площею понад2 гау разі надання їх в оренду. Окрім того, подати річну податкову декларацію зобов’язані мешканці громад, які минулого року отримали доходи від здачі в оренду сільськогосподарської техніки чи від обробітку землі власною технікою в період сезонних польових робіт з комерційною метою, тобто на оплатній основі.

Зокрема, на офіційному вебпорталі ДПС в Електронному кабінеті у розділі «ЕК для громадян» працює електронний сервіс «Декларація про майновий стан і доходи».

За допомогою цього сервісу можна заповнити декларацію та надіслати її до контролюючого органу в електронному вигляді з копіями первинних документів, зокрема, для використання права на податкову знижку.

Нагадаємо, що подавати декларацію про майновий стан і доходи за минулий рік – конституційний обов’язок громадян (ч. 2 ст. 67 Конституції України).

За вибором платника податків декларація подається за місцем своєї податкової адреси особисто або уповноваженою на це особою; поштою або засобами електронного зв’язку.

Змінено відповідальність платників податків за порушення правил сплати грошового зобов’язання

Законом України від 16 січня 2020 року № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» змінено відповідальність платників податків за порушення правил сплати грошового зобов’язання. Відповідні зміни були внесені до статті 124 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)  які набрали чинності 1 січня 2021 року.

Так, згідно з п. 124.1 ст.124 ПКУ у  разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

• - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
• - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо вищезазначені діяння вчинені умисно, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Діяння вчинені платником податків умисно і скоєні повторно протягом 1 095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів – передбачають накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Поряд з цим, відповідно до  пункту 124.4 статті 124 ПКУ за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених п. 124.1 ст. 124 ПКУ.

Щоб обрати спрощенку першої-третьої групи

Відповідно до п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої-третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Згідно з п. п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один з таких способів:

• 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
• 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
• 3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та від «Про електронні довірчі послуги»;
• 4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Підпунктом 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Відповідно до п. п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п. п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ.

При цьому якщо суб’єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

Увага! Зміни! Платникам, які використовують єдиний рахунок

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 847 затверджено Порядок заповнення розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок.  Порядок набуває чинності з 26.02.2021.

Під час оформлення розрахункових документів платником мають бути заповнені усі 14 обов’язкових полів реквізиту «Призначення платежу», розділених між собою знаком «;», кожне з яких містить належну інформацію або знак «;» як ознаку наявності відповідного поля у разі, коли таке поле не підлягає заповненню (останнє з 14-ти полів завжди містить знак «#»).

Платники, які сплачують кошти на єдиний рахунок, у реквізиті «Призначення платежу» розрахункового документа можуть визначити напрям використання коштів (одного чи кількох одержувачів) або не визначити такий напрям.

Суми платежів за розрахунковими документами, за якими платником визначено або не визначено напрям використання коштів, сплачених на єдиний рахунок, включаються до реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка з урахуванням черговості сплати, визначеної пунктом 35′.6 статті 35 і, пунктом 89.7 статті 89 та пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України (із змінами).

Витяг з наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 847  «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України  від 24 липня 2015 року № 666», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  15 лютого 2021 року   за № 190/35812.

Інформує Територіальний сектор організації роботи Головного управління ДПС в Івано-Франківській .