4 березня минуло 110 років від дня народження видатного лісівника Прикарпаття Юрія Володимировича Юркевича.
Він не дожив до цієї дати (упокоївся у Бозі 23 квітня 2003-го), але пам’ять про нього живе у наших серцях, бо він усе своє життя присвятив збереженню Карпатського лісу. Його життя і робота безпосередньо пов’язані з лісами Надвірнянського лісгоспу.
Юрій Юркевич народився 4 березня 1911 року у місті Жидачеві Львівської області у сім’ї службовця. Його родина відносилася до галицької інтелігенції, прадід був священником, дядьки Іван – суддею, Мар’ян – також священником, а Роман – надлісничим у селі Рафайловій, тобто теперішній Бистриці. Саме з дядьком Романом (його Юркевич називав стриєм) і пов’язана доля Юрія Володимировича Юркевича. Справа у тому, що батько Юркевича помер ще молодим, залишивши трьох малих дітей сиротами. Спочатку вони виховувалися у дідуся Афанасія. А коли і дідуся не стало, то молодого Юрія віддали у Львівський інтернат для сиріт. Закінчив у 1930-му філію Української академічної гімназії у Львові. З цього часу взяв його під свою опіку стрий Роман. Від нього Юрій перейняв любов до Карпатського краю і вступив у 1930-му на лісівничий відділ Львівської політехніки.
Вчитися виявилося нелегко, доводилося самостійно заробляти на навчання і проживання. Тому в літній час, перебуваючи на канікулах у стрия Романа, підробляв на лісовпорядних роботах в експедиціях у гірських лісах басейну ріки Бистриці Надвірнянської. Ця робота ставала одночасно і практикою для майбутньої лісівничої діяльності. Відтоді Юрій Володимирович і посвятив усе своє життя Надвірнянському лісу.
- Доля склалася так, що закінчення інституту в жовтні 1939-го співпало з початком Другої світової війни, коли Західні області України опинилися під СРСР. Шукаючи роботу, молодий Юркевич опинився у Солотвині. Йому запропонували організувати із державних, церковних і приватних лісів у басейнах рік Бистриць Надвірнянської і Солотвинської Солотвинський лісгосп. Роботу цю завершили влітку 1940-го. На основі землевпорядчих та інших матеріалів зібрали майже 90 тисяч га лісових земель, які у майбутньому послужили підставою для розподілу на лісництва. Юркевичу запропонували посаду лісничого Солотвинського лісництва, але він обрав Гутянське, площею близько 10 тис. га.
І тут він зіткнувся з великою різницею у веденні лісового господарства в порівнянні з польським періодом. Передусім об’єм рубок лісу збільшений у декілька разів. Особливо ця різниця загострилася після закінчення Другої світової війни. У цей час на базі довоєнного Солотвинського лісгоспу утворили Надвірнянський лісгосп і Юрія Юркевича призначили інженером лісового господарства. Так почався новий період його трудової діяльності, який пройшов аж до виходу на пенсію у 1971-му на одному підприємстві – Надвірнянському лісгоспі, а після реорганізації лісового господарства, лісової і деревообробної промисловості наприкінці 1959-го – Надвірнянському лісокомбінаті. На початку 1950-х років призначений старшим лісничим, а при утворенні лісокомбінатів – заступником директора з лісового господарства.
Ведення лісового господарства у післявоєнний період мало великі відмінності від попередніх часів. Структуру лісового господарства декілька разів реорганізовували. Спочатку лісове господарство належало до Головлісохорони, згодом утворено Міністерство лісового господарства, а через декілька років – підпорядкували Міністерству сільського господарства. З утворенням раднаргоспів наприкінці 1959-го лісове господарство приєднали до лісової і деревообробної промисловості. Аж тільки у 1995-му воно стало самостійною галуззю, а на місцях утворили держлісгоспи.
- Для відбудови народного господарства в післявоєнні роки потребувалося багато деревини, тому ліси Карпат стали перевантажені рубками. Курс на збільшення виробництва за рахунок посилення експлуатації природних ресурсів негативно вплинув на рівень господарювання у лісах Карпат. Перш за все, зменшено вік головної рубки, що привело до збільшення розрахункової лісосіки. Змінено технологію розробки лісосік. Рубку лісу проводили круглорічно замість попередньої тільки у зимовий період, спуск деревини з гір униз вершинами, а не «комлями», як раніше, рубку бука одночасно з іншими породами, а не в кінці розробки лісосіки. Це збільшило ерозійні процеси і втрати технічних якостей деревини. Для рубки відводили ліси, які росли на крутосхилах і кам’янистих ґрунтах та мали природоохоронне значення, а також лісостани з цінними рідкісними реліктовими й ендемічними породами. Все це спричинювало збіднення карпатських лісів і порушувало рівновагу у природі.
Довелося вживати невідкладних заходів. У 1951-му згідно з доведеним планом зрубали у Надвірнянському лісгоспі п’ять розрахункових лісосік, тобто уп’ятеро більше науково обґрунтованої норми. До того ж року також рубали більше норми, але тільки у 2,3-3,8 разів. На наступний 1952 рік колишнє Станіславське обласне управління лісового господарства запланувало знову п’ять розрахункових лісосік. Юрій Володимирович як новопризначений старший лісничий цього лісгоспу різко запротестував і план рубки на 1952 рік все ж зменшили. Він перевищував розрахункову лісосіку тільки у 3,2 рази. Таких фактів чимало. Наприклад, природний заказник сосни звичайної реліктової «Бредулець» також запроектували для рубки. Юркевич запротестував, але Надвірнянський райком компартії наполягав таки зрубати. І Юрій Володимирович не побоявся звернутися в обком компартії. Таким чином заказник врятували…
- Юрій Юркевич не тільки порушував питання про неправильне ведення лісового господарства на нарадах і висвітлював у пресі, але й сам упроваджував конкретні лісозахисні заходи. Приміром, аби зменшити ерозійні процеси після рубки, виникла думка складати лісосічні відходи, гілля та сучки у горизонтальні вали, особливо на волоках. Цей метод очистки лісосік вперше застосували на початку 1950-х і ним досі користуються всі лісові підприємства Карпат. Інший факт. Після суцільних рубок деревостанів на крутосхилах малопотужний верхній шар ґрунту повністю змивали води і каміння виходило на поверхню. Заліснення таких зрубів існуючими методами не давало ефекту. Так розпочали експерименти щодо заліснення кам’яних розсипів. Новий метод створення лісових культур знайшов у майбутньому широке застосування. З метою зменшення лісокультурного фонду застосовували осінні посадки лісу, заліснення зрубів посівом насіння, зокрема, і по снігу. Досвід Надвірнянського лісгоспу поширювали і на інші підприємства галузі.
Своїми діями Юрій Юркевич здобув популярність. Його почали запрошувати на конференції, з ним почали радитися науковці. На конференціях у Москві у 1957-му та у Львові в 1959-му він аргументував свої тези-положення щодо докорінного покращення ведення лісового господарства у Карпатах, про створення природоохоронних категорій лісів, особливо на крутосхилах і кам’янистих ґрунтах та під вершинами гір. Після цього виділили ґрунтозахисні, приполонинні й інші природоохоронні категорії лісів. Розпочали створення об’єктів природо-заповідного фонду.
На базі Надвірнянського лісгоспу і лісокомбінату проводили науково-технічні конференції і семінари, розробляли технології вирощування цінних карпатських порід бука, ялиці, ільма, кедра, випробовували різні методи боротьби зі шкідниками лісу, які масово з`являлися після вітровалів і буреломів, впроваджували передові способи рубок головного користування і рубок догляду за лісом. У 1960-х в урочищі Явірчик заклали єдиний у Карпатах високогірський дендрарій на площі 124 га, в якому проходять випробування деревні і чагарникові породи з інших регіонів нашої планети. Зараз – це дендропарк «Високогірний». Тоді ж утворили у Надвірній наукову установу – Надвірнянський опорний пункт Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації (УкрНДІЛГА).
Перебуваючи вже на пенсії, Юрій Володимирович розробив проект Ґорґанського заповідного лісництва площею 5403 га, який затверджений рішенням Надвірнянського райвиконкому у 1974 році й узаконений лісовпорядкуванням у 1978-му. До його складу ввійшли найцінніші ліси частини Ґорґанського хребта на території чотирьох існуючих лісництв і на основі Ґорґанського лісництва у 1996-му створили природний заповідник «Ґорґани» площею 5 344,2 га. В останні роки Юрій Юркевич часто жартував: «Не помру, поки не буде створений Ґорґанський заповідник». І, Богу дякувати, це сталося ще за його життя. Коли він про це дізнався, то дуже зрадів і з радості аж вигукнув: «Нарешті збулась моя мрія: гордість скелястих ґорґанських гір – сосна кедрова європейська (кедрина) одержала державну опіку».
Державне підприємство «Надвірнянське лісове господарство» продовжує заповіданий Юрієм Юркевичем природоохоронний напрям ведення лісового господарства.
Тарас ОЛЕКСІВ,
кандидат сільськогосподарських наук, колишній працівник
Надвірнянського держлісгоспу і природного заповідника «Ґорґани».