У ці весняні ювілейні дні віночок пошани Марійці Підгірянці розквітнув віршами «Славетна Українка» Марії Боєчко та «Лелече слово» Марії Лазарович, настояними на пахощах матінки-землі Коломийського і Косівського краю.
Марія Боєчко,1953 р. н., із села Ковалівка Коломийського району, педагог за освітою, поетеса, письменниця, авторка пісень, журналіст, видавець. Закінчила історичний факультет Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича. Автор 8-ми поетичних книг. Недавно з`явилася на світ нова «Все, що на душі». Лауреат Івано-Франківської обласної просвітянської премії ім. Марійки Підгірянки. Засновник і упорядник літературно-мистецького альманаху «Джерельні дзвони». Влітку цього року на релігійне свято Володимира Великого відбудеться презентація 25-го альманаху в її рідному селі. Цей своєрідний збірник малого формату традиційно, починаючи з 1 числа, видає косівський «Писаний камінь».
Марія Лазарович народилася у 1980 році у селі Баня-Березів Косівського району, поетеса-педагог. Закінчила факультет української філології Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Автор двох поетичних збірок «Сонце в душі» і «Загублене дзеркало» та укладач розкішного видання «Великодні гаївки та ігри», в якому представлені згадані заходи всіх етнографічних куточків України. У телефонній розмові зі мною Марійка зізналась, що вірш-присвяту незабутній Марійці Підгірянці написала у кошарі її шести овечок, яких вона вже котрий рік доглядає на подвір`ї гімназії у Косові.
Тому два роки Марія Лазарович вперше приїхала у Білі Ослави вклонитися землі, що вилонила талановиту народну вчительку і поетесу Марійку Підгірянку, про що писала наша газета «Народна Воля», а Марія Боєчко, як тільки закінчиться коронавірусний карантин, також завітає у Білі Ослави – рідне село славетної Українки.
Обидва вірші Марії Боєчко та Марії Лазарович невдовзі будуть опубліковані на сторінках книги «Марійка Підгірянка у сяйві слова і граніту».
Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,
завідувач Білоославського Музею Марійки Підгірянки,
член НСЖУ.
Марія БОЄЧКО
Славетна Українка
Ти в горах Карпатах родилась,
Тому й Підгірянкою стала.
Як рідним ти краєм гордилась!
І цьому дітей научала.
За школу українську в турботі
Малих патріотів ростила.
Горіла щоднини у роботі…
І в слові була твоя сила!
Учитель та ще й поетеса –
Вагомий в освіті твій слід.
Дружина і мама чудесна –
Безцінний для школи твій плід!
Вітчизну учила любити
І мову її шанувати…
Ти – приклад, як треба нам жити,
Щоб нас українцями звати.
Сьогодні усім так бракує
Вкраїнського духу для нації,
А молодь в майбутнє крокує –
Минуле вивчати є рація.
29 березня 2021 р.
Марійка ЛАЗАРОВИЧ
Лелече слово
Білі Ослави в пелюстках півоній,
Душа Марійки квітне в пелюстках.
Лелечим словом дзвонить, в душу дзвонить,
Стрічає мене з неба наче птах.
Небесний погляд на старому фото.
Миті життя снопами на ріллі.
Ой, нелегка була твоя робота
Світити сонцем в душечки малі.
Світити сонцем, засівати зорі,
Щоб зоряно крізь темряву ішли,
Вкраїнські діти в радості і в горі
Вкраїну наче скарб в собі несли.
Майбутнє засівали молитвами,
Щоб щастя колосилося в житах…
Лелече слово світиться між нами,
Душа твоя співає наче птах.
І дзвонить в совість, в душі, у майбутнє…
У пелюстках півонії роса.
Нагадує щемливо незабутнє
І неземне в Карпатських небесах.
4 квітня 2021 рік.