В Івано-Франківському видавництві «Лілея-НВ» півтисячним накладом вийшла книга Ірини Яцури «Дитинства русявого світ». Поліграфія: в АТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»». Упорядники видання – чоловік мисткині Ярослав Яцура та їх внучка Лідія-Ірина Яцура. Художні ілюстрації – заслуженого художника України Яреми Оленюка. Обкладинка (художнє оформлення) – Павла Савчука. Книга стала своєрідним дарунком і пам`яттю до 75-річчя поетеси.
Доброчинцями видання, крім Ярослава Яцури, виступили НГВУ «Надвірнанафтогаз», районна влада та інші меценати, яким на сторінках книги висловлена щира подяка.
«Душевна, мрійлива, повчальна, щира. Так описав би творчість нашої землячки, поетеси, педагога, громадської діячки, Почесної громадянки м. Надвірна та надзвичайно талановитої людини Ірини Яцури. Творчий доробок пані Ірини сягає близько десяти поетичних збірок, куди увійшли різноманітні твори як для дорослих, так і для дітей.
Цьогоріч світ побачив ще одну збірку Ірини Василівни – «Дитинства русявого світ». Ця книга – запрошення у казку, що сповнена теплом, ніжністю та світлою вірою.
Я придбав за власні кошти 50 примірників даної збірки, які передали до бібліотек нашої громади (Надвірнянських районної бібліотеки для дітей ім. Ірини Яцури та центральної бібліотеки, Мирненської сільської бібліотеки та дев’яти сільських бібліотек наших старостинських округів).
Радий долучитись до такої доброї справи. Приємного читання!», зазначив у мережі ФБ Зіновій Андрійович, Надвірнянський міський голова.
Ірина Василівна Яцура – українська письменниця, поетеса, прозаїк, авторка пісень, педагог, громадська діячка. Лауреат премій районної ім. Надії Попович (2002) та обласної ім. Марійки Підгірянки (2003) у галузі літератури. Почесна громадянка Надвірної (2016, посмертно).
Народилася 15 травня 1946 року в місті Надвірна. Після десятирічки закінчила Івано-Франківський (тоді Станіславський) державний педагогічний інститут ім. Василя Стефаника за спеціальністю філолога. Працювала вчителем-методистом зарубіжної літератури у Пнівській ЗОШ І-ІІІ ст., здобувши звання «Відмінник народної освіти України». Відійшла у засвіти 13 березня 2004 р.
Поезія Ірини Яцури належить саме до таких, бо опромінена вона сакральним світлом всепоглинаючої любові. Несміло, якось хвилююче скромно прийшовши вперше на засідання літстудії, вона не стала хвалитися похапцем, що має вже певні творчі набутки – прийшла, як початківець. І лише згодом ми зрозуміли, що наші ряди поповнила шляхетна, інтелігентна, непересічно обдарована поетеса. Під час аналізу творів інших літстудійців вона аргументовано допомагала знайти і виправити невдалі рядки, переконуючи, що поет творить не для теперішнього, а для майбутнього, що добра поезія ніколи не забувається, а залишається десь там, у надрах Космічного Розуму.
Із 1997-го року – член літстудії «Бистрінь». Активна громадянська позиція привели Ірину Яцуру в ряди районної філії «Союзу Українок», де її обрали співголовою. Вона стала активним членом райоб’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка і районного товариства «Гуцульщина», головою клубу «Надвечір’я» та членом бібліотечної ради при центральній районній бібліотеці, членом екологічного клубу «Кедрина» при природному заповіднику «Горгани».
Із-під пера Ірини Яцури вийшли поетичні збірки: «Жоржиновий полумінь» (1998); «Передновок» (2000); «Парашутики кульбабок» – збірка для дітей; «Таїни плаїв смерекових» (1999) – збірка для дітей; «Снопик літа»; «З тополею до сонця помолюсь» (2004); «Байки» (1999); «Обручка на долоні» (посмертне видання-збірка: оповідань і поезії, 2006); «Фестивальний вогонь» (1999) – збірника пісень; «Дорога до себе» (2016) – вибрані твори.
Наш кор.