Газета по-надвірнянськи
 

Очільник Організації Українських Націоналістів у Надвірнянщині

2 квітня 2021, 11:46 | Рубрика: Ми - українці Версія для друку Версія для друку 39 переглядів

Бачинський Костянтин-Дем’ян Модестович (*1906+1981), греко-католик, освіта вища, адвокат, член товариств «Просвіта», «Луг», співзасновник Українського протиалкогольного товариства «Відродження» й опікун Української скаутської організації «Пласт» у м. Надвірна, член Українського Спортового Союзу, фундатор футбольного клубу «Бескид», член Крайової Ради шкільництва, очільник Організації Українських Націоналістів (ОУН) у Надвірнянщині, бурмістр м. Надвірна.

Кость

(На світлині): Кость Бачинський, студент у Кракові.

Кость Бачинський народився у селі Біла Тернопільського повіту коронного краю Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини 7 лютого 1906 року в українській інтелігентній сім’ї Модеста і Стефанії. Модест успадкував фільварок у батька о. Дем’яна Бачинського. У роки Першої світової війни родина переїхала до Відня, фільварок знищили і розграбували. У сім’ї були ще брати Володимир і Юліан, а також сестра Іванка, яка померла у молодому віці. Після закінчення початкової школи він поступив до Тернопільської української гімназії й Української скаутської організації «Пласт». Перший арешт за проукраїнську позицію Костя Бачинського – у грудні 1924 року.

«Молодь Тернополя у ті часи виступала проти полонізації не тільки через заяви на папері, а й вступала до скаутської організації «Пласт», поширювала українські книги і замальовувала польськомовні вивіски чорною фарбою. Студентів не шкодували. 3 грудня 1924-го на вулиці у Тернополі арештували студента Львівського університету Франца Колодія. Юнака одразу доправили у слідчу в’язницю при окружному суді, адже його звинуватили в організованому підпалі». [1, ст. 1].

«Рівночасно потягаємо до карної відповідальности як співвинних в повинних злочинах тернопільських студентів університету. 1) Василя Онуферка; 2) Костя Мариняка; 3) Костя Бачинського; 4) Ярослава Кучерського; 5) Тадея Сайду». [2, стор. 3].

діти

Кость Бачинський (у третьому ряді 4-й справа) у дитячому садочку Крайової ради шкільництва (КРШ) у 1939 році.

Українські газети писали, що молодь Тернополя не дає себе перетягнути на польський бік. Українці тоді ігнорували примус молитися у школах польською мовою і принципово не співали польських пісень. «Що є в наслідках страшніше для нації: чи її збройне поневолення, чи культурне завоювання? – Безперечно – це друге. Коли противникові вдалося завоювати душу дитини, тоді ця дитина перестає бути членом своєї нації, вона переходить до ворога», йшлося у статті в газеті «Діло» від 21 жовтня 1924 р.

У 1925 році молодий патріот поступив на юридичний факультет Ягеллонського університету в Кракові (Польща) і став членом Української Студентської Громади. Під час навчання в університеті товаришував із січовим стрільцем, підстаршиною Української Галицької Армії Романом Вірстюком (замурований живим у Станіславській тюрмі у червні 1941-го) – сином старшого офіціяла Надвірнянського повітового суду Михайла Вірстюка. Після закінчення навчання переїхав до Надвірної, де працював помічником адвоката. У 1927-му Кость Бачинський став членом Українського Спортового Союзу, а також фундатором футбольного клубу «Бескид» у Надвірній.

«Окремо треба вирахувати тих діячів, які офіційно були членами проводу. Ідея Українського Спортового Союзу була природна і конче потрібна, про те свідчать всі вирахувані й невирахувані в цитаті маломістечкові й сільські спортові клюби (практично беручи: футбольні дружини)…

Надвірнянець Михайло Дем’янчук згадує таких творців, добродіїв і робітників «Бескиду» (у по-азбучному порядку): адв. Кость Бачинський, мґр. Степан Волянський, адв. Ярослав Гриневич, Михайло Ґреґораш, Дисько, лікар д-р Дутковський, Василь Кочержук, Іван Луців, Мішкевич, адв. д-р Микола Николайчук та інші». [3, стор. 1].

Патріот проводив активну громадську роботу у філії товариства «Просвіта», став членом спортивно-пожежного товариства «Луг» і під його керівництвом відбувалися лугові свята у Надвірній і Делятині.

Кость Бачинський пропагував серед молоді і жителів Надвірнянського повіту здоровий спосіб життя і заснував Українське протиалкогольне товариство «Відродження». «П’ятого листопада 1931-го ініціативна група у складі адвоката Костя Бачинського, лікаря Дмитра Селепея, отця Ігнатія Харука, Степана Дунця, Володимира Андрійовича, Мирослава Харука, Пришляка Григорія, Володимира Костика, Гринішака Михайла і Свідрука Василя надіслали до Станіславського воєводства листа з проханням дозволити їм заснувати у Надвірній філію Українського Протиалкогольного Товариства «Відродження»: «Високе Воєводство! Підписані громадяни громади Надвірна повіту Надвірнянського постановили основувати у себе філію Українського Протиалкогольного Товариства «Відродження». [4].

Невдовзі 12 лютого 1932 року вони такий дозвіл одержали, але збори товариства, на яких зібралося понад 40 осіб, відбулися аж 17 квітня 1932-го. Проводив їх Дмитро Селепей. Усі члени Товариства поклялися на Біблії, що не вживатимуть напитків і засобів, що містять алкоголь, а також утримуватися від куріння. Щомісяця вони влаштовували безалкогольні забави, вечорниці, організували курси та виступали перед надвірнянцями із відчитами про шкідливість алкоголю і тютюну. Товариство «Відродження» у Надвірній проіснувало до 1936 року.

  • Кость Бачинський входив до Крайової ради шкільництва (КРШ) Надвірнянщини, де відстоював права педагогів-українців на працю. Непоодинокими також траплялися випадки звільнення з роботи вчителів навчальних закладів з українською мовою навчання на підставі їхньої, нібито, «нелояльності» до польської влади, що подекуди паралізувало роботу шкіл. Він став організатором дитячого садка (захоронки) у Надвірній.

На заклик екзекутиви ОУН(б) 5 червня 1933 р. організували похід на цвинтар для відправлення панахиди на могилах українських воїнів, котрі боролися за волю України. Похід перетворився в антидержавну демонстрацію, на чолі якої несли хрест з вінком із тризубом. У демонстрації взяли участь «луговики» Назавизова, Лісної Тарновиці, Переросля, Фитькова й інших сіл повіту. Головний організатор цього походу – Кость Бачинський», стверджувалося у матеріалах кримінальної справи.

На світанку 28 жовтня 1933-го команда постерунку польської поліції у Надвірній заарештувала адвоката Костя-Дем’яна Бачинського разом з українськими активістами. «НАДВІРНЯНЩИНА. В суботу рано 28. 10. ц р. провела Надвірнянська поліція ревізію і арештувала в самій Надвірній мр. Костя Бачинського, адвокатського конципіента, мр. Вереса адв. конципіента, Миколу Гринішака, адвокатського соліцитатора, Юрка Дунця, студ. прав, Степана Дунця, студ. прав, Миколу Костика, адвокатського соліцитатора та двох селянських хлопців із Назавизова. Всіх арештованих передержано в громадсько-поліційних арештах, а по двох днях після переслухання підставлено до судових арештів в Надвірній. День перед тим арештувала старунська «поліція» у селі Гвозді Войткова, студента прав і одного селянина… Адвокатів: д-ра Валеріана Банаха, м-ра Костя Бачинського, м-ра Ярослава Гриневича, д-ра Миколу Николайчука … підозрівають, що вони належали до гуртка ОУН». [5. стор. 3].

  • Кость Бачинський розповсюджував «Дванадцять заповідей українця». Його запросили на організаційні збори студентської секції при філії читальні товариства «Просвіта» у Надвірній, член товариства «Луг» із 18 липня 1932 року, допомагав зорганізувати товариство «Луг» у с. Парище і організував проведення збору «луговиків» 8 жовтня 1933 року. Оунівець, будучи заступником керівника Надвірнянського пожежно-гімнастичного товариства «Луг», агітував членів товариства проти Польської держави.

У знайдених у нього «Дванадцять заповідей українця» мовилося, що не потрібно творити собі Бога ані московського, польського, чеського чи румунського, якщо ти є українцем. У третій заповіді твердилося, що Україна є в неволі й обов’язком українця є її визволення. У п’ятій заповіді наголошено, що прапор український є синьо-жовтим, а гербом є золотий Володимировий тризуб, і кожний українець повинен боротися за волю та незалежність Української держави. Признав, що є українським націоналістом, але не є членом партії. 29 жовтня 1933 року Кость Бачинський мав завдання виїхати до села Лісна Тарновиця і виступити на вічі, на якому мали прийняти відозву. На парафіях сіл повіту проводив душпастирську діяльність отець із родини Бачинських, який допомагав Костеві у справі боротьби за незалежність.

У 1935 році Кость Бачинський – бойовий референт ОУН(б) у Надвірнянщині, а ідеологічний керівник ОУН(б) – адвокат Роман Верес. Кость одружився з дочкою судового виконавця Вірстюка Михайла Олександровича, вчителькою Ольгою-Ядвігою і збудував власний будинок у Надвірній.

У лютому 1939 року члени антиукраїнської організації викрали вивіску, написаною українською мовою, на адвокатській конторі К. Бачинського. У газеті «Діло» №35 повідомлялося про наступне: «Покрали й понищили вивіски в Надвірній. Вночі з 6 на 7 лютого ц. р. невисліджені справники знищили в Надвірній українські вивіски. Знищили і забрали українські вивіски в таких громадян: адвокатів: д-ра Валеріана Банаха, м-ра Костя Бачинського, м-ра Ярослава Гриневича, д-ра Миколи Николайчука, д-ра Осипа Жука; лікарів: Ярослава Кучерського і д-ра Михайла Дутковського, купців: Василя Свища, Юрія Йосипенка, Михайла Дем`янчука, Марії Хроменко, Христини Микитюк, Маґдалини Николайчук». [6, стор. 8].

У другій половині 1939-го на західноукраїнські землі з «визвольною місією» прийшли радянські війська. Уже в жовтні створили перше представництво радянської влади – тимчасову міську управу, яка проіснувала до 20 грудня того ж року. Очолив її П. Щербак. За вказівкою нового керівництва ліквідували всі українські партії, товариства й організації. Залишився лише хор читальні «Просвіти», але і він згодом самоліквідувався. Усі торгові й промислові підприємства націоналізували.

В історії міста розпочалися трагічні сторінки розстрілів і катувань більшовиками провідників політичних партій і громадських організацій, їх активістів, національно-свідомої інтелігенції у період 1939-1941 років. К. Бачинський перейшов на нелегальне становище і перебував на Львівщині, підтримуючи зв’язки з оунівцями Надвірної. З приходом окупаційних військ Німеччини до Галичини він повернувся до Надвірної. У червні 1941-го ОУН(б) вручила канцелярії Райху меморандум (подаємо нижче).

Українські політичні кола вислали до канцелярії Гітлера меморандуми (ОУН-Мельника, 14.04.1941 p.; УНО-Берлін, 3.07.1941 р.; проф. В. Кубійович, 11.07.1941 p.), в яких пропонували позитивну розв’язку українського питання.

ОУН-Бандери також вручила канцелярії Райху меморандум. Цей меморандум ішов багато дальше, ніж попередні. Подаємо короткі, найпромовистіші уривки: «Основи для німецько-українських дружніх відносин творитимуться з моментом розпочатого німецького походу на Схід Європи. Тому, що українські націоналісти несуть велику відповідальність за долю і майбутнє України, що вони доказали ділом, для них вирішальне значення має настанова Німеччини щодо Української держави, за яку вони боряться. …Тільки таке рішення, яке повністю відповідатиме історичним та народним інтересам України, принесе також користь Німеччині… Українські націоналісти у першу чергу заступають інтереси свого власного народу…».

3

Кость Бачинський із мамою біля дому брата Юліана у місті Ковгоз (штат Нью-Йорк, США), 1959 рік.

«Навіть, якщо при вході в Україну німецькі війська спочатку будуть самозрозуміло зустрічати як визволителів, таке ставлення може швидко змінитися, якщо Німеччина увійде до України без наміру відновлення Української Держави й використання відповідних гасел. Найменше насильство викличе протилежні наслідки… У Східній Європі не можна панувати на тривалий час з допомогою технічних засобів держави й адміністрації, що спираються на сильну окупаційну армію… Українська незалежна держава мусить бути економічно самостійною…».

«Не існує жодної аналогії для розв’язки українського питання… із Словаччиною чи Хорватією… Дальший розвиток німецько-українських відносин залежить не лише від остаточної розв’язки цієї проблеми, але також від застосованих на самому початку методів…».

У міністерстві закордонних справ Райху про цей меморандум висловились так: «Меморандум містить у собі докори на адресу Німеччини, яка під час окупації України у 1918 р. «поробила помилки»… Щодо майбутнього, то Німеччині адресують також вказівки, місцями остерігаючим тоном, що новий порядок може бути впроваджений у Східній Європі не шляхом тривалої військової окупації, а завдяки створенню незалежної Української Держави.., незалежної економічно.., (яка) мусить мати, крім того, власні збройні сили.., (а) приклад новостворених держав, таких, як Словаччина і Хорватія, не може служити моделлю для Великої України…».

За завданням ОУН під час німецької окупації К. Бачинський організував кооперативний рух у Надвірнянщині, став акціонером і вкладником Українського банку. У 1942-му призначений бурмістром міста Надвірна. До цього призначення бурмістром міста був д-р О Жук.

«Сьогодні, з приходом німецької армії життя на всіх ділянках поплило новим руслом. Повіт з великим одушевлениям починає працю наново. Відновлено у Надвірній Повітовий Союз Кооперативів. Кожне село має вже кооперативу, а число членів в усіх кооперативах-21050. Повітовий Союз у Надвірній подбав, щоб кожна кооператива мала фаховий персонал і зорганізував від 16 лютого до 7 березня ц р. курс для книговодів, який закінчили 37 курсантів.

Рівно ж і кредитова кооперація, зокрема, Українбанк у Надвірній почала широку діяльність. Усі дані на гарний розвиток має у Надвірній і промислова кооперація. Тут є гута шкла, свічкарня, столярські верстати виробу меблів, механічні верстати, цегельня. Треба тільки доповнити управу енергійними людьми, які заопікувались би нею. Сирівця для неї в самому Надвірнянському повіті є. Ідея української кооперації живе, росте і кріпшає щораз більше. Населення горнеться: до праці і вповні вирозуміле для тих жертв, які треба нести під час війни в запіллі. Хоч яке убоге населення, все ж таки по 10 березня зложило 85% жита, 63% пшениці і 48% ячменю, 98% вівса, 50% гречки, 70% проса, 40% сіна, 37% соломи, 21% картоплі, 37% стручкових контингенту. Повіт під національним оглядом чисто український. Переведена Повітовим Союзом статистика налічувала 88,124 жителів (без Надвірної), у тім числі українців 78,830 тис. (89,3%), поляків 6,970 тис. (8%), євреїв 2,083 тис. (2,4%), інших 241 (0,3%). Місто Надвірна має 9,145 тисяч жителів, у т. ч. українців 3,962 тис. (43,3%), поляків 2,697 тис. (29,5%), євреїв 2,486 тис. (27%), інших 0,2%. Хоч відчувався брак людей до праці, але поволі заповнювалася прогалина, яка настала по тих тяжких жертвах, які понесено за більшовицького режиму, бо щокращі працівники або згинули без вістки уже в перших днях приходу Совєтів, або засуджені на довголітню тюрму, караються десь у Архангельську чи у сибірських тайгах, якщо ще є між живими (д-р М. Николайчук – ідейний провідник повіту, д-р В. Банах, сенатор О. Гординський, д-р М. Гординський, М. Гринішак, м-р Ю. Дунець, Ст. Дунець і ряд інших). Сьогодні всі агенти міста і повіту є в руках осіб, які дають запоруку, що всі справи попровадять якнайкраще: м-р Бачинський, голова Українського Комітету і посадник міста; д-р О Жук, директор Повітового Союзу Кооперативів; м-р Стефанюк, повітовий староста; м-р Саноцький, дир. Українбанку; о. Маланчук, дир. Нар Торгівлі; Василь Лукач, голова «Сільського Господаря»; інж. Цибрівський, дир. Промкооперації; Качур, дир. «Маслосоюзу»). [7. стор. 4].

2

Лугове свято у Делятині 1937 р. Кость Бачинський у 2-му ряді (у центрі п’ятий справа).

Окупаційна німецька влада, яку зустрічали як союзників, стала такою, як оунівці передбачали у меморандумі, направленому у 1941 році до Райху.

«В останніх місяцях німецька окупаційна влада на ЗУЗ була занята головно стяганням контингентів, ловленням людей на роботу до Німеччини та масовими арештами й мордуванням революційно-самостійницького елементу. Надпрограмово проходять постійні ловлі людей на роботи до Німеччини, під час яких гітлерівська банда грабить людський дорібок і насилує жінок (Лисець, Старий Лисець, Надвірна, Медуха, Михальковичі й інші). Через свою сліпоту відносно ОУН, німота намагається знищити ввесь свідомий громадянський актив сіл… 3 терену масово забирають худобу… До 10.X.1943 р. забрано всі дзвони. У Станиславівській окрузі введено виїмковий етап, що назначається суворими приписами й скріпленням терору (напр., хто не має кенкарти – розстріл). У с. Жураки (Надвірнянщина) прилюдно розстріляно 2 людей за те, що не вийшли до праці в копальні… Під час облави на села Назавизів, Перерісль, Тарновиця й Камінна (Надвірнянщина) забрано до Німеччини 233 людей, 13 арештовано, а 4-ох розстріляно. З0 жовтня гештапо знову уладило у Станіславові «суд» над 13 українцями, яких опісля розстріляно. Всі розстріляні (за виїмком одного) – це члени або юнаки ОУН. У Микуличині проведено пацифікацію – спалено хати й арештовано понад З0 осіб. 11.XI. ранком відділ німецької поліції й СД обставили гарматами й скорострілами місто Надвірну та розпочали облаву, що тривала майже цілий день. Облава мала плановий характер. За списком проведено ревізії по мешканнях окремих людей, після чого всіх забирали. У висліді арештовано 60 українців, 29 з-поміж ув’язнених вивезли до Німеччини, а 40 задержано в Станиславівській тюрмі. 14.XI гештапо обступило під час вистави театру в Станіславі, перервало п’єсу й наказало вийти всім жінкам.. Всіх перевірено й зревізовано. Облава була підготована: під крісло підкинуло гештапо пекольну машину, револьвери й гранати. Внаслідку арештовано 100 осіб. 18.XI у Станиславові прилюдно розстріляно кілька десятків українців, спійманих у Надвірній і в Станиславівському театрі …». [8].

За приналежність до ОУН(б) і видачі довідок українцям, що унеможливлювали вивіз на роботи до Німеччини, за доносом окупанти почали шукати К. Бачинського, щоб арештувати. Отримавши інформацію про арешт, він перейшов у підпілля. Після приходу радянської армії до Надвірної оунівець повернувся у Надвірну. Каральні органи нової влади почали переслідувати К. Бачинського. У його будинку почалися обшуки. У 1944-ому він виїхав через Криницю (переходове містечко для втікачів) до Братислави. У 1945-му родина подалася до американської зони у Німеччині. Вся родина перебувала у таборі для переселенців, т. зв. «Ді-Пі», у Міттенвальді (Баварія). Адвокат Кость Бачинський працював у еміграційному бюро у цьому таборі. Всі там перебували до 1949 року. У вересні 1949-го він приїхав до Клівленду, штат Огайо (США). Оплату за переїзд покрили доброчинці. Він тяжко працював на заводі у США, дуже жертовно допомагав українським організаціям у діаспорі. Помер Кость Бачинський 26 квітня 1981 р. у Клівленді і похований на українському греко-католицькому цвинтарі Св. Андрія у місті Парма, передмісті Клівленда, біля своєї мами. Дружина Ольга з двома дочками залишилася у Надвірній для догляду за старенькими батьками Вірстюків, сина Романа яких замуровано живим у Станіславській тюрмі у червні 1941-го. Вона працювала вчителькою у Гвозді і Назавизові. Дочка патріота Романа працювала лікарем, а дочка Лариса – вчителем англійської мови у Надвірній.

Довідково: Український Спортовий Союз (УСС) – надрядна організація спортових клубів і секцій Західної України, створена 1924-го на базі Змагового Союзу при «Соколі-Батькові» у Львові (перший голова – Осип Навроцький).

Джерела і література:

1. Студенти і довоєнна влада у Тернополі – «війна» з арештами і підпалами.

https://te.20minut.ua/Podii/studenti-i-dovoenna-vlada-u-ternopoli–viyna-z-areshtami-i-pidpalami-10202808.html

2. Новинки, газета «Діло». №278 від 14.12.1924.

З. «Бескид» Надвірна», «Альманах Станиславівської землі». https://nrff.at.ua/news/almanakh_stanislavivskoji_zemli_pro_nadvirnjaskij_beskid/2020-04-06-4498.

4. ДАІФО, Фонд 2, Оп. 3, Спр. 288, Арк. 191.

5. Ревізії й арештування. Газета «Діло, №289 від 02.11.1933.

6. Новинки, Діло №35 від 16.02.1939.

7. Серед гір Надвірнянщини, Львівські вісті. №64 від 24.03.1942.

8. Вісті з західних українських земель (ЗУЗ), газета «Самостійник», №2 від 06.01.1944.

Ігор АНДРУНЯК,

член Національної спілки краєзнавців України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!