Газета по-надвірнянськи
 

СПОМИН

30 липня 2021, 12:23 | Рубрика: Творчість Версія для друку Версія для друку 290 переглядів

(Образок)

Буяло різнотрав’я, терпко і щемно пахло буйноцвіттям. Доносився п’янкий запах черемшини. А зозуля комусь пророкувала довгих років життя. Природа манила неповторними й цнотливими чарами…

Свято Трійці, як і сьогодні, було чистим і ясним, світлим і радісним.

Кілька літ тому ти приїхав у гори саме на Трійцю з великого міста. Зустрілися під розлогим кленом. Неподалік протікав невеликий гірський потічок, а під ним схилила свої білосніжні суцвіття-чашечки калина. Кучерявий клен тихо шелестів своїм неповторним витвором – листям. Кожний листочок був несхожий на іншого.

Вечоріло. Краплинка роси впала мені на долоню. Захотілось чогось неповторного, таємничого, ніжного. А серце, здавалось, вилетить з грудей. Моя рука опинилась у твоїх долонях. Спитав, чи не холодно. Я мовчала. Раптом відчула терпкий і п’янкий поцілунок на губах. Гори затанцювали. Клен перестав шепотіти, а місяць сором’язливо сховавсь за хмару.

Ми спивали першу вечорову росу губами. Я так хотіла побачити у цей час бездонну синь твоїх неповторних очей. Та ніченька-чарівниченька непомітно підкралась. Я не змогла впиватися поглядом, в якому танула.

Шептав тихенько, що любиш. Мені ще ніхто не казав такі слова. «А тепер, літечко красне, місяцю, зорі, він мене кохає!».

Моє чорне волосся спадало на плечі. Ти зірвав п’янкий цвіт калини і старався вплести мені в коси. Не виходило. Ми сміялися. Нарешті я відчула холодні краплинки над чолом – калиновий цвіт у косах. Сказав, що тепер я схожа на наречену. Міцно притиснув до грудей. Пізніше взяв на руки, покрутився, як у ніжному вальсі, – і вся природа затанцювала.

…А червневі ночі коротенькі. Треба прощатися. Поцілунки, тихий і лагідний шепіт, п’янкі і міцні обійми. Боженьку, як він мене кохає! Спитала, коли стрінемося. Сказав, що на Трійцю, як і сьогодні. Сльози лились з моїх очей, здавалося, що й калина над потічком плаче.

Світало…Прошептав на вухо, що я ще схожа на Мавку. Останній поцілунок. Попрощався поглядом. Швидко пішов, не оглядаючись.

Більше зустрічей під кленом не було, хоч пропривло тридцять літ. Сьогодні я теж ходила до клена. Змужнів, постарів наш вірний друг. Та не зустріла там свого першого і неповторного кохання. Не наспівував струмок мелодію вічної любові. І не стріну ніколи…

О, спогади, врятуєте лиш ви.

Я ваша до найменшої краплини.

І плачу солодко, мов та дитина,

Що загубилась, а її знайшли…

Парасковія ЛАХВА.

20.06.2021-го.

Козирки, Пасічна.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!