30-ліття України: і радість, і сльози, і надія

Початок цього тижня ознаменувався для Надвірнянщини зокрема, як і для всієї України загалом, відзначенням найважливішого свята Незалежності України, якому передувало вшанування Державного Прапора України.

Уже сьогодні це стало історією, ще однією яскравою сторінкою у житті кожного свідомого громадянина й української нації.

Немов у барвистому калейдоскопі, промайнули незабутні миті урочистостей, зафіксовані водночас і сучасними комунікаційними засобами, що уможливлюють будь-коли ще раз повернутися до тих подій, щоб укотре пережити радісні хвилини незабутнього дійства, відчувши свою причетність до творення нового, перспективного, світлого.

Часопис «Народна Воля» пропонує своїм читачам повернутися до зовсім ще нещодавніх святкувань на своїх сторінках…

«Наша святиня – Державний Прапор України»

Таку назву мало свято Державного Прапора України 23 серпня н. р. у Надвірнянській міській територіальній громаді, що акумулювала таким чином районний маштаб відзначення.

Вранці того дня Надвірною відбувся патріотичний велосипедний забіг із стягом України, який координував відділ молоді та спорту міської ради на чолі з Василем Завадським. Опісля представники районної і міської влади, широка громадськість, учасники російсько-української війни, пластуни і, звісно роверисти зібралися біля будинку «Просвіти», щоб урочистою ходою вирушити вулицею Мазепи на майдан Тараса Шевченка.

У колоні з розгорнутим державним знаменом – фронтовики, очільники місцевої влади й активісти громадського та суспільно-політичного життя міста. За ними – керівники підприємств, організацій зі своїми трудовими колективами, апарат і депутатський корпус міської, районної рад, пластуни і завершили колону учасники роверного пробігу. Попереду колони патріотичного настрою і духу додавали козацькі марші у виконанні народного аматорського духового оркестру центрального міського будинку культури під орудою Миколи Бевзюка. Ведучі Галина Чуревич та Володимир Свягла нагадали учасникам дійства, що вперше свято Державного Прапора відзначили далекого 2006-го. Хвилиною мовчання пом`янули всіх героїв, полеглих за волю і свободу України.

Голова райдержадміністрації Володимир Пасько наголосив: – Один із символів нашої державності, самоідентифікації – це є наші прапор і герб… Упевнений, що прийде день, коли наш прапор знову замайорить над усією територією нашої держави, над Донбасом, над Кримом. Усі ми спільно зробимо максимум для того, щоб цей день настав. Тому, що ми маємо глибоку шану перед минулими поколіннями і відповідальність перед майбутніми поколіннями. Будемо робити все, щоб Україна була цілісна, єдина, сильна і незалежна.

Вітаючи краян, голова районної ради Олександр Кеніз зазначив: – Із синьо-жовтим прапором вояки УПА відстоювали незалежність нашої держави, герої Крут оборонялися від московита і з цим прапором сьогодні наші хлопці відстоюють незалежність нашої держави на сході України від російського агресора. Побажав, щоб усі кольори нашої безмежної України майоріли, а над ними майорив синьо-жовтий прапор у мирі і злагоді.

Голова Надвірнянської міської ради Зіновій Андрійович зауважив, що у такий святковий день йому хочеться подякувати всім патріотам громади, учасникам бойових дій, а також тим, котрі протягом 10-ти років несуть синьо-жовте знамено вулицями нашого міста. Висловив вдячність захисникам, які на передовій уможливили нам відзначення цього свята. Історія Державного прапора сягає не один рік. Боротьба за синьо-жовтий стяг – це столітня боротьба українського народу за незалежність, територіальну цілісність. Бо саме синьо-жовтий стяг – це національна святиня, наш символ і оберіг. Мить, коли піднімається синьо-жовтий прапор, зворушлива, бо кожного проймає гордість за нашу державу і наш народ.

У святковий день керівник Надвірнянської міської територіальної громади побажав тих світлих тонів, що присутні на нашому прапорі: колосся, широкі лани і, найголовніше, мирне небо. Ще раз подякував захисникам, котрі і нині, і завтра захищатимуть національну святиню.

Гармонійно доповнили канву привітань учасники художньої самодіяльності територіальної громади: Антоніна Максим`юк, аматорський фольклорний гурт «Шовкова косиця» та народний драматичний колектив «Веретено», якими керують відповідно Оленко Яченко і Галина Чуревич, а також сімейний дует у складі Лесі та Уляни Боднаруків.

…І ось настала найвідповідальніша миттєвість – церемонія підняття Державного Прапора України. Права підняти національний символ удостоїлися: керівники району і міської громади Олександр Кеніз, Володимир Пасько, Зіновій Андрійович, старший віце-сержант 10-В класу Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату Михайло Бута, учасники АТО/ООС, депутат районної ради Юрій Остапчук і Дмитро Винниченко. В унісон з мелодією Гимну України синьо-жовте знамено вільно і легко розгорнулося у синій височині.

Далі святкування перенеслися у міську зону відпочинку ім. Назарія Яремчука, де містян та гостей Надвірної звеселяли лауреатка регіональних та міжнародних конкурсів Наталія Мандзюк і гурт «Полюс». А вже пізно ввечері молодь «відірвалася» на дискотеці.

Святковий сценарій підготували провідні методисти центрального міського будинку культури.

Леся ДУТЧАК (текст),

Іван ГРИДЖУК (світлини)

«Народна Воля».