Хтось покидає рідну землю радо,
Втішається і сліз своїх не ллє…
Омріяна Америка й Канада
Роботу слугам іноді дає.
Машини, бари, долари і віскі…
Нестримна і барвиста круговерть
Людині робить щастя таким близьким,
Її єство заповнює ущерть…
Та все омана… Через час глибинний
У серці тьохне голос солов’я…
То вас покличе рідна Україна!
Тому молюся тихо нині я…
О Боже! Не давай мені багатства!
Не треба мені слави зоряниць,
Ти силу дай, щоб на шляху не впасти,
Щоби у рабстві не зігнутись ниць.
Ти дай мені терпіння на негоду,
Оборони від смутку – самоти…
А ще дай, Боже, моєму народу
Всі чорні дні і чвари перейти.
Ти збережи для мене всі святині:
Молитву, пісню, Біблію і хліб.
Тобі я, Боже, щиро вдячна нині
За те, що маю український рід.
Нехай полин, Чорнобиль і розруха,
Моє коріння тут і попіл сивини…
До тебе щиро простягаю руки –
Нам Україну, Боже, сохрани!
Любов КОСИЛО,
с. Татарів.