Отець Петро Голіней – канцлер Апостольського Екзархату для вірних українців-католиків візантійського обряду в Італії

10 серпня о. Петро Голіней, канцлер Апостольського Екзархату для вірних українців-католиків візантійського обряду в Італії, побував із візитом у Катедральному соборі Успіння Богородиці у Чернівцях, де з 1992 по 1995 роки здійснював дияконське служіння. Під час відвідин отець Петро в єпархіальному управлінні зустрівся з владикою Йосафатом Мощичем, єпископом Чернівецьким (на світлині) та поділився спогадами про життя Церкви на Буковині у першій половині 90-их років ХХ ст.

На правах упорядника Музею Підпільної Духовної Семінарії (м. Яремча, Дора) отець Петро Голіней повернув з його фондів експонати, що походять із Катедрального собору – посуд із миром, датований 1943 роком, парафіяльну печатку церкви Успення Пресвятої Богородиці австрійського періоду, а також парафіяльну печатку церкви Успення Пресвятої Богородиці румунського періоду та штамп деканального уряду Чернівецького деканату румунського періоду. Дані раритети знайшли під час ремонту престолу Успенського собору 1990 року та зберігали у приватній колекції отця-мітрата Михайла Косила, колишнього пароха та декана Чернівецького (1990-1995), а пізніше – у фондах Музею Підпільної Духовної Семінарії, ректором і наставником якої був о. Михайло Косило.

Преосвященний владика Йосафат, висловлюючи слова вдячності отцю Петрові, подарував копію ікони Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійних» та книгу Нестора Мизака й Андрія Яремчука «Нарис історії УГКЦ на Буковині», а також запросив на храмове свято, яке завершить святкування 200-літнього ювілею Катедрального Собору Успіння Пресвятої Богородиці. Про це повідомив сайт Чернівецької єпархії УГКЦ.

Нагадаємо, що 25 листопада 2020 року о. Петро Голіней, виходець із с. Добротова у Надвірнянщині, колишній душпастир Церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Делятині, захистив докторську дисертацію на тему «Духовний аспект у формації кандидатів до священства в Українській Греко-Католицькій Церкві в катакомбному періоді 1946-1989 років» у Папському Східному Інституті у Римі. У свій час о. Петро працював учителем історії України та християнської етики у Делятинській ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Навчався на історичному факультеті Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, а перед цим на богословському факультеті в Івано-Франківському Теологічно-Катехитичному духовному інституті.

У своїй докторській дисертації о. Петро дослідив головні семінарські групи, історії їх створення, особи їх духівників. Джерельною базою стали деякі матеріали державних архівів, архів Інституту історії Церкви Українського Католицького університету. Цінним джерелом є спогади, зібрані в середовищі очевидців підпілля. Незважаючи на великий історичний матеріал, згадана робота не є суто історичною. У ній очільне місце займає аналіз духовного життя підпільної Церкви, а особливо духовного світогляду підпільних семінаристів.

Наукові керівники дисертації – два ченці з Товариства Ісусового (єзуїти) – о. д-р. Петер Дуфка й о. д-р. Давид Назар, ректор Папського Східного Інституту. Їхнім завданням було здійснювати керівництво наукової роботи та нагляд за методологією написання праці.

Після захисту ліценціату у Папському Богословському факультеті у Варшаві о. Петро пройшов трирічний докторантський курс у Папському Східному Інституті у Римі – вищому науковому закладі, який належить до так званої «сім’ї» вузів Папського Григоріянського Університету в Римі.

Що стосується найближчих науково-релігійних і життєвих особистих перспектив, то о. Петро розповів, що після захисту праці, щоб могти вповні використовувати докторський ступінь, виконав головну вимогу, підготував та видав публікацію другого розділу своєї праці. Тепер тільки очікує на момент вручення диплому. Також о. Петро має намір видати свою докторську працю в Україні, але для цього треба здійснити переклад з італійської мови. Потім розпочнеться справжня наукова робота у галузі духовності «катакомбного» періоду життя нашої Церкви і не тільки. Можлива також і викладацька робота. Але все залежить від церковного керівництва.

Щодо духовного служіння за кордоном, то на даний час згідно з благословенням владики Василя Івасюка, єпарха Коломийського, о. Петро здійснює служіння у структурі Апостольського Екзархату в Італії. Але служіння в курії на посаді канцлера Екзархату бачить як тимчасову потребу прислужитися нашій Церкві у діаспорі. Після закінчення служіння в Італії має намір повернутися на Батьківщину. Якщо буде потреба, то зможе працювати викладачем, але у будь-якому випадку завжди залишатиметься душпастирем. Також має намір продовжувати наукові дослідження.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».