Газета по-надвірнянськи
 

30 років відродження державної Незалежності України і «Просвіта» – будуємо українську державу разом!

17 вересня 2021, 10:55 | Рубрика: Ми - українці Версія для друку Версія для друку 679 переглядів

Від початку ХІХ століття українська еліта Галичини шукала шляхи виведення народу до рівня державної нації. Потрібна була організація, система і сила, що зорієнтована на досягнення цієї мети. Природно, що результатом мало стати утворення і розбудова української держави. Від початків рушійними силами було українське духовенство й академічна молодь, тобто студенти. Процес становлення і розвитку «Просвіти» – різноплановий. Вбачалося долучити всі свідомі суспільні сили: духовенство, освітяни, військові, молодь, жіноцтво. Тому створювали відповідні організації – «Пласт», «Союз Українок», «Соколи», Луг тощо. Усі вони працювали для виховання покоління, котре здобуде Українську Незалежну Державу.

Минуло 46 років невтомної праці у читальнях «Просвіти», у родинах, у згаданих організаціях та церквах. Настала пора здавати екзамен – у 1914-му розпочалася світова війна і на арену міжнародних політичних процесів вийшли вихованці «Просвіти» – Українські Січові Стрільці. Боролися вони хоч і в складі австрійської армії, але вже і за український інтерес. У соборній українській державі Українській Народній Республіці побраталися українці з обох боків Дніпра.

Українство мало добрих попередників – українських світочів Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесю Українку й інших. А вже безпосереднє керівництво здійснювало українське духовенство й Іван Франко через свої програмні поезії і спілкування. Яскраве свідчення цього – вшанування пам’яті Івана Франка: на його похорон у 1916-му прибула з фронту делегація УСС. На вінку напис: «Великому Каменяреві – Ми ломимо скалу!».

У часи творення української держави у 1918-1920 роках на Україну, народ і націю накинулися вороги зі сходу і заходу. Київська еліта не мала такого політичного, національного і військового вишколу, як галичани. Влада УНР не мала такої підтримки у середовищі українського народу, як більшовики. Останні мали всенародну підтримку (у т.ч. серед українських селян) завдяки проголошеним програмним гаслам: «Землю – селянам», «Фабрики і заводи – робітникам». Якою стала політика більшовиків на ділі, ми добре знаємо. Владі УНР достатньо тоді виробити власну концепцію тих же гасел. Наприклад: «Українська земля має належати українцям». Незважаючи на всі складнощі і проблеми, вперше від часів княжих і Козаччини державу ми все ж здобули.

Лихоліття двох світових воєн, міжвоєнних і післявоєнних страждань та боротьби не зломили українців. Одвічна ворожа сила в особі СРСР стояла на краю провалля. А нова українська еліта – «шістдесятники» підготувала ідейні засади відродження української держави вже під кінець ХХ століття. Страждання і випробування у радянських тюрмах і таборах стали для них гартом і процесом підготовки до ліквідації радянської імперії та здобуття Незалежності. На історичному політичному небосхилі з’явилася зірка В’ячеслава Чорновола. Його стараннями Народний Рух України (за перебудову) став Народним Рухом України за Незалежність. Саме у цей час, у 1989-му, поряд із Рухом зародилося Товариство Української Мови імені Тараса Шевченка (ТУМ) як аналог української «Просвіти» від часів її зародження. Цікаво, що як Рух, так і ТУМ діяли у правовому полі СРСР і започаткували процес ліквідації імперії. Цей процес від лютого 1989-го по 1 грудня 1991-го став українською мирною революцією, внаслідок котрої відродилася Українська Незалежна Держава.

Основні рушійні сили цієї революції – українське духовенство, значна частина українців, котрі зберегли історичну пам’ять про славне минуле нашого народу. Побачимо й українську академічну молодь у час Революції на граніті. У підсумку український народ здобув у цій революції перемогу – 24 серпня Державна Незалежність проголошена, а 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі всенародно – підтримана. Але ця велика перемога не завершилася обранням влади всіх рівнів – від сіл до столиці, від місцевої до законодавчої і формуванням українського по суті уряду. Владу залишили у руках імперських сил – за винятком Заходу і столиці.

Читачам цікаво довідатися, як відбувалася ця революція, у чому вона полягала, які події характерні для неї. Перш за все, місцеві події – урочисте відродження пам’ятних хрестів із нагоди скасування панщини (кріпацтва) в Австро-Угорщині, відновлення символічних могил Борцям за Волю України, віча в обласних та районних центрах. Ці локальні повсюдні заходи згуртували українців Галичини на відзначення знакової події початку ХХ століття – створення Української Народної Республіки як держави українців по обидва боки Дніпра. То – Ланцюг Злуки. Майже 2 мільйони українців стали під синьо-жовтими прапорами від Львова, Івано-Франківська і Тернополя до Києва. Тоді весь світ побачив, хто такий народ український, що прагне відродити свою державну Незалежність. Наступний етап цієї мирної і демократичної революції – відзначення 500-річчя Козаччини. У таборі біля села Капулівки на Січеславщині розташувалися делегації з усіх областей України й Криму із синьо-жовтими прапорами, об’єднані ідеєю відновлення Української державності.

Після цього – знаменита акція українських студентів «Революція на граніті»: студенти голодували, вимагаючи відставки промосковського уряду Масола. Цими подіями жив український народ, рухаючись до відродження своєї Державної Незалежності. А ще – поїздки численних колон зі всієї України до Верховної Ради з політичними вимогами, зокрема, про відставку уряду. Остання така поїздка сприяла прийняттю Верховною Радою України постанови про державну Незалежність України. А сьогодні, через 30 років після 24 серпня 1991-го, той факт оцінюється по-іншому – «30 років відродження Державної Незалежності України».

Проте, Українська мирна революція ще не завершилася. Оскільки комуністи, які голосували за постанову 24 серпня, вже у вересні заперечили свою підтримку, бо тоді вони голосували «під тиском» (фактично голосували з переляку, що їх судитимуть за підтримку державного перевороту ГКЧП), і запропонували винести це питання на всенародний референдум. Таким чином,ухвалено постанову як про референдум, так і обрання Президента України 1 грудня 1991 року. Багато хто тоді вважав, що Незалежність нашої країни не підтримають на референдумі. Але частина Руху і «Просвіта» як рушійні сили цієї революції розпочали інтенсивну працю по всій Україні задля її успіху. Ця просвітницька праця впродовж жовтня і листопада дала фантастичний результат – за підтримку Незалежності проголосували понад 90 відсотків виборців від 86 відсотків, які взяли участь в голосуванні. Але й це ще не остаточна перемога цієї революції, бо всенародно обраний президент Леонід Кравчук не ініціював проведення виборів влади Незалежної України. Тому влада у більшості областей залишилася у руках противників Незалежності. Крім того, Л. Кравчук відібрав виконавчу владу у місцевих рад, призначивши в областях і районах «своїх людей» представниками президента. Ніяким законодавством це не передбачалося і стало звичайною узурпацією влади самим президентом та його найближчим оточенням. Це стало нездоланною перешкодою на шляху необхідного реформування України та її руху до об’єднаної Європи.

А що в цих умовах робила і робить «Просвіта»? До 1992-го ТУМ, а з 1992-го Всеукраїнське товариство Просвіта ім. Т. Шевченка відновлювало позиції української мови, що перебували у той час під загрозою. Також систематично працювали над відродженням історичної правди і справедливості українського народу. Починаючи з 1990-го «Просвіта» і Рух приймали дітей з південних і східних областей України, на Різдво і влітку у пластові табори – з Донбасу, Криму, Одеси, Новограда-Волинського, Енергодара та інших місцевостей. Проходило кілька років і ці діти ставали депутатами місцевих рад, керівниками органів влади та підприємств. Так працювали організації Просвіти Галичини і Волині. Ця праця подібна до виховання покоління у Галичині, яка здобула українську державу на початку ХХ століття. На жаль, у 2000-му стараннями проросійських сил у владі ця праця припинилася. Натомість почався новий наростаючий наступ на українську мову й основи самої держави. Завершилося це війною, втратою Криму й окупацією частини Донбасу.

Сьогодні «Просвіта» спільно з владою України повертаються до витоків – виховуємо покоління, яке збереже українську державу.

У Надвірнянщині «Просвіта» з 2015 року спільно з управлінням освіти, з керівниками навчальних закладів, з осередками «Просвіти» навчальних закладів, із бібліотеками, закладами культури виховуємо покоління українців, яке збереже українську державу. Наголошу: ми працюємо спільно з органами влади, налагоджуємо співпрацю з територіальними громадами.

За цю співпрацю з 2015-го НРО «Просвіта» ім. Т. Шевченка висловлює вдячність членам правління і керівникам закладів освіти: Романові Садруку, Федорові Кухарчуку, Антонові Ревтюку, Олегові Фединякові, Вікторові Муляру, Ярославу Крицькому, Тетяні Дикан. Романові Романишину. Дякуємо також заступникові голови НРО «Просвіти» Василеві Гараздюку, керівникам осередків, Олександрі Куцій, Вікторові Чудновському, Марії Попович, Надії Приймак, Ганні Кравчук, Парасковеї Гуцинюк, Надії Петрик, Ігореві Гаврилюку, Вірі Бойко, Наталі Яремин, а також Іванові Романюку – за організаційну і методичну підтримку. Особливу подяку висловлюємо голові районної ради Олександрові Кенізу та його попередникові Іванові Гурмаку, голові РДА Володимирові Паську, голові Надвірнянської міської ради Зіновію Андрійовичу, працівникам органів влади району і міста, керівникам управлінь освіти Степанові Северилову, культури Олександрові Зварчуку. Особливі слова подяки адресуємо редакції газети «Народна Воля» та її редакторові Іванові Гриджуку за систематичне висвітлення у часописі матеріалів про діяльність «Просвіти» у районі, викладачам фізичного виховання шкіл, керівникові дитячої спортивної школи РВО Ярославу Петріщаку і тренерам, класним керівникам, батькам і школярам – активним учасникам заходів «Просвіти», медикам – за допомогу і підтримку. Досвід діяльності «Просвіти» Надвірнянщини і Прикарпаття дає підставу для впевненості в успіху українських держави, народу і нації.

Принцип праці «Просвіти» сьогодні – «Збережемо Українську державу разом!».

Богдан БЕРЕЗИЦЬКИЙ,

голова Надвірнянського

районного об’єднання «Просвіта»

ім. Тараса Шевченка.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!