Газета по-надвірнянськи
 

Івано-Франківськ першим в Україні благословив виставку 37 картин-оригіналів Кобзаря

29 жовтня 2021, 12:09 | Рубрика: Творчість, Тема дня, Україна Версія для друку Версія для друку 508 переглядів

шевченко

Юлія Шиленко доносить єство Шевченка-художника уже десятки років.

В Івано-Франківську 26 жовтня відкрили виставку «Справжній Шевченко», яка триватиме до 21 листопада. Вперше для містян та гостей у Музеї мистецтв Прикарпаття представили оригінальні роботи-мистецький доробок найвідомішого і геніального українського поета, художника, академіка гравюри Тараса Шевченка. У пропонованих творах відчувається особливе звучання високих ідеалів добра, краси, гуманізму та справедливості. Оригінали творів з колекції надав Національний музей Тараса Шевченка. Проект реалізовано за фінансової підтримки юридичної компанії MORIS, від імені якого учасників виставки привітав на її урочистому відкритті Андрій Романчук.

Направду, одна з найвідоміших Шевченкових картин «Катерина» по праву може стояти в одному ряді зі світовими мистецькими творами «Джоконда» (Мона Ліза) Леонардо да Вінчі чи із «Сікстинською Мадонною» Рафаеля. Просто нам, українцям, не вистачає національної потуги довести і донести славу й талант Кобзаря поміж народами на всесвітньому рівні.

Його роботи у жанрах пейзажу, портрета, автопортрета та композиції на біблійні, історичні й побутові теми, виконані аквареллю, сепією, олівцем і в техніці офорта, ілюструють різні періоди життєвого і творчого шляху художника: доакадемічний час, навчання у Петербурзькій Академії мистецтв, нетривалі подорожі Україною та роботу в Київській Археографічній комісії, довгі роки заслання й останні роки життя у Петербурзі.

Малюнки Т.Шевченка «Александр Македонський виявляє довіру своєму лікареві» (1836), «Перерване побачення. Копія з малюнка К.П.Брюллова» (1839-1840), «Жінка в ліжку» (1839-1840), «Одаліска» (1840) демонструють глядачеві еволюцію акварельної майстерності учня-академіста. А полотна «Катерина» (1842), «Селянська родина» (1843), малюнок «Бандурист» (1843), офорти «Видубицький монастир» (1844), «Дари в Чигрині 1649 року» (1844) знайомлять із колом тематичних зацікавлень художника та прийомами їх образного відтворення.

P_20211026_105641_vHDR_Auto

Відомо, що до самозображень Тарас Шевченко звертався впродовж усього життя. На виставці експонують «Автопортрет 1840 р.», «Автопортрет у темному костюмі 1860 р.» та «Автопортрет у шапці та кожусі 1860 p.», які не лише точно відтворюють зовнішність поета у певний період його життя, а й передають глядачеві емоційність моменту, закарбованого пензлем чи штрихом офортного різця.

Портретний жанр представлено акварельним портретом О.Коцебу (1843) та олійними портретами дітей князя В. М. Рєпніна (1843) і подружжя Закревських (1843), яким притаманне ширше використання різноманітних нюансів одного кольору, продумана деталізація окремих елементів. Водночас портрети Михайла та Марії Максимовичів (1859) демонструють, якої краси і сили досягла техніка малюнка олівцем у Т.Шевченка.

Акварелі та сепії, виконані художником по закінченні Академії мистецтв, коли він змальовував пам’ятки архітектури і краєвиди для Київської Археографічної комісії, репрезентують пейзажну майстерність митця: «В Решетилівці» (1845), «Будинок І. Котляревського в Полтаві» (1845), «Воздвиженський монастир у Полтаві» (1845), «Костел Св. Олександра в Києві» (1846), «Вид на околиці з тераси Почаївської лаври» (1846) та ін. Якщо перші акварельні твори Шевченка вирізняються певною стриманістю гами, що, водночас, надає їм особливої вишуканості й поетичності, то пізніше художник малював багатоколірні акварелі, досягнувши великих успіхів у цій техніці.

На засланні, незважаючи на тяжкий моральний стан і фізичні труднощі, Тарас Шевченко помічав своєрідну красу незнайомого краю. Він створив понад 300 пейзажів, портретних композицій та різноманітних замальовок. Серед них, виконані під час Аральської описової експедиції (1848-1849), «Форт Карабутак», «Укріплення Раїм із заходу», «Шхуни «Константин та «Николай», «Тарас Шевченко серед учасників експедиції на березі Аральського моря», «Казахи біля вогню» та ін. Їхній колорит багатий і різноманітний, часто побудований на контрастному зіставленні основних мас або з найтоншим нюансуванням одного кольору. Краєвиди, виконані в роки заслання, вершина у пейзажній творчості художника. Вони свідчать про формування унікального і неповторного стилю у Тараса Шевченка та знаменують найвищі досягнення в українському пейзажі того часу. Разом із тим це перші та єдині на той час краєвиди Казахстану.

Досягнення художника в техніці офорта допомагають висвітлити твори, виконані у 1858-1859 роках, коли Т.Шевченко опановував манеру і техніку Рембрандта «Вірсавія», «Старець на кладовищі». Художник поглибив і збагатив реалістичні художньо-технічні засоби офорта. Його новаторська творчість мала великий вплив на подальший розвиток мистецтва офорта як в Україні, так і за її межами. 1860 року Тарасу Шевченку присвоєно звання академіка гравюри.

На виставці експонують також «Портрет В.А.Жуковського» (1838) пензля Карла Брюллова та «Портрет В.М.Рєпніної» (1842) роботи Г.І. Псьол, які дають можливість глядачеві відчути атмосферу деяких моментів Шевченкового життєпису. До речі, що стосується «Портрету В.А.Жуковського», то існуюча досі думка, що її придбала царська сім`я і за ці кошти викупили Тараса із кріпацтва, не зовсім точна. Бо, як зазначила Юлія Шиленко, значні кошти на викуп Шевченка внесли сам Жуковський і Карл Брюллов, а царська сім`я – лише невелику лепту. Картина довгі роки зберігалася у запасниках Брюллова. Для Національного музею у Києві його виміняв у Третьяковській галереї у Москві один із відомих українських істориків-мистецтвознавців Федір Ернст.

P_20211026_113853_vHDR_Auto

Представлені роботи ілюструють усі етапи творчості Шевченка. В експозиції – ранні твори художника, є і картини, написані під час подорожей Україною. Також тут можна побачити й роботи Кобзаря із заслання та останніх років його життя у Петербурзі. За словами головної зберігачки фондів Національного музею Тараса Шевченка Юлії Шиленко, у музеї в Києві зберігається 90 відсотків картин художника. Їх збирали у колекціонерів та зберігачів. «Двічі возили до Львова «Катерину». А так, щоб представлені всі етапи творчості Тараса Шевченка – 37 робіт – такого ще не було. Це – велика відповідальність для нас, для Музею. Але ми дуже хотіли, щоб відвідувачі змогли прийти й подивитися на роботи Шевченка», розповіла Юлія Шиленко.

Готували виставку упродовж двох місяців, уточнив директор Музею мистецтв Прикарпаття Василь Романець. Уперше у такому обсязі триває показ робіт художника не лише в Івано-Франківську, а й на заході України.

«В Івано-Франківську – подія. Велика подія! До нас приїхав Шевченко. Тобто, його геніальні твори живопису й графіки. Треба сказати, що до цього часу – від 1939 року – він був «невиїзний», тобто мистецькі твори Тараса Шевченка ніколи не покидали столиці. І ось це, нарешті, сталося: івано-франківці мають змогу на власні очі побачити у стінах Музею мистецтв Прикарпаття картини (оригінали), такі знайомі з альбомів, листівок, шкільних підручників. Вдячні за це організаторам та людям, причетним до такої непересічної акції!, прокоментував Ігор Роп`яник, голова ГО «Мистецьке Братство».

Багаторічний головний редактор обласної газети «Галичина», член секретаріату обласної організації НСЖУ Петро Парипа переконаний, що «ця виставка демонструє Шевченківську енергетику Франківська. 26 жовтня 2021 року, звичайно, увійде в історію Івано-Франківська тим, що місто вперше приймало в себе автентичні малярські роботи Тараса Шевченка. У художньому музеї нині панувала неймовірна духовна енергетика, і я помічав, що її відчувало багато франківців, яких притягнув національний (або когось – культурний) магнетизм Шевченка. І ще одне мене дуже приємно вразило: нині на «Справжньому Шевченку», по суті, не звучало нудотної патетики, яка рідко коли оминала Шевченківські дні. Дуже зрілі і цікаві думки про Шевченка виголосив голова обласної ради Олександр Сич, дуже мудрі слова про Шевченка сказали Шевченківські лауреати, народні артисти України Богдан Бенюк (ведучий урочистого дійства) та Ростислав Держипільський, щиро, жваво і цікаво виступили наші театрали. Як на мене, нині наш Франківськ продемонстрував перед киянами свій неабиякий інтелектуальний потенціал і підтвердив своє реноме як одного з національних культурних центрів України. Мені така думка не здається перебільшенням…».

«Він був не просто талановитий. Він міг вселити в українців такий дух, що заряджав на боротьбу за свою державу. І через стільки років його твори зберігають цей дух!

Вітаємо в Івано-Франківську виставку оригінальних картин Тараса Шевченка! Тепер через цю подію і франківці можуть доторкнутися до величної постаті Шевченка», так відгукнувся Руслан Марцінків, голова Івано-Франківської міської ради.

Гармонійно уплелися у мистецьку подію вітальні слова генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса, Івано-Франківського Архієпископа Володимира Війтишина, тріо бандуристок та улюблена Тарасова бурлацька пісня у виконанні заслужених артисток України Галини Баранкевич, Олесі Пасічняк та Надії Левченко, а також прочитаний вірш Олексієм Гнатковським з облмуздрамтеатру (на світлині). І все це відбувалося та створювало небаченої краси і сили духу ауру в Музеї мистецтв Прикарпаття, в якому серед багатьох інших надбань відвідувач може доторкнутися до творінь світової слави українського скульптора Пінзеля, талантом якого захоплювалися сотні шанувальників у Паризькому Луврі.

Того дня звучали попри неодноразові подяки доброчинцям щодо матеріальної і фінансової допомоги такої неординарної виставки також щирі слова Романові Ткачу, депутату обласної ради, за його ідею такої мистецької події в Івано-Франківську. До речі, він зібрав досить вагому колекцію небаченої кількості і різних літ видань Шевченкового «Кобзаря».

…Притягальність Шевченкового феномену на художньому полотні, за визначенням мистецтвознавців, сягає небаченого рівня і духовної глибини. Залишається справою честі, совісті і моралі чи не кожного краянина запричаститися духом і силою та величчю таланту Кобзаря-художника і набратися-пройнятися енергетикою чи не від кожного його мазка пензля, штриха олівця. Чи зможете залишитися без емоцій і високих почуттів кохання, поваги і шани до жінки, подруги й оспівування величі її краси та загадковості, споглядаючи Тарасову «Одаліску» або портрети Ганни Закревської і Варвари Рєпніної, котрі хвилювали його серце і бентежили душу майже весь не такий довгий земний вік.

Таку милість у ці жовтнево-листопадові дні дарує і запрошує Музей мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!