У період з 01 вересня 2021 року до 01 вересня 2022 року триває одноразове (спеціальне) добровільне декларування, яке передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Форму Декларації та Порядок подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.08.2021 № 439.
Вказана Декларація подається безпосередньо декларантом до контролюючого органу, в електронній формі.
Звертаємо увагу, що платник податків стає користувачем Електронного кабінету та набуває право, зокрема, подавати звітність в електронній формі після проходження в електронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП) з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом Електронного кабінету.
Фізичній особі для подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) через вебпортал ДПС необхідно:
1. Увійти до Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС. Вхід до приватної частини Електронного кабiнету через офіційний вебпортал ДПС ініціюється користувачем кнопкою «Вхід» у правому кутку верхньої горизонтальної навігаційної панелі.
Для входу до приватної частини Електронного кабiнету користувачу необхідно в полі «Оберіть АЦСК» обрати АЦСК, що сертифікував цей ключ, відкрити файл ключа кнопкою «Обрати», ввести пароль ключа у полі «Пароль захисту ключа», та натиснути кнопку «Зчитати». Кнопка «Увійти» активується після зчитування даних сертифікату ключа;
2. Обрати меню «ЕК для громадян», розділ «Одноразова (спеціальна) добровільна декларація» та натиснути кнопку «Створити»;
3. У запропонованій формі Декларації персональні дані підтягуються автоматично, але їх потрібно перевірити, та у разі наявності в таких даних помилок – виправити їх;
4. Заповнити необхідні розділи та поля Декларації. При цьому для відображення інформації щодо вартості активів у розд. III – IX Декларації необхідно скористатися кнопкою «+»;
5. Після того, як всі дані внесені, зберегти Декларацію шляхом натискання кнопок «Зберегти» та «Закрити»;
6. Виділити рядок із створеною Декларацією, натиснути кнопку «Підписати» та підписати за допомогою КЕП (у спливаючому вікні здійснити дії аналогічно для входу до приватної частини Електронного кабінету) натиснути «Підписати»;
7. Виділити рядок із підписаною Декларацією та натиснути кнопку «Відправити».
Відправлену Декларацію можна переглянути у меню «Перегляд звітності».
Громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄВ
Дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Так, пунктом 1 част.1 ст. 4 Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено роботодавців – ЮО та ФОП, зокрема тих, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань).
Враховуючи положення частини першої ст. 7 Закону № 2464 роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП) сплачують ЄВ за найманих працівників із сум нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Звертаємо увагу, що част.1 ст. 10 Закону № 2464 визначено, що громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄВ на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Отже, з метою отримання права на майбутнє пенсійне забезпечення, громадяни України, які працюють за її межами, можуть добровільно сплачувати ЄВ, уклавши договір про добровільну участь на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у контролюючому органі.
Нормативно-правові акти з питань застосування РРО/ПРРО
З 17.09.2021 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.07.2021 № 427 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з питання застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій». Даним документом внесено зміни до нормативно-правових актів, що регламентують процедури реєстрації, опломбування, застосування, обліку реєстраторів розрахункових операцій та центрів сервісного обслуговування в ДПС. Зокрема, оновлено перелік обставин, що передбачають проведення операцій «службова видача» та «службове внесення», які не є фіскальними, на РРО, а саме:
- внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків, якщо такі внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій;
- реєстрація суми готівки, яка зберігається у місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту (службове внесення);
- реєстрація суми готівки, яка вилучається з місця проведення розрахунків та/або видається держателям електронних платіжних засобів (службова видача).
Крім того, уточнено строки зберігання та обов’язок платника надати до перевірки, під час її проведення актів «Про видачу коштів» та «Скасування помилково проведених через РРО сум розрахунків». Також конкретизовано вимоги до статусу пристрою після встановлення на нього безкоштовного або іншого програмного рішення для програмного РРО, а саме: після встановлення безкоштовного або іншого програмного рішення для ПРРО на відповідний пристрій, що належить суб’єкту господарювання на праві власності, володіння, користування, такий ПРРО підлягає реєстрації згідно з Порядком.
З яких активів фізичних осіб не здійснюється нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування
У період з 01 вересня 2021 року до 01 вересня 2022 року триває період одноразового (спеціального) добровільного декларування, яке передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Звертаємо увагу, що перелік активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, визначено пунктом 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України,
Так, склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори, відповідно до податкового законодавства, становлять:
1) активи (крім визначених підпунктами 2 і 3 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ), сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування (тобто, станом на 31 серпня 2022 року). У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України (далі – НБУ)/облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ на дату подання декларантом Декларації;
2) нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування належало фізичній особі на праві власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності), що підтверджується даними відповідних державних реєстрів, в обсязі:
а) об’єкти житлової нерухомості:
-квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 кв.м, або майнові права, що підтверджені відповідними документами, на таку квартиру або квартири у багатоквартирному житловому будинку незавершеного будівництва;-житловий будинок/житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;
б) об’єкти нежитлової нерухомості – нежитлові будинки некомерційного призначення та/або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 кв.м;
в) земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями.
Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
- для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
- для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;
- для ведення садівництва – не більше 0,12 га;
- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;
- для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;
- для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га;
3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менше як 3 тис. куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 400 тис. грн., мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см., літака, гелікоптера, яхти, катера), право власності на який було зареєстровано відповідно до законодавства України станом на дату завершення періоду Декларування.
Отже, стосовно активів фізичної особи, визначених п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не здійснюються нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Користуйтесь засобами електронного зв’язку, зокрема Електронним кабінетом
За допомогою цього сервісу можна сформувати та надіслати до органів ДПС електронні документи, у тому числі податкову звітність, запити на отримання інформації, заяви для реєстрації платниками окремих податків.
Використовуючи меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету, платники податків мають можливість надіслати лист (запит, звернення тощо) до відповідного органу ДПС у форматі pdf (обмеження 2 МБ).
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також, через офіційний вебпортал ДПС.
Для роботи у приватній частині Електронного кабінету використовується електронний цифровий підпис (кваліфікований електронний підпис – КЕП), отриманий у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
Подання електронних документів здійснюється у відповідності з Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 (далі – Порядок) та на підставі договору про визнання електронних документів (далі – Договір), що визначає взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу.
Платник створює електронні документи у строки та у порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням КЕП чи кваліфікованої електронної печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).
Після накладання КЕП, автор здійснює шифрування електронного документа (з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень) та надсилає його засобами телекомунікаційного зв’язку до адресата протягом операційного дня.
Звертаємо увагу, що Електронний кабінет працює постійно (24 години на добу), крім часу, необхідного для його технічного обслуговування.
При цьому, проведення технічного обслуговування Електронного кабінету у день, на який припадає граничний строк подання податкових декларацій, та з 8 до 20 години будь-якого іншого календарного дня забороняється.
У разі виникнення питань щодо користування Електронним кабінетом слід звертатись до служби підтримки за телефоном 0800501007 (напрямок 0) або за посиланням: http://cabinet.tax.gov.ua/help/.
Нагадуємо, що спілкуватися з Податковою службою та отримувати більше цікавої інформації можна дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX», на сторінках у мережі Facebook – www.facebook.com/TaxUkraine (сторінка ДПС України).
Порядок видачі коштів у разі повернення товару або скасування помилково проведеної суми розрахунку через РРО та/або ПРРО
Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 265/95-ВР) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або через програмні РРО (далі – ПРРО) для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
При цьому такі суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду).
Вимоги щодо змісту розрахункового документа визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 7 глави III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 (зі змінами та доповненнями, далі – Порядок № 547), реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від’ємної суми.
При цьому забороняється реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно».
Разом з тим, для суб’єктів господарювання, які застосовують ПРРО, пунктом 8 розділу IV Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (зі змінами та доповненнями), передбачено, що у разі формування розрахункового документа через ПРРО із помилковою сумою за розрахункову операцію, така операція скасовується шляхом наступної реєстрації операції «сторно» із реєстрацією такої операції на фіскальному сервері, формуванням фіскального номера розрахункового документа на таку операцію та зазначенням фіскального номера розрахункового документа, який сторнується. У таких випадках операція «сторно» може бути проведена до моменту реєстрації наступного розрахункового документа таким ПРРО.
Пунктом 8 глави III Порядку № 547 встановлено, що якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн., матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).
Такий самий акт складається під час скасування помилково проведеної через РРО та/або ПРРО суми розрахунку або помилково вибраної форми оплати (готівка, картка, кредит тощо). В акті зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.
Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО та/або ПРРО суми розрахунку, помилкової форми оплати зберігаються протягом трьох років.
При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати зазначені акти контролюючим органам під час проведення перевірки.
В одноразовій добровільній декларації не зазначається інформація про джерела одержання декларантом об’єктів декларування
Відповідно до п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів фізичної особи, протягом визначеного підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування, має право добровільно подати до контролюючого органу одноразову (спеціальну) добровільну декларацію (далі – Декларація) в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому в Декларації не зазначається інформація про джерела одержання (набуття) декларантом об’єктів декларування.
Крім того, п. 13 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що податкова перевірка контролюючим органом не проводиться щодо джерела отримання декларантом чи фізичною особою, що підпадає під дію п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, доходів, за рахунок яких було одержано (набуто) задекларовані таким декларантом активи або активи, передбачені п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Водночас, відповідно до п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ Декларація підлягає перевірці у спеціальному порядку.
Так, Декларація підлягає у порядку, передбаченому підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, камеральній перевірці, яку контролюючий орган проводить протягом 60 календарних днів, що настають за днем подання йому відповідної Декларації (п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ). Метою проведення камеральної перевірки одноразової добровільної декларації є виявлення арифметичних та логічних помилок.
Більше про одноразове добровільне декларування – за посиланням: https://tax.gov.ua/baneryi/odnorazove-dobrovilne-deklaruvannya
Отримане у спадок майно від членів сім’ї першого або другого ступеня споріднення включати в одноразову декларацію не потрібно
Згідно з п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків.
Відповідно п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється положеннями розд. IV ПКУ.
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку на доходи фізичних осіб в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок нерухомого або рухомого майна визначено ст. 174 ПКУ, відповідно до п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 якої за нульовою ставкою оподатковуються об’єкти спадщини, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.
При цьому об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 ПКУ, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. IV ПКУ для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 ПКУ).
Відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці/обдаровані, які отримали спадщину/дарунок.
Дохід у вигляді вартості успадкованого/отриманого у дарунок майна (у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації про майновий стан та доходи, крім спадкоємців, які отримали у спадщину/дарунок об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, у разі якщо об’єкти рухомого або нерухомого майна були отримані у спадок (подарунок) від члена сім’ї першого або другого ступеня споріднення, то подавати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію платнику податків не потрібно за умови відсутності інших підстав для подання такої декларації.
Яким чином у одноразовій добровільній декларації відображається об’єкт нерухомого майна, частково придбаний за рахунок коштів, з яких не були сплачені податки?
Якщо фізична особа має у власності об’єкт нерухомого майна, який був набутий (збудований) як за рахунок коштів з яких були сплачені податки так і за рахунок коштів з яких податки не були сплачені, то у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (далі – Декларація) декларант відображає суму витрат або оціночну вартість такого об’єкта нерухомого майна в частині коштів з яких не були сплачені податки.
Декларація подається фізичною особою у випадку наявності у неї активів, які були придбані за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування (п.1 підрозділу 94 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
Відповідно до пп. «б» п. 4 підрозділу 94 розділу XX ПКУ об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання Декларації, зокрема, нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості).
База для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування для нерухомого майна визначається, зокрема, але не виключно, як:
витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в Декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання Декларації (пп. 7.2 п. 7 підрозділу 94 розділу ХХ ПКУ).
Тобто, у разі якщо фізична особа має у власності об’єкт нерухомого майна, який був набутий як за рахунок коштів з яких були сплачені податки так і за рахунок коштів з яких податки не були сплачені, то у Декларації відображається сума витрат або оціночна вартість такого об’єкта нерухомого майна в частині коштів з яких не були сплачені податки.
Територіальний сектор організації роботи організаційно-розпорядчого управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Версія для друку
769 переглядів
