Газета по-надвірнянськи
 

У Буркут за поетичним духом і цілющою водою

1 жовтня 2021, 10:27 | Рубрика: Ми - українці Версія для друку Версія для друку 225 переглядів

В останній вересневий понеділок, на свято Чесного Хреста, сім`я автора цих рядків, завідувача Білоославського Музею Марійки Підгірянки – чоловік із дружиною, дочкою і сином, зятем і невісткою та внуками – першокласником Владиславчиком і дворічною Марійкою, здійснили своєрідну паломницьку мандрівку в Буркут на Верховинщині, один із наймальовничіших куточків Гуцульщини.

Лев

Це село, що у самому верхів`ї Чорного Черемоша, на межі України й Румунії, здавна славиться джерелом мінеральної води, збагаченої залізом. Тут діяв курорт. Сюди приїздили лікуватися багаті люди, відомі постаті літератури і мистецтва.

На будинку-конторі Буркутського лісництва встановлено меморіальну дошку з білого граніту славетній Лесі Українці, яка тут перебувала влітку 1901-го. Поруч – меморіальна дошка з червоного граніту, встановлена п`ять років тому, як зазначено «Від вдячних гуцулів села Білі Ослави» на знак поваги до знаної краянки, народної вчительки й поетеси Марійки Підгірянки, котра відпочивала тут із чоловіком Августином півтора місяця літньої пори 1907 року.

Відстань з рідного села Марійки Підгірянки до Буркута – 110 км, три години їзди 80 км – по сучасній європейського зразка дорозі, а 30 км – по кам`янистій, яка вся пролягає долиною й берегом річки Чорний Черемош та часто-густо руйнується повенями.

Ми долали гірський складний шлях автомобілем високої прохідності і то інколи відчували незручності, коли колеса попадали під каскад вибоїн. Тоді ми мимоволі згадували, а як наша землячка Марійка Підгірянка цілий день добиралася до цих святих місць з Уторопів на Косівщині через Буковецький перевал, весь час трясучись на возі, запряженому парою коней.

Того осіннього дня, який видався напрочуд гарним, теплим, лише колись-не-колись насувалися хмарки, які немов чіплялися за смерекові шпилі, що надавали Карпатським горам ще величнішого і колоритнішого вигляду.

А на подвір`ї перед лісництвом, де зібралася наша невеличка родинна делегація, у рік 140-річчя від дня народження Марійки Підгірянки точилися розповіді й спогади про відому українську письменницю, звучали рядки її релігійно-патріотичної поезії. Водночас усі споглядали на вишукану меморіальну дошку поетесі з її портретними обрисами та викарбуваними заповітними словами: «Краю милішого, ріднішого, як Україна – в світі нема».

Додому поверталися у піднесеному настрої, окрилені поезією та зі збанками, напов­неними цілющою водицею із джерела, якою причащалися незабутні Леся Українка, Іван Франко і Марійка Підгірянка.

Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,

член НСЖУ.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!