Газета по-надвірнянськи
 

Різдвяне вітання Декана Надвірнянського митрофорного протоієрея Олега Траска духовенству і вірним Надвірнянського деканату Коломийської єпархії Православної Церкви України

30 грудня 2021, 14:36 | Рубрика: Духовність, Свята Версія для друку Версія для друку 417 переглядів

Всечесні отці! Улюблені у Христі брати і сестри!

Христос рождається!

«Зрадіймо, улюблені, – Спаситель наш нині народжується! Не повинно бути місця журби там, куди входить народження Життя, Яке, знищивши страх перед смертю, дарує нам радість (володіння) обіцяною вічністю» – ось такими дивовижними словами про Різдво Богонемовляти говорить до нас Святитель Лев Великий.

unnamed

І здавалось би чому, коли мова йде про радість народження, святий згадує про скорботу?

Але, власне, журба гріхопадіння людства немов і тяжіла над світлою радістю світу, наполегливі потуги праотців і пророків лише готували рід людський до визволення, до сподіваного втручання Творця у відновлення спотвореного гріхом тіла наших прародичів, які гріхопадінням дозволили гріху увійти у світ, як про це пише Апостол Павло: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». (До Римлян 5, 12).

Ми, християни, щорічно святкуючи подію Різдва Христового у календарному вимірі, відтворюючи приготування людства читанням Святого Писання, вдячність приходу у світ Месії радісними піснеспівами і колядками, ба навіть своїм вітанням «Христос рождається!» упродовж сорока днів, аж поки не уподібнимось праведному Симеону та пророчиці Анні у часі святкування Стрітення Господнього у благодатному ковчезі Церкви Христової, немов намагаємось перепросити Господа, що так, як і на зламі епох, дві тисячі років тому, так і тепер, причиною необхідності Народження Месії залишається змушеність усвідомлення гріховності і покаяння людства, потреба навернення і примирення з Богом. Про це влучно, немов про сьогодення, пише Святитель четвертого століття Василій Великий: «Знай, що Бог [явився] в тілі тому, що належало було цьому проклятому тілу освятитися, немічному віднайти силу, відчуженому від Бога зріднитися з Ним, вигнаному з Раю зійти на Небо».

Тож яким чином ми, християни 2022 року, можемо увійти у радість очікування Месії разом з передуючими нам поколіннями? Переконаний, що перебіг подій Вифлеєму і сьогодні є кожному з нас можливістю пережити свій іспит, або, якщо хочете, своє здійснення слів Господньої молитви «…і не введи нас у спокусу…». Святий Василій Великий екзаменом віри називає визнання Пресвятої Богородиці засобом до відновлення в людстві нової Людини: «І що за знаряддя цього Домобудівництва? – запитує він, зразу ж відповідаючи: «Тіло святої Діви: «а ім’я Діві – Марія» (Лк?1, 27). Хіба ми всі визнаємо Її Богородицею? Хіба у сьогоденні ми всі не уподібнюємось тим «жителям міста Давидового», які бачили перед собою Пресвяту Родину і таки закривалися від сутінків Тихої ночі? Чи, може, ми, забувши, а радше, просто не бажаючи уподібнюватись співу Ангелів, які під враженням Різдва Боголюдини співали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Від Луки 2,14), не святкуємо нині більше свято шлунку, а не свято радості Боговтілення, чи спішимо до храму, і своїм прикладом самі, не колядуючи, не вчимо наших дітей колядувати. І ці роздуми звичайно могли б бути лише моїми відчайдушними міркуваннями, якби Сам Господь не передбачив зневіру сьогодення, залишивши нам такі слова Євангелії: «Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» (Від Луки 18, 8).

Здавалось би, сумні думки приходять на гадку, коли беру на себе відвагу характеризувати почасти вже псевдохристиянський світ, однак саме заради переміни і цих сучасних реалій, дарування неземної радості, прощення гріховності і спасіння кожного з нас і прийшов наш Господь Своїм народженням, як це підтверджує Святий Лев Великий: «Ніхто не відлучений від співучасті в цій радості, адже привід для радості спільний для всіх. Господь наш, руйнівник гріха і смерті, не знайшовши хоча б одного безвинного, прийшов, щоб усіх зробити вільними. Нехай же радіє святий, бо наближається до слави. Нехай радіє грішник, бо йому дарується прощення. Нехай надихається язичник, бо його покликано до життя.»

З нагоди світлих Свят молитовно вітаю всіх священників і вірних Східного і Західного обряду.

Щиро вітаю Надвірнянського міського голову Зіновія Андрійовича, голову Надвірнянської районної державної адміністрації Володимира Паська, голову Надвірнянської районної ради Володимира Кеніза та всіх керівників селищних і сільських громад у районі. Вітаю всіх Вас, достойні меценати, приватні підприємці і всі люди доброї волі, та складаю Вам подяку за розуміння і жертовну підтримку діяльності Православної Церкви України на наших теренах.

Святкуючи цими днями, як християни уміймо водночас і бути апологетами нашої віри! Світ намагатиметься викрасти Іменинника Христа із самого духу наших свят, пропонуватиме їх назвати «зимовими святами», а ви, «улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування, але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь. (2 Петра 3, 17,18).

Нехай прийдешній рік стане роком вияву Божої милості і ще однією можливістю нашого спасіння.

Христос рождається! Славімо Його!

Митрофорний протоієрей Олег ТРАСКО,

Декан Надвірнянський.

Надвірна 2021/2022.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!