Газета по-надвірнянськи
 

У Львівській національній галереї мистецтв відкрили виставку «Осип Васьків: невідома сторінка львівського авангарду»

14 січня 2022, 16:09 | Рубрика: Історія і сучасність Версія для друку Версія для друку 180 переглядів

Уся спадщина художника із 300 творів є власністю Делятинського краєзнавчого музею

Творчий доробок «Ганді» з Делятина, як називали Осипа Васьківа, на виставці «Осип Васьків: невідома сторінка львівського авангарду» у Львівській національній галереї мистецтв можна оглянути до 30 січня ц. р. У показі, що його розгорнули 24 грудня торік у Палаці Лозинського у Львові, понад 100 творів досі не знаного львівського авангардиста Осипа Васьківа (1895-1972). Їх уперше представлено на публічний огляд громадськості, розповів куратор виставки мистецтвознавець Богдан Мисюга і додав, що унікальна спадщина колись відомого на всю Європу українця тривалий час перебувала у приватній колекції.

11

Ідея реставрації спадщини Осипа Васьківа та його представлення у залах Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького належить генеральному директорові ЛНГМ Тарасові Возняку. Про це розповіла Тетяна КОЗИРЄВА у газеті «День».

«Усвідомлення того, хто такий Осип Васьків для українського мистецт­ва, приходить, коли бачиш висвітлення мистецьких процесів першої третини ХХ сторіччя в іншомовних джерелах, – говорить Богдан Мисюга. – Там все українське мистецтво – частина національних культур Польщі, Росії, Угорщини чи Австрії. Каменем спотикання завжди є іншомовні каталоги виставок тих років, що ніби документально легітимізують такий стан речей. Бракувало автентичного матеріалу позавиставкових процесів (а їх завжди є більше), який би сумарно творив конструкт свого унікального, українського мейнстріму в мистецтві модернізму. Для контексту українського мистецтва у Наддніпрянській Україні такими є Казимир Малєвич, Олександра Екстер, Олександр Богомазов. Натомість у Галичині ніколи не було постаті, котра б руйнувала хронологію вторинних процесів польсько-єврейського модернізму, що хронологічно спізнювався за європейськими процесами майже на півтора десятки років. І от виявилося, що така постать є – це український авангардист Осип Васьків, котрий наприкінці першого десятиліття ХХ ст. вже творив у стилістиці раннього експресіонізму».

Народився Осип Васьків у Йорданові, що біля Кракова, де проходив військову службу його батько. Малюванням захопився в підлітковому віці. Ще будучи студентом учительської семінарії, досконало володів засобами образотворчої грамоти. Вчився на гімназійного вчителя рисунку, хоча, зазначає Богдан Мисюга, і амбіції, і задатки мав набагато більші. Ще перед Першою світовою війною, у 1912-му, вступив до Вільної академії мистецтв, брав участь у студентських виставках. У квітні того року перебував у Парижі – відвідав виставку «Салону незалежних», бачив останні твори Олександра Архипенка та Казимира Малєвича.

14

Його ранній львівський період (1909-1917) багатий унікальними студіями європейського портрета у колекціях львівських аристократів, формальними експериментами часу його навчання у Вільній академії мистецтв Леонарда Підгородецького, зразками експресіонізму та кубізму.

Варшавський період (1917-1929) характеризують його мандрівки екзотичною Європою, участь у прогресивних художніх товариствах, спільні експозиції з корифеями світового авангарду: О. Архипенком, К. Малєвичем, Вл. Стжемінським, К. Кобро та Г. Берлеві.

1930 року Осип Васьків оселився у карпатському містечку Делятині, де прожив останню частину свого життя. За цей час створив чимало жанрових полотен, ескізів алегоричних композицій на теми історії та карпатського етносу.

«Його твір «Акт №3» – дуже наближена інтерпретація жіночого кубістичного торсу Архипенка того ж 1914 року», – говорить Богдан Мисюга. І припускає, що Васьків мандрував іншими містами Європи – відвідував Венецію та Рим і залишив чимало етюдів по мандрах. Не наслідував жодного стилю: «Графічні твори Осипа Васьківа «Сутичка» та «Автопортрет у стилі синтетичного кубізму» добре виявляють те, як художник вправно рефлексував на виклики прогресу, залишаючись самобутнім». Де перебував художник під час Першої світової війни, невідомо, бо не збереглося жодного його твору між 1914 та 1916 роками.

12

Твори Васьківа після 1917-го, і це – «Портрет митрополита А.Шептицького», «Возз’єднання українських земель», подібні до сюжетних ілюстрацій «Пресової квартири» УСС (допоміжна культурно-просвітня формація Українських січових стрільців, головне завдання якої – збирання, поширення та збереження матеріалів з історії легіону УСС, збереження традицій стрілецтва. – Т.К.): «Зміст їх засвідчує, що Васьків був великим симпатиком українства та ідеї Української держави. І вже після цього року він підписує багато творів українською».

Потім Васьків жив між Варшавою і Львовом. Викладав і сам вчився – журналістиці, санскриту й інших східних мов. Є припущення, що працював в якомусь виданні, де виконував водночас функції кореспондента, перекладача та ілюстратора. Брав уроки у відомого графіка Лопонського, вдосконалювався у техніках акватинти (гравіювання на металі) та літографії. Сфера естетичних зацікавлень Васьківа – від прикладної графіки до маніфестів сюрреалізму та супрематизму.

«Кінець 1920-х для українців Галичини позначений страшним фатумом польської пацифікації, – говорить Богдан Мисюга. – Антиукраїнська кампанія, що 1929-го набрала обертів, поділила за етнічною ознакою тих, хто «належали до польського Костьолу», і тих, котрі мусили втратити працю, засоби існування, якщо до нього не належав. Особистій трагедії (втрата роботи і становища у Варшаві, вимушений переїзд до Делятина) присвячений лінорит Васьківа «Поганьблена людина», де головний персонаж «йде до Костьолу навчитись вічних істин, натомість полишає його з ганьбою».

Життя Осипа Васьківа на початку 1930-х – це шлях новітнього Сковороди. Його індиферентність до суспільного статусу, побут-дивацтво у ролі гірського провідника, шкільного вчителя – специфічна форма соціального відчуження. У Делятині він вивчав гуцульські звичаї, переосмислював українську історію, споглядав природу. Його ранні делятинські твори, окрім пейзажів, виконані в руслі неокласицизму, опертого на народний епос та грецьку міфологію. Згодом розробив багатофігурні ескізи для епічних історичних полотен української минувшини, які так і не реалізували. У 1940-х, переживши кілька окупаційних режимів, малював містичні пейзажі «карпатської нірвани».

Був самітником. Помер самітником. Комусь у Делятині розповідав, що йому близька філософія Ганді. За що його й кликали «Ганді».

Щодо життя Васьківа, то воно спричинює багато запитань, найперше з яких – чому добре освічений й успішний художник із перспективою на блискучу кар’єру аж раптом переїхав до малого містечка, де спочатку заробляв тим, що водив приїжджих у гори, а згодом викладав дітям малювання і креслення? Окрема тема – тривалі пошуки творчої спадщини художника.

Спробувати знайти відповіді на запитання можна, завітавши до Делятинського краєзнавчого музею або до Львівської галереї мистецтв.

А Богдан Мисюга завершив розповідь про шлях Осипа Васьківа у мистецтві так: «Те, що збереглось від його творчості, – дуже важливі фрагменти художніх процесів у мистецтві Європи, де українська стежка – не без заслуги Осипа Васьківа, має характер беззаперечного мейнстріму. Вже завтра, можливо, чужинці поспіхом писатимуть про Васьківа свою сторінку у Вікіпедії, бо таку постать проґавити неможливо. Але сьогодні про Остапа Васьківа належить дізнатися тим, хто вірить в успішне українське мистецтво, його глибокі корені та світового масштабу творчий потенціал у кожному поколінні».

300 творів – надбання митця Осипа Васьківа

Хто бував у Делятинському краєзнавчому музеї, той знайомився із творчою спадщиною Осипа Васьківа. У трьох музейних кімнатах можна оглянути понад 300 його творів, виконаних у різних техніках і форматах. Представлені також десятки документів, рукописів та книг з особистої бібліотеки митця. Усе це свого часу подарував нашому музею небіж художника – Богдан Васьків.

8 листопада торік у рамках святкування 126-річчя від дня народження Осипа Васьківа презентували першу книгу-диптих із серії спомин про видатних земляків «Делятин: Осип Васьків та Василь Турчиняк». На сторінках цього видання читач знайде як невідому дотепер інформацію про наших знаменитих земляків, так і твори про них від лауреата Шевченківської премії Тараса Прохаська, спогади родичів, учнів, висновки науковців. Рекомендую до прочитання книги, які є в музеї, а також у бібліотеках Делятинщини.

10

Минуло вже більше року, як творчістю митця зацікавилися найпотужніші музейники Львова: Тарас Возняк, Зеновій Мазурик та Богдан Мисюга. Вже на перших порах виникла ідея проведення виставки у місті Лева. Першу дату відкриття виставки анонсували 15 лютого торік, але через локдаун вона змінювалася декілька разів. 5 травня сім робіт Осипа Васьківа все ж презентували на відкритті Музею модернізму у Львові, заснованим уже згадуваним мистецтвознавцем Богданом Мисюгою.

І ось напередодні Різдва за латинським обрядом 24 грудня 2021-го у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького відбулося урочисте відкриття великої виставки робіт Осипа Васьківа. У трьох великих залах палацу Лозинських, на вулиці Стефаника, 3 представлені понад 100 робіт митця. На стендах – інформація про життя художника, документи, які відкривають загублені періоди історії українського мистецтва.

15

Після першого слова Тараса Возняка з нагоди відкриття виставки учасники дійства зачаровано слухали емоційну розповідь 94-річного двоюрідного племінника, художника Богдана Васьківа. Цей поважний львівський інженер-конструктор, митець, чи не єдиний родич художника є носієм і зберігачем інформації про нього.

Від автора цих нотаток присутні почули розповідь про те, як роботи митця пройшли дорогу зі Львова до Львова через Делятин. Я передав слово мистецтвознавцеві Богданові Мисюзі, котрий високопрофесійно й академічно висвітлив творчу складову всебічно обдарованої постаті Осипа Васьківа. Коротенькі вдячні і захоплені промови виголошували поважні гості свята, а потім присутні розглянули експозицію виставки. Все дійство тривало майже три години.

Під час відкриття презентували й урочисто погасили вже другий із серії іменний конверт та марку з нагоди відкриття виставки. Його автори та розробники – Андрій Захарків-Олійник та Андрій Пилюх.

У відкритті виставки взяли участь заступник Делятинського селищного голови Степан Северилов та керуюча справами (секретар) виконавчого комітету селищної ради Іванна Поп’юк.

При нагоді, вітаю краян із величними Різдвяними святами.

Христос ся рождає! Славімо Його!

Андрій МИСЮК,

завідувач Делятинського

краєзнавчого музею.

Пропоную принагідно свої віршовані враження від відкриття Музею модерного мистецтва у Львові, в якому експонуються твори Осипа Васьківа.

ВАСЬКІВ-2021

Через сто років – знову він у Львові,

Зайшов на Ринок, в університет…

Тут ніби все, як було, лиш в обнові,

Жалкує, що не прихопив мольберт.

 

І доведеться знов на коліні малювати,

Пригледів місце… Аж між голосів:

– Ідеш на виставку? – А що там оглядати?

– Там модерніст якийсь, на прізвище – Васьків.

 

– А де ж та виставка? – запитує художник.

– В Лозинського, в картинній галереї,

Її з Делятина привіз недавно Возняк,

Ідемо з дівчиною глянути на неї.

 

Пішов за ними – ось і ціле дійство:

Лунає музика, звучать якісь слова,

На стінах все життя його: дитинство,

Йорданів, Львів, Варшава, суєта…

 

Лише Делятин душу зігріває –

Цей благодатний сонячний зарінок,

Тут стежка ще сліди його тримає…

І тут знайшов він вічний відпочинок.

Квітень 2021-го.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!