А на моїй землі іде війна,// Яка вбиває кращих з-поміж нас.// І повняться ряди в Небесній Сотні,// Та для Героїв зупинився час,// Вони у вічність перейшли з безодні.
Цього місяця минуло 8-м років, як у 2014-му протягом 18-20 лютого у столиці нашої держави відбувалися найдраматичніші події Революції Гідності. Розгони Євромайдану позначилися не лише брутальним побиттям сотень людей, але й розстрілами понад сотні свідомих відчайдушних протестуючих.
112-ть імен Героїв Небесної Сотні набатом звучали під барабанний дріб під час віча пам’яті, присвяченого подвигу Героїв Небесної Сотні. Вшанувати їх патріотичний вчинок і висловити єдину позицію у нинішній час випробувань на майдан Шевченка минулої неділі, 20 лютого, прийшли жителі громади, представники міської і районної влади, фронтовики, шкільна і студентська молодь. Відповідальні працівники районних держадміністрації і ради та Надвірнянської міської ради й ветеранських організацій поклали квіти до стели Героям Небесної Сотні під щемливу мелодію «Плине кача…».
Всечесні отці УГКЦ Андрій Бакота та ПЦУ Олег Траско відправили за полеглими поминальну панахиду.
Події останніх місяців 2013-го – початку 2014-го перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі народу, пробудилася національна свідомість людей. Подвиг Небесної Сотні – то велика жертовна любов до рідної країни, народу, до нашого Творця. Розуміння цих істин підсилили пісенні і музичні виступи Наталії Мандзюк, Віктора Чудновського, Володимира Остап’юка, Ореста Мацьківа, а також зразкового дитячого фольклорного колективу «Веретено» під орудою Галини Чуревич за сценарієм методичного кабінету центрального міського будинку культури.
На пам’ятному віче промовці не лише згадували подвиг Небесної Сотні, але, провівши паралелі у сьогодення, чітко виокремили небезпеку нинішнього політичного моменту, висловилися за згуртованість і одностайність відповіді російському агресору.
Голова райдержадміністрації Володимир Пасько зазначив, що Герої Небесної Сотні своїм жертовним прикладом довели визначальність слів державного гимну: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…». Помирають найкращі. Уже вісім років московський окупант не відмовляється від бажання захопити нашу державу. Вже вісім років ллється кров наших братів і сестер, – охарактеризував суспільно-політичну ситуацію в Україні очільник районної виконавчої влади. – Обстріли не вщухають. Війна триває… Перемога буде за нами. Упевнений, що та висока ціна, ціна життя наших воїнів, яку ми заплатимо, вона, напевно, це – єдине, що можемо зробити,щоб зберегти нашу державність.
– У ці дні, дякуючи Господу Богу за дар життя, ми дякуємо і тим, які пішли на небо, – розпочав свою промову Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович. – Вісім років, немов одна мить. Вісім років тут, на Надвірнянському Майдані, почалася Революція Гідності і вісім років не стихають бої за українську незалежність. Бо слова «Герої не вмирають!» це – зміст життя. Герої не вмирають: вони живуть поруч із нами, нашими ідеями і надихають нас. Бо Революція Гідності, Небесна Сотня, змінили хід історії, історії боротьби за українську незалежність, за європейський вектор розвитку України, щоб ми гордилися, що я – українець, бандерівець. Вісім років тому найкращі сини і дочки країни пішли з дерев’яними щитами і палицями, проте і з високоморальною силою, відвагою, патріотизмом. І, здавалося б, страшніше позаду. Молодим, розумним, талановитим – жити, примножувати, розвиватися і тішитися. Але так не сталося. Вісім років одвічний ворог України, російський окупант, зазіхає на українську землю, на простір української держави. Це ж як треба російському агресору ненавидіти Україну, щоб уже впродовж кількох століть думати про те, як її поставити на коліна?! Не вдасться! Українська армія й український народ дадуть рішучу відсіч ворогу. І в ці дні я хочу подякувати всім захисникам України. Честь! Слава ! Відвага! Хочу подякувати всім надвірнянцям, які вісім років тому вийшли на наш Майдан… Дякую жителям краю, котрі, не чекаючи повістки, за покликом серця пішли захищати нас, наші сім`ї… За вісім років ми стали сильніші. І той ворог, котрий зазіхає на Україну, він точно помре. Як у 1991 р. Україна приклалася до розпаду Радянського Союзу, так буде й зараз. Зазіхне: ми їх похрестили, ми їх і пом’янемо, завершив свій виступ керівник Надвірнянської громади.
– Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне. Незважаючи на страх, страх померти, – переконаний сотник Майдану Іван Степник. – Я бачив гідність в очах жінок, які відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан. Вони плакали, бо відпускати страшно. Але не відпустити, ще страшніше… Я не бачив гідності в тих, хто сидить вдома, мовляв, я нічого не зміню, все прораховано, все куплено, все вирішено, навіщо витрачати сили… Я бачив гідність в очах хлопців, які без бронежилетів захищали барикади на Інститутській… Ми маємо бути гідними нащадками своїх предків, пращурів, чиєю кров’ю так рясно скроплена українська земля. Сьогодення ставить перед нами нові виклики. Спланована агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014-го. Нині ворог хоче повномасштабної війни. Ми зобов’язані об’єднатися і маємо бути готові до вторгнення й дати рішучу відповідь загарбнику.
Учасник Революції Гідності, депутат міської ради Тарас Бородач зі смутком мовив, що йому боляче стояти тут і чути імена загиблих учасників революційних подій. – Багатьох з них знав особисто, – уточнив промовець і продовжив: – А ще боляче стає, коли чуєш у спину злобний шепіт «якби не ваш Майдан, війни б не було». Може й би не було. Але й України би тоді не було. Казахстан і Білорусь чітко нам це показують. України би не було, якби Майдан не відбувся тоді, коли він відбувся. Якби не було Майдану, не було б ні волонтерського, ні добровольчого руху. Не було би »Азову», «Айдару», «Донбасу»… Не було би мого, рідного батальйону, 25-ки, «Київська Русь». Не було би того спротиву, який ми чинимо вже вісім років. Багато нема що говорити. Сьогодні ми щодня можемо отримати широкомаштабний наступ російських військ на територію України. Нашим єдиним гаслом має бути « Воля або смерть!». Усі решта політичні гасла, непорозуміння, треба відкинути. Потім розберемося. Ми зараз або захистимо державу, або всі наші «дрібні розборки» – ні про що… 1933-й, 1937-й, боротьба УПА – ми повинні все це пам’ятати. Або ми їх спинимо, або вони нас знищать.
Наш кор.
Версія для друку
1,070 переглядів
