11 березня 2022, 11:26 | Рубрика: Суспільство, У часі війни
Версія для друку
1,765 переглядів
А що там у Каневі, Батьку Тарасе?
Ще не в облозі? Ще на зв’язку?
Ще не лупашать ворожі фугаси?
Чи Ти впізнаЄш Україну таку?
Знову розтерзана, вмита сльозами…
Сунуть, як хмари, ворожі полки.
Батьку Тарасе, і Ти поміж нами,
Плече до плеча і рука до руки.
Борітеся, кажеш? Стаємо до бою!
Боронимо Київ, Чернігів, Херсон.
Земля, яка родить
пшеницю й героїв,
Сьогодні – великий один полігон.
Спасибі , наш Батьку,
за ген того духу,
Який ще від тебе у кожному з нас.
Як леви, вступають
у бій відчайдухи,
І з них кожен п’ятий
з іменням Тарас.
Народ не здолати,
натхненний тобою.
Змете він ординців, як вітер сміття!
Батьку Тарасе, стаємо до бою
За матір і сина, за мирне життя!
Ольга Задубрівна.
***
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.
Ліна Костенко.
21 лютого 2022-го.