Перемога за нами, бо ми – єдині і непоборні!

Такий лейтмотив публікацій друкованих та електронних ЗМІ і впевненість жителів майже півторамільйонного Прикарпаття протягом півмісячної війни

Мережаться ці рядки у дні Шевченкової Кобзаревої 208-ї річниці. Його слово, найтонший відтінок його малярської високохудожньої майстерності світової довершеності, з якою прикарпатці мали нагоду на виставці «Справжній Шевченко» в Івано-Франківську у жовтні-листопаді торік ознайомитися, його прозорливість і геніальність у віршах, поемах, драмах і повістях, його характер, зафіксований у сотнях спогадів і літературознавчих дослідженнях, у ці дні для кожного українця – не просто заклик, гасло, нагадування, а вибухової сили національний і державний наказ – не відступити ні на крок в обороні прав і свобод, не віддати ні однієї п`яді землі української – від синьооких Карпат та їх найвищої в Україні географічної вершини Говерли, як нашого духовного і національного осердя й гордості, до Сіверського Дінця і кряжів Донецького краю, де князь Ігор вартував від недругів землю Руси-України.

Уже стільки за ці 15 днів перепитав, порозмовляв, подискутував у колі знайомих і просто жителів Прикарпаття, та в нікого не почув і не відчув не те, що найменшого сумніву, а й навіть найтоншого натяку, що демонський злий путінський дух може здобути перевагу над нашим Карпатським Чугайстром – духом, котрий охороняє рідні гори і рідний край на віки. Нібито міфологічно, та, направду, злі ворожі зажерливі наміри, а з ними ворожі техніка і «бойцы», не лише в нашому краї, але й в Україні, з перших днів, мов одноденні метелики і тля, гинуть від ненависті до ворога, від любові, єдності і грандіозної сили національного спротиву українського народу, стаючи хіба добривами для нашого весняного поля .

З нами – Європа і світ. Щоправда, в умовах воєнного часу і жорстокого протиборства, викликаного російським агресором, Україна звертається і вимагає від Європи і всього цивілізованого світу невідкладних та рішучих конкретних «закритонебесних» військових операцій, не отримуючи, на превеликий жаль, цієї ж хвилинної ствердної позитивної відповіді-допомоги.

Складність нинішньої воєнної доби ніхто не применшує, але живемо з вірою і надією та переконанням, що Європа, НАТО, США і світ мусять негайно усвідомити: Україна собою у ці хвилини і дні закриває, заслонює їх – своїми життями, містами (уже 6 східно-українських міст – Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон, Гостомель і Волноваха отримали спеціальні звання міст-героїв), селами, будинками, героїзмом кожного воїна Збройних Сил, волонтера, громадянина і жителя.

Україна вдячна і гордиться нашими славними Збройними Силами, а також вдячна за формування оборонних загонів – інтернаціонального легіону оборони України, які прибули і прибувають у нашу країну.

Звертаємо увагу на те, як журналісти, зокрема, газетярі Прикарпаття, у своїх місцевих друкованих виданнях у двох випусках воєнної доби (виходять щотижнево) полум`яним словом засвідчили могутній інформаційний спротив російському агресору.

Про напружену оперативну інформаційну роботу телерадіожурналістів, блогерів, активістів інтернет-ресурсів Прикарпаття треба окремо розповісти.

Ось які назви-«шапки», заголовки і підзаголовки, рубрики промовляють у прикарпатських газетах до читача: «У відсічі агресору український народ та його армія демонструють найкращі взірці стійкості й саможертовності», «Тримаймося! Вистоїмо!», «Підприємства й організації переорієнтували свою діяльність на потреби фронту, родини і громади нині живуть із думкою, що іще зробити для українських військових, чим іще допомогти в обороні країни»; «Обриси нової України проглядають у формуванні батальйонів і бригад територіальної оборони як громад особисто вільних озброєних людей» – такі провідні теми івано-франківської обласної газети «Галичина».

«Наша зброя – це Віра, Згуртованість, Організованість, Здоровий глузд та Любов одне до одного. Любимо і Відстоюємо!» – читаємо у коломийському «Вільному голосі». «Горітимете в пеклі! Тримаймося, українці! Допомагаймо, хто чим може. Московській хмарі недовго залишилося затуляти українське сонце!» – подає голос газета «Верховинські вісті».

«Маємо бути сильними, щоб зупинити агресора!», «Переселенців приймаємо гостинно» – дізнаємося з Городенківського «Краю».

«Україна зобов`язує виконувати Заповіт Тараса Шевченка: «І вражою злою кров`ю Волю окропіте!», «Пологи під звуки тривожних сирен» (народилися у Надвірній уже двоє маляток-переселенців), «Нас не переможеш, лютий враже!», «Всі жителі – від малого до великого – готують маскувальні сітки, різні захисні засоби та гуманітарні допомоги»; «Щира вдячність містам-побратимам Надвірної – Крнов (Чехія), Пруднік (Польща) та Шомкута Маре (Румунія) за вчасну гуманітарну допомогу!» – доносить до читача інформацію Надвірнянська «Народна Воля».

«Неможливо перемогти згуртований народ, українських військових, героїзмом яких сьогодні захоплюється світ», «Допомагаймо тим, хто поруч, захищаймо нашу Батьківщину разом! Гордимося нашими захисниками!» – вселяють оптимізм Рожнятівські «Новини Підгір’я».

«Ми зможемо! Ми вистоїмо! Ми будемо захищати Україну до останнього!» – закликає своїх читачів і краян Косівський «Гуцульський край «

«Разом усе зробимо заради перемоги! Жителі Івано-Франківської громади активно допомагають військовим та самі боронять свою землю від агресора» – читаємо в Івано-Франківському «Західному кур`єрі».

«Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами! Сьогодні українці – символ незламності. Символ того, що люди в будь-якій країні будь -якої миті можуть стати найкращими людьми на землі», – переконує «Тлумацька «Злагода», передаючи слова Президента Володимира Зеленського. Долинська «Свіча» роз`яснює, як зібрати «тривожну валізку», подає звернення міської влади про місця збору і перелік потрібних речей та предметів для захисників.

Ось такі ми, спадкоємці і продовжувачі славного українського роду. Ми на своїй землі, ми – її господарі і захисники. Нам ось-ось ниву весняну засівати – добром, щастям і надпотужною вірою та переконанням, що агресору настане кінець. Бо, як наголошує генерал Валерій Залужний, Головнокомандувач ЗСУ, «наскільки б кілометрів ворог не просунувся вглиб нашої території, утримати він її не зможе».

Маймо упевненість, що за свій дикий, загарбницький та агресорський напад, руйнацію міст, убивство людей, а у Шевченків день – бомбардування пологового будинку і дитячої лікарні у Маріуполі – Росія зі своїм карликовим керманичем отримає по заслугах і від українського народу, і від світового співтовариства.

Нині всю свою терористичну мерзенність москалі-росіяни 28-й раз спрямували на знищення духовно-географічної соборності Української держави, стверджує професор факультету журналістики Львівського Франкового університету Василь Лизанчук. За 853 роки Україна героїчно витримала 27 різних московських загарбницьких зазіхань.

«Кров людська – не водиця, проливати не годиться» – це наша на роки і на віки народна приповідка, а не блатний зеківсько-путінський жаргон про «красавіцу». Нехай ворог скаженіє, а ми і в таких страхітливих, повітряно-тривожних митях і буднях не втрачаймо своєї людяності, національної гідності і волелюбності.

Перемога – за нами! Агресору – Гаага, українська та світова зневага!

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»