Газета по-надвірнянськи
 

Покинути свої домівки змусила війна

25 березня 2022, 13:18 | Рубрика: Новини, У часі війни Версія для друку Версія для друку 470 переглядів

Так невимушено щиро і без претензій на якусь особливість чи піар каже про вимушених переселенців із Київщини відомий на теренах району громадський діяч, краєзнавець Ігор Андруняк із Надвірної.

шевченко

Великий Тарас дивиться на зруйновану Бородянку у Київщині і кличе до помсти.

У своєму будинку він гостинно прийняв дві сім`ї із Гостомеля та Бородянки Київської області, які з перших днів кровопролитної війни стали найгарячішими точками на мапі України, коли три тижні тому віроломно і підступно вторгнулися, як агресори, напали війська російської федерації.

До Надвірної сім`ї Ольги та Олександра із Бородянки та Юлії і Вадима із Гостомеля добиралися самотужки. Нині Юлія та Вадим із трирічним синочком та 70-річною бабусею і котом, а також подружжя із Бородянки із двома дітками живуть-проживають у трьох кімнатах. Сам господар будинку Ігор Андруняк – поруч, в одній кімнаті.

Із перших днів, облаштовуючи свій побут, вимушені переселенці зареєструвалися в УНАП Надвірнянської міської ради. Нині вони щодня ріжуть матеріал для маскувальних сіток і відвозять їх, зокрема, у Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат. А цього тижня юні бородянці стали учнями одного з Надвірнянських ліцеїв.

– У вас тут – немов рай, – твердять люди, на долю яких випало пережити весь страх, біль і небезпеку воєнного лихоліття. 12 днів вони не виходили із підвалу, рятуючись від куль російських фашистів й озвірілих кадирівців. – У вас є тепла вода, газ. Тут не стріляють, – пояснюють вони, чому Надвірна зараз для жителів столичної області видалася раєм.

Там, вдома, вони залишили все, нажите роками чесною працею. Тепер їхні помешкання зруйнував російський агресор. А все найдорожче вмістилося у кілька валіз, а також тримається за руку…

– Як це негірко звучить, але війна змушує задуматися над тим, що є для людини найцінніше, найсокровенніше, – мовить Ігор Миколайович і водночас висловлює здивування тому, що прийняти у себе переселенців не спішать, зокрема, заможні містяни, які володіють великими будинками-маєтками, спорудженими, як мовиться, за останнім словом архітектурної думки… Чимало доброт­них будинків надвірнян пустують, а деякі могли б вмістити не одну сім`ю, яка зараз, приміром, спить у шкільному спортзалі на трьох матрацах, щоб не застудитися від холодної підлоги, – сумно констатує факт мій співрозмовник.

– Нас тут дуже гарно прийняли, – каже Олександр із Бородянки. До війни його дружина – банківський працівник, а він – виконроб.

– Так хочеться, щоб ми перемогли, щоб я знову приступив до своїх прямих обов`язків – будувати житло для українців вільної України, – ділиться своїм найсокровеннішим бажанням-мрією.

І таке бажання підтримують усі: і ті, котрі зі зброєю боронять Україну від агресора, і ті, котрі працюють у тилу. А значить – Україна вистоїть!

Леся ДУТЧАК «Народна Воля».

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!