ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Чому потьмарилося сонце? Чому здригнулася земля? У давні часи у привітанні на Великдень святитель Прокл, архієпископ Константинопольський, проникливо виголосив: «Сонце! Скажи нам, навіщо ти потаїло промені свої при розп’ятті Господньому? Небо! Навіщо вкрилося ти серед полудня мороком? Земле, чому здригнулася ти при кончині Спасителя на хресті? Але чути розпачливий голос і самого пекла, яке думало захопити звичайну людину, а знайшло Бога Всемогутнього!».

У цей світлий і радісний день Христової Пасхи радіє увесь світ, і ми, долаючи час, з’єднуємося з тими, хто з перших століть і до сьогодення – славними й звичайними, освіченими й необізнаними, подорожніми й самітниками, живими й спочилими – не шукають Живого серед мертвих, але сповідують, що Він Воскрес! Усе богослужбове мереживо Великоднього торжества виткане з того, що висловити до кінця неможливо.

Смерть потрібно було подолати, адже, як каже святий апостол Павло, – «зерно, яке сієш, не дасть життя, поки не помре». І якщо не віримо в Христове Воскресіння, то віра наша марна. «Не будемо недбайливі, тому що пройшов піст, – каже святитель Іоан Златоуст, – але тепер ще більше, ніж раніше, будемо піклуватися про душу, щоб вона не стала немічною в той час, коли тіло наситилося. Це й тілу шкодить і щоб не розтратити всього добра, надбаного постом». Невже для того ми постилися, щоб приборканим пристрастям дати тепер свободу?

Минулі роки світ терпів лихо через пандемію хвороби. Велику кількість жертв забрав коронавірус в небуття. Але, на превеликий жаль, Хресна дорога для України цим не закінчилася. Немов, за свідченням Святого Письма, саме у вогні страждань відбувається нове очищення, подібно до того, як переплавлюється в горнилі срібло (Іс. 48, 10). Але яким би обтяжливим не було все те земне, хай не відволікає на себе наш зір від небесного.

Ми сьогодні ходимо мовчки, немов два подорожні йдучи в Емаус. Але в ці дні сам Христос, як Божественний Подорожній, приєднується до нас питаючи: «Про що це ви, йдучи, розважаєте, розмірковуєте між собою, і чому ви сумні?». І ми,після його слів, запалившись серцем, повинні сьогодні разом із усіма святими славити світле Воскресіння, з радістю від якого не може поєднуватися жодна скорбота. Нині, коли темрява переможена разом зі святим ІоаномЗлатоустим виголосимо: якщо Христос «переміг смерть, то я вже не боюся, вже не лякаюсь боротьби і не дивлюся на свою неміч, а думаю про невимовну силу Того, Хто готовий допомагати мені в боротьбі»! Бо і Він, наш Спаситель, почув від Отця: «Сядь праворуч Мене, поки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109, 1). Господи, якими актуальними є Твої слова в наш час.

Пасхальна радість затьмарена війною, однак ми не слабшаємо у вірі та не втрачаємо надії, пам’ятаючи слова нашого Спасителя: «Не бійся, тільки віруй». І ми твердо віримо, що Всевишній пошле нам перемогу над агресором і в нашій рідній Україні запанує довгоочікуваний мир.Немає сумнівів у тому, що ми їх переможемо, але ми молимося, щоб меншими жертвами, втратами і стражданнями завершилася війна, аби найбільше наших воїнів повернулися живими додому.

Надія на Бога, на Його любов, на Божу правду, на вічне життя постійно супроводжує нас і дає нам силу долати різні випробування. Тому з вірою в перемогу, з надією на допомогу Божу, з любов’ю до рідної землі кожен у міру власних сил та можливостей боронімо свою Батьківщину.

Дорогі брати і сестри! Сердечно поздоровляю всіх вас із великим торжеством Воскресіння Христового! Особливо вітаю всіх захисників, які боронять нашу Вітчизну, волонтерів. Всім – мудрості, патріотизму і Божої допомоги у відповідальному служінні своєму народові у цей складний для всіх нас і нашої держави воєнний час.

Нехай Христос, котрий воскрес із мертвих, береже нас у єдності й любові, дарує пасхальну радість і перемогу та мир нашій Вітчизні.

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!

Декан Надвірнянський

Івано-Франківської Єпархії Православної Церкви України

митрофорний протоієрей Мирослав ХІМЕЙЧУК.