Пам`яті Йосипа КОТА

26 травня на 76-му земному році упокоївся у Бозі КІТ ЙОСИП ФЕДОРОВИЧ.

Народився він 6 травня 1946 року в селі Хотимир у Тлумаччині у сім`ї дяка, де провів свої дитячі роки, а юність – у Надвірній, навчаючись у старших класах Надвірнянської школи-інтернату, яка подарувала йому щирих і вірних друзів на все життя. Згодом здобув спеціальність учителя історії та правознавства в Івано-Франківському педагогічному інституті.

Перше місце роботи – Ланчинська та Пасічнянська (присілок Бухтівець) школи, пізніше – інструктор Надвірнянського райвиконкому і по сумісництву учителювання у Надвірнянській школі-інтернаті. Найвагомішу частину свого життя протягом 33-х років пропрацював директором Лоївської школи. Депутат Лоївської сільської ради декількох скликань.

Високої внутрішньої культури, широкої душі та інтелігент вищого гатунку. Із дуже гарним та прекрасним чоловіком Йосипом Федоровичем завжди було приємно зустрічатися, розмовляти і неодноразово під час розмови усміхатися, бо повсякчас ставав душею компанії, дотепним, жартівливим і доброзичливим. Як людина вірного слова він мав багато друзів, знайомих і просто прихильників, котрих приваблював своїм непересічним природним гумором, умінням знайти вихід із непростої ситуації не завдяки, а всупереч усім обставинам та умовам вийти «сухим із води» там, де іншим це виявлялося не під силу. З Йосипом Котом, як згадують рідні і друзі, жилося і працювалося легко і цікаво, добре і затишно. Він володів талантом від Бога: притягувати до себе людей, котрі любили його і поважали, знали і зустрічали…

І якщо щастя у Божих руках, то, щоб воно здійснилося, треба уявити собі те, що хочеш, і вперто йти до мети. Саме з дружиною Ярославою він розділив роки сімейного життя попри її невиліковну важку хворобу всупереч складним діагнозам та невтішним висновкам лікарів, залишившись їй вірним до кінця життя, ніколи не покидаючи її у важкі моменти долі сам-на-сам із підступною недугою.

Йосип Кіт упродовж понад тридесятилітньої діяльності часопису «Народна Воля» залишався з рідними і колегами по роботі щирим і доброзичливим нашим шанувальником. Грунтовно цікавився історико-краєзнавчими, національно-державницькими та культурно-просвітницькими публікаціями і виданнями, які благословила у світ наша газета. Його життєва і працьовита земна стежина простягнулася від родинного Тлумацького Хотимира до Надвірної і позначена Косівським Яблуновом, де відтепер Карпатська природа прийняла його у своє лоно на місці вічного спочинку поруч із дружиною Ярославою.

Щиро співчуваємо рідним і близьким покійного. Земля йому пухом, щира заупокійна молитва. Вічная пам`ять.

У скорботі і смутку

редакція «Народної Волі».

 ***

Із глибоким сумом колектив, випускники та учні Лоївського ліцею сприйняли звістку про відхід у Вічність ЙОСИПА ФЕДОРОВИЧА КОТА – директора з багаторічним стажем, прекрасного учителя історії, члена творчої групи керівників шкіл області, депутата Лоївської сільської ради багатьох скликань.

Кожен, хто працював із Йосипом Федоровичем, знав його як світлу, порядну, наполегливу людину. Він був тим керівником, котрий не скупився на добре слово підтримки, не шкодував ні сил, ні часу, щоб втілити намічене.

Не одне покоління лоївчан, видатних людей нашого села розпочинали свою життєву стежину із бадьорого вітання директора, який знав поіменно дітей своєї школи, тішився здобутками учнів і педагогів.

Нехай добрий і світлий спомин про Йосипа Федоровича назавжди залишиться у серцях рідних, колег, друзів, учнів, усіх, котрі його знали, любили і шанували.

Нехай душу спочилого Господь прийме у Свою Оселю, а наші щирі співчуття допоможуть родині перенести біль непоправної втрати найріднішої людини. Земля йому пухом і вічний упокій.

 ***

Надвірнянська районна профспілкова організація працівників освіти і науки України, управління освіти Надвірнянської міської ради глибоко сумують з приводу відходу у Вічність колишнього багаторічного директора Лоївської ЗОШ І-ІІІ ст. КОТА ЙОСИПА ФЕДОРОВИЧА і висловлюють щирі співчуття рідним та близьким покійного.

Просимо Всевишнього дати сил рідним перенести біль тяжкої втрати, а душу покійної оселити у Царстві Небесному. Нехай пам`ять про його земний шлях буде світлою і вічною.

***

Сім`я Яреми та Розалії Гладунів із Надвірної глибоко сумує з приводу непоправної втрати – відходу у Вічність ЙОСИПА ФЕДОРОВИЧА КОТА – багаторічного директора Лоївської школи, надійного друга – студентського по навчанні на історичному факультеті Івано-Франківського педагогічного інституту та впродовж десятків літ нашої сім`ї, товариша, однодумця, порядного Надвірнянця, ревного християнина і щирого Українця.

Навіть працюючи в органах місцевого самоврядування, Йосип Кіт залишався Учителем, мудрим, вдумливим і високопрофесійним педагогом, до якого з розумінням і підтримкою ставилися колеги по роботі й однодумці.

Світлу пам`ять про нашого Друга і Порадника Йосипа Кота збережемо на віки. Нехай Яблунівська земля на Косівщині, яка стала місцем Його вічного спочинку поруч із дружиною Ярославою, буде Йому пухом.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким покійного.